YaChudo

RS-68

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

RS-68
Двигун RS-68 проходить вогняні випробування у космічному центрі НАСА Стенніс на етапі розробки.
Двигун RS-68 проходить вогняні випробування у космічному центрі НАСА Стенніс на етапі розробки.
Країна походження США США
Виробник Rocketdyne
Pratt & Whitney Rocketdyne
Aerojet Rocketdyne
Liquid
Продуктивність
Тяга на рівні моря RS-68: 660 000 фунтів-сили (2950 кН)

RS-68A: 705 000 фунтів-сили (3137 кН)[1]

Тиск камери 1,488 psi (0,01026 МПа)
Питомий імпульс 21.5
Питомий імпульс у вакуумі RS-68: 410 с (4,0 км/с)
RS-68A: 412 с (4,04 км/с)[2]
Питомий імпульс на рівні_моря RS-68: 45.3
RS-68A: 47.4
Розміри
Довжина 5.20 метри
Діаметр 2.43 метри
Суха маса RS-68: 6 600 кг
RS-68A: 6 740 кг

RS-68 (Rocket System 68) — це рідкопаливний ракетний двигун компанії Aerojet Rocketdyne, який використовує рідкий водень (LH2) і рідкий кисень (LOX) як паливо в енергетичному циклі газогенератора. Це найбільший ракетний двигун, що працює на водневому паливі[3].

Його розробка почалася в 1990-х роках з метою виробництва простішого, менш дорогого, важкого двигуна для системи запуску Delta IV . Було випущено дві версії двигуна: оригінальний РС-68 і вдосконалений РС-68А. Третя версія, RS-68B, була запланована для ракети Ares V Національного управління з аеронавтики та дослідження космічного простору (NASA) до повного скасування ракети та програми Constellation.

Дизайн і розробка

Однією з головних цілей програми RS-68 було створення простого двигуна, який був би економічно ефективним при використанні для одного запуску. Щоб досягти цього, RS-68 має на 80% менше деталей, ніж головний двигун багаторазового космічного човника (SSME)[4]. Несприятливими наслідками такої простоти були значно нижче співвідношення тяги до ваги та на 10% нижчий питомий імпульс порівняно з SSME. Перевагою такої простоти є менша вартість конструкції RS-68[4].

RS-68 є частиною кожного ядра Delta IV Common Booster Core. Найбільша з ракет-носіїв, Delta IV Heavy, використовує три CBC, змонтовані разом[5].

При максимальній тязі 102% двигун виробляє 758 000 фунтів-сил у вакуумі та 663 000 фунтів-сил на рівні моря. Маса двигуна становить 6 600 кг. З такою тягою двигун має співвідношення тяги до ваги 51,2 і питомий імпульс 410 секунд (4,0 км/с) у вакуумі та 365 секунд (3,58 км/с) на рівні моря[6]. RS-68 керується гідравлічним механізмом і здатний дроселювати тягу від 58% до 102%[7].

RS-68A є оновленою версією RS-68 зі збільшеним питомим імпульсом і тягою (до понад 700 000 фунтів-сили на рівні моря)[8]. Перший запуск 29 червня 2012 року з бази ВПС на мисі Канаверал використовував три двигуни RS-68A, встановлені на важкій ракеті Delta IV[9].

Варіанти

  • RS-68 є оригінальною версією. Він виробляє 663 000 фунтів-сили тяга на рівні моря[10].
  • RS-68A є вдосконаленою версією. Він виробляє 705 000 фунтів-сили тяга на рівні моря і 800 000 фунтів-сили тяга у вакуумі[11].
  • RS-68B була запропонованою модернізацією для використання в ракеті-носії Ares V для програми NASA Constellation[12]. Ares V мав використовувати шість двигунів RS-68B на 10 мктрів в діаметрі основного ступеня разом із двома 5,5-сегментними твердотільними ракетними прискорювачами. Пізніше було встановлено, що абляційна форсунка RS-68 погано підходить для цього середовища з кількома двигунами, що спричиняє зниження ефективності двигуна та сильне нагрівання в базі транспортного засобу[13].

Див. також

Примітки

  1. ↑ DELTA IV. United Launch Alliance. Архів оригіналу за 20 липня 2014. Процитовано 13 липня 2014.
  2. ↑ Delta IV User's Guide (PDF). United Launch Alliance. Червень 2013. Архів (PDF) оригіналу за 10 липня 2014. Процитовано 13 липня 2014.
  3. ↑ (Пресреліз). {{cite press release}}: Зовнішнє посилання в |archive-date= (довідка); |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |archivedate= та |archive-date= (довідка); Пропущений або порожній |title= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  4. ↑ а б "AIAA 2002-4324, Propulsion for the 21st Century—RS-68"
  5. ↑ Atlas V and Delta IV Technical Summary (PDF).
  6. ↑ United Launch Alliance Delta IV Heavy.
  7. ↑ Boeing white paper on RS-68 development. Архів оригіналу за 15 квітня 2007. Процитовано 23 березня 2023. [Архівовано 2007-04-15 у Wayback Machine.]
  8. ↑ (Пресреліз). {{cite press release}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  9. ↑ (Пресреліз). {{cite press release}}: Зовнішнє посилання в |archive-date= (довідка); |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |archivedate= та |archive-date= (довідка); Пропущений або порожній |title= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  10. ↑ RS-68 Propulsion System (PDF). Pratt & Whitney Rocketdyne. Жовтень 2005. Архів оригіналу (PDF) за 14 липня 2018. Процитовано 7 квітня 2019.
  11. ↑ P&W Successfully Completes Hot-Fire Test on 2nd RS-68A Certi. asdnews.com. Архів оригіналу за 25 липня 2011. Процитовано 25 квітня 2018. [Архівовано 2011-07-25 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Overview: Ares V Cargo Launch Vehicle. National Aeronautics and Space Administration. Архів оригіналу за 26 вересня 2008. Процитовано 30 вересня 2008. [Архівовано 2012-04-12 у Wayback Machine.]
  13. ↑ The engines that refused to retire – RS-25s prepare for SLS testing. nasaspaceflight.com. Червень 2013. Архів оригіналу за 30 серпня 2017.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).