Зозуля-велет
| ?Зозуля-велет | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Зозулеподібні (Cuculiformes) |
| Родина: | Зозулеві (Cuculidae) |
| Підродина: | Зозулині (Cuculinae) |
| Рід: | Зозуля-велет (Scythrops) Latham, 1790 |
| Вид: | Зозуля-велет |
| Біноміальна назва | |
| Scythrops novaehollandiae Latham, 1790 | |
| Синоніми[2] | |
| Scythrops psittaceus Kerr, R. 1792 Scythrops australasiae Shaw, 1812 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Scythrops novaehollandiae |
 Віківиди: | Scythrops novaehollandiae |
 EOL: | 45517819 |
 ITIS: | 554721 |
 МСОП: | 22684079 |
 NCBI: | 30394 |
Зозуля-велет[3] (Scythrops novaehollandiae) — вид птахів з родини зозулевих (Cuculidae).
Поширення
Вид поширений на півночі і сході Австралії, на сході Індонезії, у Новій Гвінеї та архіпелазі Бісмарка. Бродяжні птахи спостерігалися у Новій Каледонії і Новій Зеландії, на решті території Австралії, та на Самоа.
Підвиди
Відомо три підвиди:
- S. n. novaehollandiae Latham, 1790 — номінальна форма. Райони розмноження цього підвиду знаходяться вздовж узбережжя північно-східної Австралії, круглий рік на півдні Нової Гвінеї, зони зимівлі на півночі Нової Гвінеї та Малих Зондських островів;
- S. n. fordi Mason, IJ, 1996 — цілий рік на островах Сулавесі, Муна і Тукангбесі. Підвид більший за номінальну форму;
- S. n. schoddei Mason, IJ, 1996 — цілий рік на Новій Британії. Цей підвид також значно більший за номінальну форму.
Опис
Дуже велика зозуля з довжиною тіла 60—70 сантиметрів; близько третини припадає лише на хвіст. Маса тіла коливається від 535 до 777 грам. Голова досить велика по відношенню до розміру тіла. Впадає в око великий дзьоб, форма якого нагадує дзьоби птахів-носорогів. Кінчик дзьоба загнутий донизу. Дзьоб у сіро-коричневий, лапки світло-сірі. Червона гола смужка шкіри тягнеться від ротової щілини з червоною окантовкою до ока, де вона утворює кільце. На горлі є пір'я, схожі на бороду. Його лапи короткі й слабкі, мають чотири пальці, два спрямовані вперед і два спрямовані назад. Голова, шия і верхня частина грудей світло-блакитно-сірого або сірого кольору. Крила плямисті чорні на темно-сірому або сіро-коричневому тлі з плямами на кінчиках крил. Нижня частина грудей і живота злегка брудно-білі. На боках є сіра горизонтальна смуга, але вона не тягнеться далеко вниз по тілу. На задній частині хвоста є дуже широка чорна поперечна смуга, яка ззаду переходить у білу кінцеву смугу. Інша частина хвоста темно-сіра зі злегка блакитним відтінком.
Спосіб життя
У період розмноження зозулю-велета можна спостерігати окремо або парами. Поза періодом розмноження вони часто відпочивають невеликими групами на високих деревах. її основна активність припадає на світанок і сутінки, хоча іноді літає вночі. Харчується фруктами і комахами, яких шукає серед дерев.
Зозуля-велет є гніздовим паразитом. Вона відкладає яйця в гнізда інших видів птахів. Паразитує на воронових, сорокопудових і сорочицевих птахах. Самець відволікає увагу птаха-господаря, а самиця відкладає яйце в гніздо. Пташеня зозулі-велета не викидає з гнізда яйця або пташенят птаха-господаря, як це спостерігається в інших видів зозуль.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Scythrops novaehollandiae): інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 15 вересня 2023
- ↑ Australian Biological Resources Study (12 лютого 2010). Subspecies Scythrops novaehollandiae novaehollandiae Latham, 1790. Australian Faunal Directory. Canberra, Australian Capital Territory: Department of the Environment, Water, Heritage and the Arts, Australian Government. Процитовано 10 жовтня 2019.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).