YaChudo

Строфарія синьо–зелена

Переглядів: 0. Оновлено 28.10.2026.

?Страфарія синьо–зелена
Stropharia aeruginosa
Stropharia aeruginosa
Біологічна класифікація
Царство:Гриби (Fungi)
Тип:Базидіомікотові гриби (Basidiomycota)
Клас:Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок:Агарикальні (Agaricales)
Родина:Строфарієві (Strophariaceae)
Рід:Строфарія (Stropharia)
Вид:Страфарія синьо–зелена
Біноміальна назва
Stropharia aeruginosa
(Curtis) Quel.
Посилання
Вікісховище:Stropharia aeruginosa
EOL:1029498
NCBI:109659
MB:150372
IF:150372

Строфарія синьо-зелена (Stropharia aeruginosa) — вид грибів родини Строфарієві (Strophariaceae)

Будова

Строфарія синьо-зелена має досить мінливий окрас шапинки. У одних плодових тіл вона здається жовтувато-яскраво-зеленою, у других — блакитно-зеленуватою, а в третіх — жовтуватою. Діаметр шапки у цього гриба до 8 см. Її форма у молодих плодових тіл нагадує широкий дзвоник, у дорослих — плоско розпростерта. У молодих грибів пластинки прирослі, широкі, досить рідкі, дещо світліші за шапинку, у зрілих — фіолетово–бурі. Ніжка завдовжки до 10 см, завтовшки — до 1 см. Вона здається циліндричною, має колір шапки або світліша за неї. Споровий порошок пурпурно-коричневий.

Поширення та середовище існування

Поширений в Азії, Північній Америці, Європі. В Україні поширений в Карпатах, Поліссі, Лісостепу, Степу. Зустрічається у хвойних та мішаних лісах на гнилій деревині, ґрунті групами, з серпня до жовтня.

Практичне використання

Строфарія синьо-зелена — неїстівний шапковий гриб, небезпечний для життя. Однак існують свідчення, що гриб їстівний[1] і придатний до споживання після відварювання.

Примітки

  1. ↑ Stropharia aeruginosa, Строфария сине-зеленая. www.toadstool.ru. Архів оригіналу за 20 квітня 2020. Процитовано 3 квітня 2016.

Джерела

  • Гриби Хмельниччини. Навчальний посібник. Говорун В. Д., Тимощук О. О. — Хмельницький: Поліграфіст-1, 2014. — 176 с. — С.145.
  • E. Lawrence, S. Harniess Mushroom and other fungi. Identification guides British & European. // Flame tree publishing. London, 2007—384 p. — P. 202.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).