Чорноскронний синьоязикий сцинк
| ?Чорноскронний синьоязикий сцинк | |
|---|---|
 Чорноскронний синьоязикий сцинк (Tiliqua occipitalis) | |
| Охоронний статус | |
 Близький до загрозливого (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Інфратип: | Хребетні (Vertebrata) |
| — | Завропсиди (Suropsida) |
| Клас: | Плазуни (Reptilia, парафілетична група) |
| Підряд: | Ящірки (Sauria) |
| Інфраряд: | Scincomorpha |
| Родина: | Сцинкові |
| Рід: | Синьоязикий сцинк (Tiliqua) |
| Вид: | Чорноскронний синьоязикий сцинк |
| Біноміальна назва | |
| Tiliqua occipitalis Вільгельм Петерс, 1863 | |
 Розповсюдження чорноскронного синьоязикого сцинка | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Tiliqua occipitalis |
 МСОП: | 109481481 |
 NCBI: | 1041590 |
Чорноскронний синьоязикий сцинк (Tiliqua occipitalis) — ящірка виду Tiliqua родини Сцинкових. Інколи вживається назва Чорноскронний велетенський сцинк.
Опис
Це дуже красива тварина, одна з найкрасивіших у своїй родині. Загальний розмір сягає 40-45 см. Зверху колір кремовий або світло-коричневий з широкими поперечними смугами. На тулубі зазвичай 4-6 смуги, а хвості — 3-4. Ноги вугільно-чорного кольору, є чорні поздовжні плями на скронях. Звідси походить назва цього сцинку. Має дуже міцні щелепи.
Спосіб життя
Зустрічається у пустелях та напівпустелях, полюбляє невисоку траву та рідкісні чагарникові рослини. Активний вдень, коли харчується. Вночі переважно відпочиває під камінням.
Харчується чорноскронний сцинк дрібними ссавцями, молюсками, комахами, павуками, равликами, а також рослиною їжею та падаллю.
Серед його ворогів — домашні коти та собаки, а також лисиці. У неволі цей сцинк живе до 30 років.
Чорноскронний синьоязикий сцинк — живородна тварина. За один раз у гнізді, яке утворюють в землі або під камінням, народжується від 7 до 10 дитинчат.
Розповсюдження
Мешкає переважно в Австралії, хоча деяких сцинків бачили й на о.Нова Гвінея та в Індонезії. В Австралії чорноскронний сцинк розповсюджений здебільшого у західній частині материка. Дуже мало його залишилось у штатах Новий Південний Велс та Вікторія.
Джерела
- Wilson S, Swan G. 2010. A complete guide to reptiles of Australia. New Holland Publishers. ISBN 978-1-877069-76-5.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).