YaChudo

Tricholoma sulphureum

Переглядів: 0. Оновлено 25.10.2026.

?Tricholoma sulphureum
Tricholoma sulphureum у лісі, Франція
Tricholoma sulphureum у лісі, Франція
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Гриби (Fungi)
Підцарство:Вищі гриби (Dikarya)
Відділ:Базидіомікотові гриби (Basidiomycota)
Клас:Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок:Агарикальні (Agaricales)
Родина:Трихоломові (Tricholomataceae)
Рід:Tricholoma
Вид:Tricholoma sulphureum
Біноміальна назва
Tricholoma sulphureum
(Bull. ex Fr.) P.Kumm., 1871
Посилання
Вікісховище:Tricholoma sulphureum
EOL:6681318
NCBI:181718
MB:227491
IF:227491

Tricholoma sulphureum, також відомий під англійськими народними назвами stinker («смердюх»),[1] sulphur knight («сірчаний лицар») і gas agaric («газовий агарик»), — вид грибів. Гриб має характерний яскраво-жовтий колір і незвичний запах, який порівнюють із запахом вугільного газу. Росте в листяних лісах Європи від весни до осені. Неїстівний або слабко отруйний.

Таксономія

Вид Tricholoma sulphureum вперше описав 1784 року французький ботанік П'єр Бюльяр (Pierre Bulliard) і дав йому назву Agaricus sulphureus; до роду Tricholoma його 1871 року переніс німецький міколог Пауль Куммер. Видовий епітет sulfǔrěus походить від латинського слова зі значенням «сірчаний, той, що стосується сірки».[2] Він належить до комплексу подібних видів із неприємним запахом, таких як дуже схожий T. inamoenum.[3] Інший споріднений вид, T. bufonium, може бути внутрішньовидовим варіантом.

Опис

Гриб сірчано-жовтого кольору. Шапинка опукла, подекуди коричнювата ближче до центру, з ледь помітним горбком (умбоном), до 8 см у діаметрі.[1] Пластинки вузько прирослі або виїмчасті, товсті й розставлені. Ніжка сягає 10 см завдовжки. Спорова маса біла.[1] М'якуш тонкий і має неприємний запах.[1]

Запах, зумовлений хімічною речовиною скатолом, достатній, щоб відрізнити цей гриб від інших жовтих грибів. Джон Рамсботтом (John Ramsbottom) повідомляє, що запах складний і його порівнювали з жасмином, нарцисом (Narcissus), гіацинтом, Hemerocallis flava, бузком, чорнобривцями (Tagetes), зогнилою коноплею або вугільним газом, а також описували як нудотний або смердючий.[4] Смак гіркий.

Схожі види

Його можна сплутати з темнішою T. equestre, яка має липку шапинку, білий м'якуш, тонкі густі пластинки та борошнистий запах.[5]

Поширення та середовище існування

Tricholoma sulphureum росте в листяних лісах, особливо букових, і може траплятися будь-коли від весни до осені.[5] Поширений по всій Європі, а його знахідки підтверджені на сході аж до Китаю.[6] Також поширений у Північній Америці,[7] де росте також із хвойними. Англійською його зазвичай називають «Stinker» або «Sulfur Trich». У Туреччині його вважають таким, що перебуває під критичною загрозою зникнення.[8]

Токсичність

Гриб зазвичай відносять до неїстівних і підозрюють у його отруйності.[1] Повідомлені симптоми переважно шлунково-кишкові, подекуди неврологічні.[9]

Примітки

  1. ↑ а б в г д Arora, David (1986) [1979]. Mushrooms Demystified: A Comprehensive Guide to the Fleshy Fungi (вид. 2nd). Berkeley, CA: Ten Speed Press. с. 179. ISBN 978-0-89815-170-1.
  2. ↑ Simpson DP (1979). Cassell's Latin Dictionary (вид. 5th). London: Cassell Ltd. с. 883. ISBN 0-304-52257-0.
  3. ↑ Trudell, Steve; Ammirati, Joe (2009). Mushrooms of the Pacific Northwest. Timber Press Field Guides. Portland, OR: Timber Press. с. 103—104. ISBN 978-0-88192-935-5.
  4. ↑ Ramsbottom J (1953). Mushrooms & Toadstools. Collins.
  5. ↑ а б Haas H (1969). The Young Specialist looks at Fungi. Burke. с. 148. ISBN 0-222-79409-7.
  6. ↑ Deng H, Yao YJ (2005). Revision of three species of Tricholoma reported from China. Mycotaxon. 92: 77—84. ISSN 0093-4666.
  7. ↑ Bessette AE, Bessette AR, Roody WC, Trudell SA (2012), Tricholomas of North America
  8. ↑ Çinar H, Sermenli HB, Işiloğlu M (2014). Some critically endangered species From Turkey (PDF). Fungal Conservation (4): 26—28.
  9. ↑ Veselský J, Dvorák J (1981). Über den Verlauf einer Vergiftung durch den Schwefelgelben Ritterling - Tricholoma sulphureum (Bull. ex Fr.) Kumm. Cĕská Mykologie (нім.). 35: 114—15.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).