YaChudo

Ксіфактин

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

Ксіфактин
Художня реконструкція
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Ряд: Ichthyodectiformes
Родина: †Іхтіодектиди (Ichthyodectidae)
Підродина: †Ichthyodectinae
Рід: †Ксіфактин (Xiphactinus)
Leidy, 1870
Види
Синоніми
  • Portheus molossus Cope, 1871
  • Unicerosaurus Baugh, 1982
Вікісховище: Xiphactinus

Ксіфактин (Xiphactinus, від лат. і грец. «меч-промінь») — викопний рід великих хижих морських променеперих риб, що жили в період від пізнього альбу до пізнього маастрихтського періоду[3]. Представники цього роду досягали 5—6 метрів завдовжки й зовні нагадували гігантського тарпона з іклами[4][5]. Вони належали до вимерлого ряду Ichthyodectiformes, який представляв близьких родичів сучасних костистих риб.

Вид Portheus molossus, описаний Едвардом Копом, є молодшим синонімом X. audax. Скелетні рештки Xiphactinus були знайдені в сланцях Carlile і вапняках Greenhorn в Канзасі (де перша скам'янілість ксіфактина була виявлена в 1850-х роках в крейді Niobrara[6]), а також у крейдяних формаціях по всьому східному узбережжю (зокрема в Джорджії, Алабамі, Північній Кароліні та Нью-Джерсі) в США[7], а також в Європі, Австралії[4], формаціях Kanguk і Ashville в Канаді, формації La Luna у Венесуелі та формації Salamanca в Аргентині[3][8].

Опис

Череп ксіфактина — за: Е. Д. Копом, з К. Ціттеля, 1913

Ксіфактин — гігантська риба, нагадувала за обрисами сучасних тарпонів. Довжина тіла досягала 6 метрів і більше. Відомі численні повні скелети, найбільший має довжину понад 5 метрів. Більшість решток походить з відкладень Внутрішнього Крейдяного Моря в Канзасі. Вік цих відкладень відповідає початку пізньої крейди («середня» крейда — турон—сантон). Фрагментарні рештки описані з Алабами, Нью-Джерсі, Джорджії і Айови. У 2003 р. залишки, ймовірно, нового виду ксіфактина виявлено в Чехії. Є згадки про знахідки в Ірландії, Австралії та Поволжі.

Скелет Xiphactinus audax, музей Космокаіша, Барселона

У ксіфактина дуже потужні щелепи, обсаджені величезними іклоподібними зубами, нижня щелепа масивна, через що рибу прозвали «рибою-бульдогом». Плавці довгі, вузькі. Грудні плавці несуть потужний емалевий шип по передньому краю. Довжина цього шипа доходила до 1 метра. Старі автори вважали, що риба могла використовувати його як зброю. Тіло було покрите досить великою лускою. За способом життя це був пелагічний хижак. Мабуть, він часто ковтав свою здобич цілком: відомо кілька скелетів ксіфактинів зі скелетами дрібніших (але більше метра в довжину!) риб всередині. Знаменита «риба в рибі» — скелет ксіфактина довжиною понад 4 метри, всередині якого знаходиться скелет іншого іхтіодектида Gillicus arcuatus. Скелет виставлений в музеї Штернберга в Канзасі. Ця унікальна знахідка була зроблена Дж. Штернбергом в 1952 р. в Смокі-Хілл, в Канзасі. Судячи з усього, хижак проковтнув свою жертву цілком і практично відразу загинув (можливо, саме в результаті своєї жадібності). Усередині скелетів ксіфактинів знаходили і рештки акули кретоксиріна. З іншого боку, кістки ксіфактинів знаходили у шлунках великих мозазавров — тілозаврів, на кістках цієї риби виявлені сліди зубів тих же акул кретоксирінів і сквалікораксів.

Щодо розмноження ксіфактина нічого не відомо — найдрібніший екземпляр, відомий за фрагментами щелепи, досягав 30 см в довжину.

Ймовірно, цей вид зник ще до кінця крейдяного періоду, коли Внутрішнє Море Канзаса практично висохло. Останні знахідки ксіфактинів належать до кампанської епохи (а найдавніші — до альбу).

Ксіфактин представлений у фільмах «Прогулянки з морськими чудовиськами» і «Морські чудовиська — доісторичні пригоди».

Примітки

  1. ↑ Xiphactinus [Архівовано 8 квітня 2021 у Wayback Machine.] at Fossilworks.org
  2. ↑ Schwimmer, David R.; Stewart, J. D.; Williams, G. Dent (1997). Xiphactinus vetus and the Distribution of Xiphactinus Species in the Eastern United States. Journal of Vertebrate Paleontology. 17 (3): 610—15. doi:10.1080/02724634.1997.10011007. JSTOR 4523841.
  3. ↑ а б De Pasqua, Julieta J.; Agnolin, Federico L.; Bogan, Sergio (2020). First record of the ichthyodectiform fish Xiphactinus (Teleostei) from Patagonia, Argentina. Alcheringa: An Australasian Journal of Palaeontology (англ.). 44 (2): 327—331. doi:10.1080/03115518.2019.1702221. ISSN 0311-5518.
  4. ↑ а б Vavrek, Matthew J.; Murray, Alison M.; Bell, Phil R. (2016). Xiphactinus audax (Leidy, 1870) from the Puskwaskau Formation (Santonian to Campanian) of northwestern Alberta, Canada and the distribution of Xiphactinus in North America. Vertebrate Anatomy Morphology Palaeontology. 1: 89. doi:10.18435/B5H596. ISSN 2292-1389.
  5. ↑ Cavin, Lionel; Forey, Peter L.; Giersch, Samuel (2013). Osteology of Eubiodectes libanicus (Pictet & Humbert) and some other ichthyodectiformes (Teleostei): phylogenetic implications. Journal of Systematic Palaeontology (англ.). 11 (2): 115—177. doi:10.1080/14772019.2012.691559. ISSN 1477-2019.
  6. ↑ Haines, Tim; Chambers, Paul (2006). The complete guide to prehistoric life. Buffalo, N.Y. ; Richmond Hill, Ont: Firefly Books. ISBN 978-1-55407-125-8.
  7. ↑ Schwimmer, David R.; Stewart, J. D.; Williams, G. Dent (1997). Xiphactinus vetus and the distribution of Xiphactinus species in the eastern United States. Journal of Vertebrate Paleontology (англ.). 17 (3): 610—615. doi:10.1080/02724634.1997.10011007. ISSN 0272-4634.
  8. ↑ Carrillo-Briceño, Jorge; Alvarado-Ortega, Jesús; Torres, Carlos (2012). Primer registro de Xiphactinus Leidy, 1870 (Teleostei, Ichthyodectiformes) en el Cretácico Superior de América del Sur (Formación La Luna, Venezuela) (PDF). Revista Brasileira de Paleontologia. 15 (03): 327—335. doi:10.4072/rbp.2012.3.08.

Література

  • Cope, E. D. 1871. On the fossil reptiles and fishes of the Cretaceous rocks of Kansas. Art. 6, pp. 385-424 (no figs.) of Pt. 4, Special Reports, 4th Ann. Rpt., U.S. Geol. Surv. Terr. (Hayden), 511 p. (Cope describes and names Portheus molossus)
  • Cope, E. D. 1872a. On Kansas vertebrate fossils. American Journal of Science, Series 3, 3(13):65.
  • Cope, E. D. 1872b. On the geology and paleontology of the Cretaceous strata of Kansas. Preliminary Report of the United States Geological Survey of Montana and Portions of the Adjacent Territories, Part III — Paleontology, pp. 318-349.
  • Cope, E. D. 1872c. [Sketch of an expedition in the valley of the Smoky Hill River in Kansas]. Proc. Amer. Phil. Soc. 12(87):174-176.
  • Everhart, Michael J. 2005. Oceans of Kansas — A Natural History of the Western Interior Sea. Indiana University Press, 320 pp.
  • Hay, O. P. 1898. Observations on the genus of Cretaceous fishes called by Professor Cope Portheus. Science, 7(175):646
  • Leidy, J. 1856. Notices on remains of extinct vertebrated animals of New Jersey, collected by Prof. Cook of the State Geological Survey under the Direction of Dr. W. Kitchell. Proceedings of the Academy of Natural Sciences of Philadelphia, 8:221. (printed in 1857 — Naming of Polygonodon vetus, a sister species of Xiphactinus audax, and Ischyrhiza mira Leidy)[перевірити]
  • Leidy, J. 1870. [Remarks on ichthyodorulites and on certain fossil Mammalia.]. Proceedings of the Academy of Natural Sciences of Philadelphia. 22:12-13. (The naming of Xiphactinus audax from a fragment of a pectoral fin found by Dr. George M. Sternberg (then an Army Surgeon serving in Kansas) in the chalk of western Kansas — this paper pre-dates Cope's 1872 description of Portheus molossus by over a year).
  • Shimada, K. and M. J. Everhart. 2004. Shark-bitten Xiphactinus audax (Teleostei: Ichthyodectiformes) from the Niobrara Chalk (Upper Cretaceous) of Kansas. The Mosasaur 7, p. 35-39.
  • Stewart, A. 1898. Individual variations in the genus Xiphactinus Leidy. Kansas Univ. Quar. 7(3):116-119, pl. VII, VIII, IX, X.
  • Stovall, J. W. 1932. Xiphactinus audax, a fish from the Cretaceous of Texas. University of Texas Bulletin No. 3201:87-92, 1 pl.
  • Walker, M.V. 1982. The Impossible Fossil. University Forum, Fort Hays State University 26: 4pp.

Посилання

Примітки

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).