Строфарія синьо–зелена
| ?Страфарія синьо–зелена | |
|---|---|
Stropharia aeruginosa | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Гриби (Fungi) |
| Тип: | Базидіомікотові гриби (Basidiomycota) |
| Клас: | Агарикоміцети (Agaricomycetes) |
| Порядок: | Агарикальні (Agaricales) |
| Родина: | Строфарієві (Strophariaceae) |
| Рід: | Строфарія (Stropharia) |
| Вид: | Страфарія синьо–зелена |
| Біноміальна назва | |
| Stropharia aeruginosa (Curtis) Quel. | |
| Посилання | |
| Stropharia aeruginosa | |
| 1029498 | |
| 109659 | |
| MB: | 150372 |
| IF: | 150372 |
Строфарія синьо-зелена (Stropharia aeruginosa) — вид грибів родини Строфарієві (Strophariaceae)
Будова

Строфарія синьо-зелена має досить мінливий окрас шапинки. У одних плодових тіл вона здається жовтувато-яскраво-зеленою, у других — блакитно-зеленуватою, а в третіх — жовтуватою. Діаметр шапки у цього гриба до 8 см. Її форма у молодих плодових тіл нагадує широкий дзвоник, у дорослих — плоско розпростерта. У молодих грибів пластинки прирослі, широкі, досить рідкі, дещо світліші за шапинку, у зрілих — фіолетово–бурі. Ніжка завдовжки до 10 см, завтовшки — до 1 см. Вона здається циліндричною, має колір шапки або світліша за неї. Споровий порошок пурпурно-коричневий.
Поширення та середовище існування
Поширений в Азії, Північній Америці, Європі. В Україні поширений в Карпатах, Поліссі, Лісостепу, Степу. Зустрічається у хвойних та мішаних лісах на гнилій деревині, ґрунті групами, з серпня до жовтня.
Практичне використання
Строфарія синьо-зелена — неїстівний шапковий гриб, небезпечний для життя. Однак існують свідчення, що гриб їстівний[1] і придатний до споживання після відварювання.
Примітки
- ↑ Stropharia aeruginosa, Строфария сине-зеленая. www.toadstool.ru. Архів оригіналу за 20 квітня 2020. Процитовано 3 квітня 2016.
Джерела
- Гриби Хмельниччини. Навчальний посібник. Говорун В. Д., Тимощук О. О. — Хмельницький: Поліграфіст-1, 2014. — 176 с. — С.145.
- E. Lawrence, S. Harniess Mushroom and other fungi. Identification guides British & European. // Flame tree publishing. London, 2007—384 p. — P. 202.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).