Пісочник чорноголовий
| ?Пісочник чорноголовий | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Уразливий (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Сивкоподібні (Charadriiformes) |
| Родина: | Сивкові (Charadriidae) |
| Підродина: | Пісочничні (Charadriinae) |
| Рід: | Thinornis |
| Вид: | Пісочник чорноголовий |
| Біноміальна назва | |
| Thinornis cucullatus (Vieillot, 1818) | |
 Ареал виду | |
| Синоніми | |
| Charadrius rubricollis Gmelin, 1789 Charadrius cuculatus | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Thinornis cucullatus |
 Віківиди: | Thinornis cucullatus |
 МСОП: | 22693883 |
Пісочник чорноголовий[2] (Thinornis cucullatus) — вид сивкоподібних птахів родини сивкових (Charadriidae).
Поширення
Ендемік Австралії. Поширений вздовж південного узбережжя материка і Тасманії. Населяє прісноводні озера, прісноводні болота, прибережні солоні лагуни та піщані пляжі. Великі популяції трапляються на пляжах з водоростями і дюнами.
Опис
Птах середнього розміру, завдовжки 19-23 см, розмахом крил 29-44 см. Голова та шия чорні, але на шиї є білий комір. Спина та крила світло-сірі. Горло, груди та живіт білі. Дзьоб червоний з чорним кінчиком. Навколоочне кільце яскраво-червоне. Ноги помаранчеві.
Спосіб життя
Трапляється парами або невеликими групами біля води. Живиться дрібними безхребетними: комахами, ракоподібними, молюсками, хробаками. Сезон розмноження — з серпня по березень. Для гнізда викопує неглибоку яму в піску або гравію вище максимальної лінії приливу. У кладці 1-3 яйця.
Підвиди
- T. c. cucullatus (Vieillot, 1818) — Південна Австралія, Вікторія, Квінсленд, Новий Південний Уельс, Тасманія та прилеглі острови. Популяція становить 3000 птахів і скорочується.
- T. c. tregellasi (Mathews, 1912) — Західна Австралія. Популяція становить 4000 птахів і виглядає стабільною.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Thinornis cucullatus. Процитовано 5 січня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Посилання
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).