Квічаль тайговий
| ?Квічаль тайговий | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Дроздові (Turdidae) |
| Рід: | Квічаль (Zoothera) |
| Вид: | Квічаль тайговий |
| Біноміальна назва | |
| Zoothera aurea (Holandre, 1825) | |
| Підвиди | |
| (Див. текст) | |
| Синоніми | |
| Turdus aureus Holandre, 1825 Zoothera dauma aurea | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Zoothera aurea |
 Віківиди: | Zoothera aurea |
 ITIS: | 916153 |
 МСОП: | 155646620 |
 NCBI: | 2021823 |
| Fossilworks: | 365965 |
Квіча́ль тайговий[2] (Zoothera aurea) — вид горобцеподібних птахів родини дроздових (Turdidae). Мешкає в Азії. Раніше вважався конспецифічним зі строкатим квічалем. В Україні рідкісний, залітний вид[3].
Опис
Довжина птаха становить 27—31 см. Забарвлення строкате, поцятковане чорними лускоподібними плямками. Верхня частина тіла світло-оливково-коричнева, нижня частина тіла жовтувата або білувата. Крила зверху чорно-охристі, знизу білі з помітною чорною смугою, характерною також для сибірського квічаля. На хвості 14 стернових пер.
Систематика і таксономія
Систематика цього виду спірна. Тайговий квічаль раніше вважався конспецифічним зі строкатим квічалем (Zoothera dauma). Зазвичай дослідники виділяють два підвиди: Z. aurea aurea і Z. aurea toratugumi. Автори Handbook of the Birds of the World (HBW) включають до Z. aurea ще 4 підвиди, яких інші дослідники відносять до Z. dauma: iriomotensis, neilgherriensis, imbricata і horsfieldi. МСОП відносить підвид neilgherriensis до виду Z. dauma. Натомість Міжнародна спілка орнітологів (IOC) виділяє підвиди neilgherriensis і imbricata в окремі види.
Підвиди
Виділяють два підвиди:[4]
- Z. a. aurea (Holandre, 1825) — гніздяться від Уральських гір до берегів Охотського моря в Східному Сибіру і північної Монголії, також в горах західного Алтаю і західного Тянь-Шаню в Казахстані. Зимують в центральній і південній Японії, південному і південно-східному Китаї, на півночі Південно-Східної Азії та на півночі і заході Філіппін;
- Z. a. toratugumi (Momiyama, 1940) — гніздяться на південному сході Росії, в Кореї, на Сахаліні, на південних Курильських островах та на Японському архіпелазі. Зимують на сході Китаю та на Тайвані.
Поширення і екологія
Тайгові квічалі гніздяться у східній Палеарктиці, від Сибіру до Маньчжурії, Кореї і Японії. Взимку вони мігрують до Східної і Південно-Східної Азії. Залітні птахи трапляються в Європі, зокрема в Україні.
Тайгові квічалі живуть у тайзі, хвойних і мішаних лісах. У Росії вони зустрічаються в ялинових лісах на берегах річок, у мішаних і широколистяних лісах на гірських схилах, у лісостепу, в модринових, березових і осикових лісах, рідколіссях. У Кореї вони зустрічаються в гірських лісах, в Японії у вологих широколистяних і мішаних лісах з густим підліском, на висоті від 500 до 1600 м над рівнем моря в центральній частині Хонсю, на висоті від 0 до 800 м над рівнем моря на Хоккайдо. В місцях зимкування тайгові квічалі зустрічаються у вічнозелених і хвойних лісах та в бамбукових заростях, а також у парках і садах. Живляться безхребетними. Гніздування в Сибіру починається наприкінці травня, на півночі Кореї воно триває з травня по серпень, в Японії з квітня по серпень. Гніздо відносно велике, чашоподібне, зроблене з моху, гілочок, трави і корінців, розміщується на дереві або в чагарниках, на висоті від 1 до 6 м над землею. В кладці від 3 до 5 яєць.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Zoothera aurea. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 20 квітня 2022.
- ↑ Zoothera aurea у базі Avibase.
- ↑ Lepage, Denis. Checklist of birds of Ukraine. Bird Checklists of the World. Avibase. Архів оригіналу за 20 квітня 2022. Процитовано 26 квітня 2020.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2022). Thrushes. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 20 квітня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).