YaChudo

WOH G64

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

WOH G64

Художнє зображення WOH G64


Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я Золота Риба (Велика Магелланова Хмара)
Пряме піднесення 04 г 55 х 10,49 с
Схилення −68° 20′ 29,08
Видима величина (V) 18,46


Характеристики
Спектральний класM5I[1]
Видима величина (K)6,85
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) ~300 км/сек
Власний рух (μ) за пр. піднес.: мсд/рік

за схиленням: мсд/рік

Паралакс (π)
Відстань 163 000 світлових років
50 000 парсек
Абсолютна величина (MV) −8,9[1]
Подробиці
Маса~25[4] M☉
Радіус1540[1]—1730[4] R☉
Світність2,8·105[1][4] L☉
Гравітація−0,5[1] м/с2
Температура3400[1] К
Інші позначення
WOH G64, 2MASS J04551048-6820298
Посилання
SIMBADдані для WOH+G+64

WOH G64[5] — одна з найбільших відомих зір, поступається розмірами VY Великого Пса, розташована в сусідній галактиці Велика Магелланова Хмара. Відстань до Сонячної системи становить приблизно 163 000 світлових років. Візуально зоря розташована в сузір'ї Золота Риба.

Опис

Зоря є червоним гіпергігантом спектрального класу M7.5. Радіус зорі становить бл. 1540 радіусів Сонця[1] або 1,07 млрд км (7,14 а. о.), що відповідає об'єму, у 3,65 млрд разів більшому, ніж об'єм Сонця. Якщо WOH G64 помістити в центрі Сонячної системи, то поверхня поглине орбіту Юпітера.

Поєднання температури та світності розміщує цю зірку у верхньому правому кутку діаграми Герцшпрунга — Рассела. Зоря перебуває в кінці еволюції, і тому вже не може утримувати свою атмосферу з огляду на низьку густину, високий тиск випромінення та відносно непрозорі продукти термоядерного синтезу. Навколишні хмари пилу значно ускладнюють вивчення зорі. Існує навіть припущення, що вона має яскравого гарячого компаньйона[1], однак поки що підтверджень цьому не знайдено.

Спочатку передбачалося, що світність WOH G64 — 500 000 сонячних, а маса в 40 разів перевищує масу Сонця, що, однак, не відповідає її низькій температурі в 3200 К. Подальші дослідження, проведені за допомогою «Дуже великого телескопа» (VLT) у Чилі, показали, що пил і газ навколо зорі утворюють тор (або протопланетний диск), а не сферичну оболонку, що знижує світність WOH G64 до 280 000, а масу до 25 сонячних. Розмір газопилового тора може досягати одного світлового року в діаметрі та містити 3—9 сонячних мас викинутої речовини[4].

Змінність світності була підтверджена рядом дослідників у деяких частинах спектра, одна до цього часу остаточно не визначено до якого типу змінних зір вона відноситься, бо не було знайдено значущої варіативності спектра[1]. Вважається, що вона може бути багатою на вуглець міридою або повільною нерегулярною змінною, що означає, що вона швидше є зорею асимптотичної гілки гігантів, а не надгігантом[6].

Астрофізики вважають, що WOH G64 вже втратила від однієї десятої до третини своєї маси за рахунок зоряного вітру. Зоря завершить своє існування і стане надновою через декілька тисяч або десятків тисяч років.

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к Plez B., Massey P., Levesque E. M. The Physical Properties of the Red Supergiant WOH G64: The Largest Star Known? // Astron. J. / J. G. III, E. Vishniac — NYC: IOP Publishing, AAS, University of Chicago Press, AIP, 2009. — Vol. 137, Iss. 6. — P. 4744–4752. — ISSN 0004-6256; 1538-3881 — doi:10.1088/0004-6256/137/6/4744 — arXiv:0903.2260
  2. ↑ а б Plez B., Massey P., Levesque E. M. The Physical Properties of the Red Supergiant WOH G64: The Largest Star Known? // Astron. J. / J. G. III, E. Vishniac — NYC: IOP Publishing, AAS, University of Chicago Press, AIP, 2009. — Vol. 137, Iss. 6. — P. 4744–4752. — ISSN 0004-6256; 1538-3881 — doi:10.1088/0004-6256/137/6/4744 — arXiv:0903.2260
  3. ↑ Boutsia K., Maravelias G., Soszyński I. et al. The dramatic transition of the extreme red supergiant WOH G64 to a yellow hypergiant // Nature Astronomy — NPG, 2026. — Vol. 10, Iss. 5. — P. 702–713. — ISSN 2397-3366 — doi:10.1038/S41550-026-02789-7 — arXiv:2411.19329
  4. ↑ а б в г Wittkowski M., Weigelt G., Ohnaka K. Resolving the dusty torus and the mystery surrounding LMC red supergiant WOH G64 // Proceedings of the International Astronomical Union / José Miguel Rodríguez Espinosa — Cambridge University Press, 2008. — Vol. 4, Iss. S256. — P. 454. — ISSN 1743-9221; 1743-9213 — doi:10.1017/S1743921308028858
  5. ↑ Westerlund, B. E.; Olander, N.; Hedin, B. (1981). Supergiant and giant M type stars in the Large Magellanic Cloud. Astronomy & Astrophysics Suppl. Ser. 43: 267—295. Bibcode:1981A&AS...43..267W.
  6. ↑ Soszyñski, I.; Udalski, A.; Szymañski, M. K.; Kubiak, M.; Pietrzyñski, G.; Wyrzykowski, Ł.; Szewczyk, O.; Ulaczyk, K.; Poleski, R. (2009). The Optical Gravitational Lensing Experiment. The OGLE-III Catalog of Variable Stars. IV. Long-Period Variables in the Large Magellanic Cloud. Acta Astronomica. 59: 239. Bibcode:2009AcA....59..239S.


Зоря Це незавершена стаття про зорю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).