Rubroboletus legaliae
| ?Rubroboletus legaliae | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Гриби (Fungi) |
| Підцарство: | Вищі гриби (Dikarya) |
| Відділ: | Базидіомікотові гриби (Basidiomycota) |
| Клас: | Агарикоміцети (Agaricomycetes) |
| Порядок: | Болетальні (Boletales) |
| Родина: | Болетові (Boletaceae) |
| Рід: | Rubroboletus |
| Вид: | Rubroboletus legaliae |
| Біноміальна назва | |
| Rubroboletus legaliae (Pilát & Dermek) Della Maggiora & Trassinelli, 2015 | |
| Синоніми | |
| |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Rubroboletus legaliae |
 NCBI: | 1728933 |
| MB: | 551285 |
| IF: | 551285 |
Rubroboletus legaliae, раніше відомий як Boletus splendidus, B. satanoides і B. legaliae — вид базидіомікотових грибів родини Болетові (Boletaceae). Він отруйний, спричиняє переважно симптоми з боку шлунково-кишкового тракту та є близьким до Rubroboletus satanas.
Гриб нечастий у Південній Англії та в Європі; росте поруч із дубом (Quercus) і буком (Fagus), часто на нейтральних або кислих ґрунтах.[1] У Чехії його вважають вразливим видом.[2] У Британії всі болети групи Satanas є або дуже рідкісними, або перебувають під загрозою зникнення, або вже вимерли.
Таксономія
Вид Boletus legaliae описав 1968 року чеський міколог Альберт Пілат. Його названо на честь французької мікологині Марсель Ле Галь (Marcelle Le Gal).[3]
Назва Boletus splendidus, яку 1894 року дав Шарль-Едуар Мартін (Charles-Édouard Martín), є синонімом. Опис Boletus satanoides був надто невизначеним, щоб його можна було віднести до якогось конкретного виду. 2015 року Марко Делла Маджьйора (Marco Della Maggiora) і Ренцо Трасінеллі (Renzo Trassinelli) перенесли Boletus legaliae до роду Rubroboletus.[4]
Опис
Шапинка спочатку брудно-біла або кавового кольору на стадії «кнопки». У середньому віці вона часто (але не завжди) стає блідо-мишачо-сірою. У старому віці шапинка червоніє, набуваючи відтінку, який описували як «стара троянда».[1] Діаметр може сягати 14 см.
Ніжка присадкувата; у верхній частині вона має вузьку червону сітку (сітчастий візерунок) на помаранчевому тлі. Це помаранчеве тло поступово зникає до середини ніжки, через що червона сітка стає виразнішою. В основі сітки немає, а ніжка набуває темного винного відтінку. Іноді деталі ніжки можуть бути слабко помітними або навіть відсутніми, якщо ніжка вкрита землею чи листовим опадом. Пори спочатку червоні, а в зрілому віці загалом помаранчеві; при пошкодженні вони синіють. М'якуш на розрізі стає блідо-синім, а в основі ніжки — темно-винним. Часто це посиніння відбувається дуже повільно, іноді м'якушу потрібна приблизно хвилина, щоб набути світло-синього кольору. В інших випадках посиніння майже миттєве. Кажуть, що м'якуш пахне цикорієм.[5]
Поширення у Сполученому Королівстві
R. legaliae — нечастий або рідкісний у Сполученому Королівстві вид, який зазвичай трапляється на відкритих лісових ділянках чи в парках із достатньою кількістю сонця на нейтральних або кислих ґрунтах. JNCC оцінила його як «вразливий»; чисельність становить близько 560 зрілих екземплярів. Незвичайну форму з яскраво-жовтими порами зафіксували у Віндзорському великому парку (Windsor Great Park) в Беркширі; іноді вона росте поряд зі звичайними формами з нормально забарвленими порами.[6]
Схожі види
Rubroboletus satanas, який росте в листяних лісах на вапнякових ґрунтах, має білішу шапинку, що стає коричнювато-охристою, без загальних червонуватих тонів у зрілому віці. Він має неприємніший запах.[7] Молекулярне дослідження голотипу Rubroboletus spinari показало його конспецифічність із Rubroboletus legaliae.[8]
Примітки
- ↑ а б Régis Courtecuisse & Bernard Duhem (1995). Mushrooms and Toadstools of Britain and Europe. Harper Collins. ISBN 0-00-220025-2.
- ↑ Mikšik M. (2012). Rare and protected species of boletes of the Czech Republic. Field Mycology. 13 (1): 8—16. doi:10.1016/j.fldmyc.2011.12.003.
- ↑ Bernard Crozes. Les femmes mycologues (фр.). Mycological Society of Strasbourg. Процитовано 4 липня 2008.
- ↑ Della Maggiora M. (10 червня 2015). Nomenclatural novelties (PDF). Index Fungorum (246).
- ↑ Marcel Bon (1987). The Mushrooms and Toadstools of Britain and North Western Europe. Hodder and Stoughton. ISBN 0-340-39935-X.
- ↑ A.M. Ainsworth, J.H. Smith, L. Boddy, B.T.M. Dentinger, M. Jordan, D. Parfitt, H.J. Rogers & S.J. Skeates. 2013. Red List of Fungi for Great Britain: Boletaceae; A pilot conservation assessment based on national database records, fruit body morphology and DNA barcoding Species Status 14. Joint Nature Conservation Committee, Peterborough.
- ↑ Roger Phillips (2006). Mushrooms. Pan MacMillan. ISBN 0-330-44237-6.
- ↑ Janda V.; Kříž M.; Konvalinková T.; Borovička J. (2017). Macroscopic variability of Rubroboletus legaliae with special regard to Boletus spinarii (PDF). Czech Mycology. 69 (1): 31—50. doi:10.33585/cmy.69103.
Посилання
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Rubroboletus legaliae
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).