YaChudo

Дрізд мінливоперий

Переглядів: 0. Оновлено 25.10.2026.

?Дрізд мінливоперий
Мінливоперий дрізд (підвид T. p. papuensis, гора Гаґен)
Мінливоперий дрізд (підвид T. p. papuensis, гора Гаґен)
Охоронний статус

Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Тварини (Animalia)
Тип:Хордові (Chordata)
Клас:Птахи (Aves)
Ряд:Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:Дроздові (Turdidae)
Рід:Дрізд (Turdus)
Вид:Дрізд мінливоперий
Біноміальна назва
Turdus poliocephalus
Latham, 1801
Підвиди
(Див. текст)
Посилання
Вікісховище:Turdus poliocephalus
Віківиди:Turdus poliocephalus
ITIS:563606
МСОП:103891993
NCBI:358072
Fossilworks:372912

Дрізд мінливоперий[2] (Turdus poliocephalus) — вид горобцеподібних птахів родини дроздових (Turdidae). Мешкає на островах Малайського архіпелагу, Меланезії і Полінезії. Виділяють низку підвидів.

Опис

Довжина птаха становить 17-25 см. Забарвлення сильно різниться в залежності від підвиду. Зокрема, у представників підвиду T. p. papuensis забарвлення повністю чорне, дзьоб і лапи жовтувато-оранжеві, навколо очей жовтувато-оранжеві кільця. У представників підвиду T. p. seebohmi верхня частина тіла темна, а груди руді. У представників підвиду T. p. ruficeps голова руда. Мінливоперим дроздам загалом не притаманний статевий диморфізм, хоча самці іноді можуть бути більш яскравими, ніж самиці.

Підвиди

Виділяють 49 підвидів:[3][4]

  • T. p. erythropleurus Sharpe, 1887 — острів Різдва;
  • T. p. loeseri Meyer de Schauensee, 1939 — гори на півночі Суматри;
  • T. p. indrapurae Robinson & Kloss, 1916 — гори на півдні центральної Суматри;
  • T. p. fumidus Müller, S, 1844 — західна Ява (гора Геде);
  • T. p. javanicus Horsfield, 1821 — гори центральної Яви;
  • T. p. stresemanni Bartels, M, 1938 — гори на сході центральної Яви;
  • T. p. whiteheadi (Seebohm, 1893) — гори на сході Яви;
  • T. p. seebohmi (Sharpe, 1888) — північний Калімантан (гори Кінабалу і Трусмаді);
  • T. p. thomassoni (Seebohm, 1894) — гори на півночі Лусону;
  • T. p. mayonensis (Mearns, 1907) — гори на півдні Лусону;
  • T. p. mindorensis Ogilvie-Grant, 1896 — гори на острові Міндоро;
  • T. p. nigrorum Ogilvie-Grant, 1896 — гори на острові Негрос;
  • T. p. malindangensis (Mearns, 1907) — гора Малінданг (північний захід Мінданао);
  • T. p. katanglad Salomonsen, 1953 — гори Кітанглад (центр Мінданао);
  • T. p. kelleri (Mearns, 1905) — гора Апо (південний схід Мінданао);
  • T. p. sukahujan Rheindt, Prawiradilaga, Ashari & Suparno, 2020 — гори на острові Таліабу (острови Сула);
  • T. p. hygroscopus Stresemann, 1931 — гора Рантемаріо (Сулавесі);
  • T. p. celebensis (Büttikofer, 1893) — гори Бантенг і Вава-Каренг (південний захід Сулавесі);
  • T. p. schlegelii Sclater, PL, 1861 — гора Мутіс (західний Тимор);
  • T. p. sterlingi Mayr, 1944 — гора Рамелан (східний Тимор);
  • T. p. deningeri Stresemann, 1912 — гора Бінайя (Серам);
  • T. p. versteegi Junge, 1939 — гори Джаявіджая (захід Нової Гвінеї);
  • T. p. papuensis (De Vis, 1890) — гори на півострові Чендравасіх та на південному сході Нової Гвінеї, острів Каркар;
  • T. p. tolokiwae Diamond, 1989 — гори на острові Толоківа (архіпелаг Бісмарка);
  • T. p. beehleri Ripley, 1977 — гори на острові Нова Ірландія;
  • T. p. heinrothi Rothschild & Hartert, E, 1924 — острови святого Маттія;
  • T. p. canescens (De Vis, 1894) — острів Гуденаф (острови Д'Антркасто);
  • T. p. bougainvillei Mayr, 1941 — гори на острові Бугенвіль (північні Соломонові острови);
  • T. p. kulambangrae Mayr, 1941 — гори на острові Коломбангара (центральні Соломонові острови);
  • T. p. sladeni Cain & Galbraith, ICJ, 1955 — гори на острові Гуадалканал (південно-східні Соломонові острови);
  • T. p. rennellianus Mayr, 1931 — гори на острові Ренелл (південно-східні Соломонові острови);
  • T. p. vanikorensis Quoy & Gaimard, 1832 — острови Утупуа і Ванікоро (Темоту) та Еспіриту-Санто і Мало (північний захід Вануату);
  • T. p. placens Mayr, 1941 — Вануа-Лава і Урепарапара (острови Бенкс);
  • T. p. whitneyi Mayr, 1941 — Гауа (острови Бенкс);
  • T. p. malekulae Mayr, 1941 — острови Пентекост, Малекула і Амбрим;
  • T. p. becki Mayr, 1941 — острови Паама, Лопеві, Епі;
  • T. p. efatensis Mayr, 1941 — острови Ефате і Нгуна;
  • T. p. albifrons (Ramsay, EP, 1879) — острів Ерроманго;
  • †T. p. pritzbueri Layard, EL, 1878 — острови Танна і Ліфу;
  • †T. p. mareensis Layard, EL & Tristram, 1879 — острів Маре (архіпелаг Луайоте);
  • T. p. xanthopus Forster, JR, 1844 — Нова Каледонія і сусідні острови;
  • †T. p. poliocephalus Latham, 1801 — острів Норфолк;
  • †T. p. vinitinctus (Gould, 1855) — острів Лорд-Гав;
  • T. p. layardi (Seebohm, 1891) — острови Ясава, Віті-Леву, Коро і Овалау (захід Фіджі);
  • T. p. ruficeps (Ramsay, EP, 1875) — острів Кадаву;
  • T. p. vitiensis (Layard, EL, 1876) — острів Вануа-Леву;
  • T. p. hades Mayr, 1941 — острів Гау;
  • T. p. tempesti Layard, EL, 1876 — острів Тавеуні;
  • T. p. samoensis Tristram, 1879 — острови Саваї і Уполу.

Turdus niveiceps раніше вважався підвидом мінливоперого дрозда, однак був визнаний окремим видом[5].

Поширення і екологія

Мінливопері дрозди мешкають в Індонезії, Малайзії, Брунеї, Австралії, на Філіппінах і Східному Тиморі, у Папуа Новій Гвінеї, на Соломонових Островах, Вануату, Фіджі, Новій Каледонії, Самоа і Американському Самоа. Вони живуть у вологих гірських і рівнинних тропічних лісах, в сухих тропічних лісах, рідколіссях і чагарникових заростях. Зустрічаються на висоті до 4250 м над рівнем моря. Живляться жуками та іншими комахами, павуками, равликами, дощовими червами, іноді падлом і дрібними рептиліями, а також плодами і насінням. Початок сезону розмноження різниться в залежності від регіону, на Фіджі він триває з червня по січень. Гніздо чашоподібне, розміщується в густій рослинності. В кладці 1-3 яйця.

Збереження

МСОП загалом класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. Однак підвиди T. p. pritzbueri, T. p. mareensis, T. p. poliocephalus і T. p. vinitinctus вважаються вимерлими, а деякі інші, зокрема T. p. erythropleurus, T. p. samoensis і T. p. xanthopus перебувають на межі зникнення.

Галерея

Примітки

  1. ↑ BirdLife International (2016). Turdus poliocephalus. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 31 травня 2022.
  2. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2022). Thrushes. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 31 травня 2022.
  4. ↑ Peterson, A. Townsend. (2007). Geographic variation in size and coloration in the Turdus poliocephalus complex: A first review of species limits. University of Kansas Natural History Museum Scientific Papers 40: 1–17.[1]
  5. ↑ Species Updates – IOC World Bird List (амер.). Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 27 травня 2021.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).