Puddle of Mudd

Puddle of Mudd
Основна інформація
Жанр	Пост-гранж альтернативний рок альтернативний метал
Роки	1992 — наші дні
Країна	США, Канзас-Сіті (Міссурі)
Лейбл	Pavement, UMG, Flawless, Mudd Dog, Geffen, V&R, Hardknocks
Склад	Вес Скантлін Майкл Граєвскі Майлз Шон Робін Діаз
Офіційний сайт
Puddle of Mudd у Вікісховищі

Puddle of Mudd (укр. Калюжа бруду) — американський рок-гурт, який грає у стилі пост-гранж та альтернативний рок. Заснований у 1992 році в Канзас-Сіті (Міссурі), США.

Гурт продав понад сім мільйонів альбомів. Їх офіційний сингл «Blurry» з другого альбому «Come Clean» (2001), який піднявся на 5-те місце в чарті Billboard Hot 100 й досі залишається їхньою візитною карткою. До 2003 року тираж альбому перевищив п’ять мільйонів копій, а згодом вийшло ще шість альбомів, останнім з яких є «Kiss the Machine» (2025)^[1]. Соліст Вес Скантлін є єдиним незмінним учасником гурту за всю його історію. У 2013 році гурт з'явився у статті NME під назвою «28 гуртів епохи ню-металу, про які ви, ймовірно, вже забули»^[2].

Гурт Puddle of Mudd був заснований у 1992 році в Канзас-Сіті: Весом Скантліном (вокал та ритм-гітара), Джиммі Алленом (соло-гітара), Шоном Саммоном (бас-гітара) та Кенні Беркіттом (ударні). За словами Скантліна, назва гурту була натхненна репетиціями поруч із дамбою річки Міссурі, яка часто затоплювала приміщення для репетицій гурту, але ніколи не псувала їхнє обладнання, оскільки вони знаходилися на другому поверсі. Щоб дістатися до місця репетицій, гурту «доводилося йти крізь купу лайна»^[3].

У серпні 1994 року гурт виступив на ярмарку штату Міссурі^[4]. Перший реліз гурту, міні-альбом Stuck^[5] із сімома піснями, вийшов у 1994 році на лейблі V&R Records.^[6] Його продюсерами виступили сам гурт та Е.Дж. Роуз, а записували його у студії Red House Studio в Лоренсі, штат Канзас. З нього вийшли два радіосингли: «You Don't Know» та «Drift and Die»^[7].

Без Джиммі Аллена група випустила інді-альбом з одинадцятьма піснями, Abrasive, у 1997 році на лейблі Hardknocks Records, що базується в Медісоні. Три пісні з «Abrasive» пізніше були перезаписані для офіційного дебютного альбому гурту на великому лейблі «Come Clean». Розбіжності в поглядах та інші фактори призвели до розпаду оригінального складу Puddle of Mudd на початку 1999 року, залишивши Скантліна єдиним оригінальним учасником^[8].

Прорив Скантліна в музичній індустрії стався після того, як копія його демо-запису потрапила до Фреда Дерста, на лейблі якого у підсумку й був записаний перший офіційний альбом Come Clean^[9]. На виставці лейблу Дерста, Flawless Records у 2001 році Дерст зазначив, що спочатку йому не подобався репертуар гурту, і порадив Скантліну звільнити всіх інших учасників та створити гурт заново^[10].

Одним із перших людей, з якими Скантлін познайомився після приїзду до Каліфорнії, був Даг Ардіто, стажист лейблу Interscope Records. Коли Скантлін дізнався, що Ардіто грає на бас-гітарі, вони вирішили почати співпрацювати. Їм все ще бракувало гітариста та барабанщика. Фред Дерст вирішив зв’язатися з гітаристом, якого знав зі свого рідного міста Джексонвілл, штат Флорида, — Полом Філліпсом, який раніше грав у місцевому гурті під назвою Happy Hour. Отримавши дзвінок від Дерста, Пол вирішив пройти прослуховування в Puddle of Mudd і був прийнятий, вирішивши залишити коледж, щоб приєднатися до гурту. Гурт провів прослуховування для нового барабанщика і спочатку обрав Шейна Вебба^[11]. Через конфлікт графіків Вебба швидко замінив Грег Апчерч, який був колишнім учасником гурту Eleven і також гастролював із Крісом Корнеллом.

Puddle of Mudd випустили свій дебютний альбом "Come Clean" на великому лейблі 28 серпня 2001 року. Головний сингл з альбому, «Control», мав успіх. Він також став саундтреком до Survivor Series 2001 від WWE, який отримав схвальні відгуки критиків^[12].

Другий сингл з альбому, «Blurry», написаний у співавторстві з Джиммі Алленом та Дугом Ардіто, став найуспішнішим синглом гурту Puddle of Mudd: він посів 5-те місце в чарті Billboard Hot 100 та 8-ме місце в британському чарті синглів, а також приніс Ардіто, Аллену та Скантліну нагороду ASCAP у номінації «Пісня року». Ця пісня також була використана в грі Ace Combat 5, випущеній Namco. Пісня «Drift & Die», написана у співавторстві з Джиммі Алленом, також була випущена як сингл і протрималася шість тижнів на першому місці в чарті Mainstream Rock Chart. Четвертий сингл, «She Hates Me», співавтором якого був Джиммі Аллен, вийшов наприкінці 2002 року і посів 1-е місце в чарті Mainstream Rock Tracks, а також 13-е місце в чарті Billboard Hot 100. Аллен і Скантлін отримали премію ASCAP за найпопулярнішу рок-пісню року^[13].

Потім гурт вирушив у європейське та американське турне, виступаючи на розігріві у Godsmack та Deftones, а також взяв участь у турі Family Values 2001 разом із Linkin Park, Stone Temple Pilots та Staind^[14].

31 січня 2003 року альбом отримав потрійну платинову сертифікацію в США від Асоціації звукозаписної індустрії Америки (RIAA), а станом на кінець 2006 року загальний обсяг продажів у всьому світі перевищив п'ять мільйонів копій.

Наступний альбом гурту Puddle of Mudd, «Life on Display^[15]», розпочався з трьох перших синглів: «Away from Me», «Heel Over Head» та «Spin You Around». Продажі альбому не виправдали очікувань. Хоча незабаром після виходу платівка отримала золотий статус і на сьогоднішній день продалася тиражем понад 706 000 копій. Дехто припускав, що це було основною причиною того, що барабанщик Грег Апчерч покинув гурт, щоб приєднатися до 3 Doors Down після того, як їхній барабанщик Деніел Адейр приєднався до Nickelback^[16]. Пісня «Away From Me» прозвучала у серіалі «The O.C.» у 2004 році. Пісня «Nothing Left to Lose» стала офіційною піснею турніру WWE Royal Rumble 2004 року.

9 жовтня 2007 року гурт випустив свій третій альбом на великому лейблі під назвою «Famous^[17]». Перший сингл «Famous» був опублікований на сторінці гурту в Myspace та представлений на радіо ще в липні, до виходу альбому. Ця пісня посіла перше місце в чартах. Інший трек, «Merry Go Round», був випущений через iTunes ще до офіційного релізу. Наступний сингл, «Psycho», очолював чарти Mainstream Rock Tracks і Hot Modern Rock Tracks протягом дев'яти тижнів. «Livin' on Borrowed Time» і «We Don't Have To Look Back Now» стали останніми випущеними синглами.

Навесні 2007 року гурт вирушив у турне на підтримку Hinder та Papa Roach у рамках туру Door to Dorm.

Їхня пісня «Famous» стала офіційною піснею WWE One Night Stand 2007, а також була використана у відеоіграх WWE Smackdown vs Raw 2008 та UFC 2009 Undisputed^[18].

Згодом, 8 грудня 2009 року, вийшов альбом «Volume 4: Songs in the Key of Love & Hate^[19]». Перший сингл «Spaceship» з'явився на платформах у жовтні 2009 року.

10 лютого 2010 року вийшла нова пісня «Shook Up the World». Вона була написана для збірної США для використання на Зимових Олімпійських іграх 2010 року. Усі надходження від пісні були передані збірній США^[20]. На початку того ж року басист Дуг Ардіто покинув гурт, і його замінив фронтмен гурту Jacksonville Burn Season, Даміен Старкі. Вони виступили на фестивалі Download і випустили свій перший збірник найкращих пісень під назвою Icon^[21], до якого увійшли сингли з їхніх перших чотирьох альбомів^[22].

30 серпня 2011 року гурт випустив альбом кавер-версій пісень під назвою re:(disc)overed^[23]. До альбому увійшли кавери пісень гуртів The Rolling Stones, Bad Company, Led Zeppelin, AC/DC та інших. Головний сингл альбому, Gimme Shelter, вийшов 2 серпня 2011 року. За словами оригінального басиста Шона Саммона, було підтверджено, що перші два альбоми гурту, Stuck та Abrasive, будуть перевидані десь наприкінці 2011 року. Ардіто повернувся до гурту в 2011 році і продовжив гастролювати з ними. Райана Єрдона також замінив Шеннон Бун. Протягом 2012 року гурт опублікував кілька повідомлень в Інтернеті, які натякали на те, що вони пишуть і записують новий альбом. У липні 2013 року Веса Скантліна запитали про його останнє затримання за вандалізм^[24], і він відповів: «У нас є безліч нових хітів. Я пишу щовечора, і ми записуємося постійно. Ми готуємося до запису альбому, трохи поїздимо в літньому турі, а потім зробимо повноцінну продукцію і повернемося на сцену».

У 2015 році гурт розпочав запис нового альбому разом із Кемероном Веббом у студії Grandmaster Studios. Наступного року вони взяли участь у супер-турі «Make America Rock Again» разом з іншими виконавцями, які досягли успіху у 2000-х роках, зокрема Trapt, Saving Abel, Alien Ant Farm, Crazy Town, 12 Stones, Tantric, Drowning Pool, P.O.D. та Fuel^[25]. Не дивлячись на те, що гурт проявляв свою активність, концертну діяльність, було дуже важко продовжувати через багаточисленні проблеми фронтмена Веса Скантліна із законом та наркотичною залежністю. 16 січня 2015 року Скантлін був заарештований у Міжнародному аеропорту Денвера після того, як прокотився на багажній стрічці та проник у зону обмеженого доступу^[26]. Під час концерту 2 квітня він розбив свою гітару, навушники та частину барабанної установки, а потім пішов з сцени^[27]. 15 квітня його заарештували та пред’явили звинувачення у порушенні громадського порядку в Міжнародному аеропорту Мілуокі Мітчелл^[28]. Під час гастрольного туру Англією у жовтні 2017 року Скантлін вибачився перед публікою в Донкастері за свою попередню поведінку та зізнався, що бореться із залежністю. Потім він оголосив, що став тверезим, і почав виконувати пісню «Uh Oh», яку написав, щоб розповісти про свої проблеми^[29][30]. Лише у 2018 році, гурт знову почав функціонувати більш менш повноцінно й оголосив про наступний альбом не дивлячись на нестабільний стан Скантліна.^[31]

У липні 2019 року вийшов новий сингл «Uh Oh», а у вересні — повний альбом «Welcome to Galvania^[32]».

У листопаді 2019 року гурт виступив з акустичною сесією для каналу Octane SiriusXM^[33]. Сесія залишилася практично непоміченою аж до квітня 2020 року, коли музичний мем-аккаунт в Instagram @catatonicyouths опублікував відредаговані уривки кавер-версії пісні Nirvana «About a Girl» у виконанні гурту. На цю кавер-версію також зреагували в своїх відео ютубери Джаред Дайнс^[34] та Стів Терреберрі. Кавер зазнав широкої критики та висміювання, причому основна увага приділялася напруженому, незручному та фальшивому вокалу Скантліна^[35]. Оригінальне відео, яке на даний момент набрало понад мільйон переглядів і з того часу стало прихованим, наразі має 24 000 дизлайків проти 9 800 лайків^[36].

Шостий альбом гурту під назвою «Ubiquitous» вийшов 8 вересня 2023 року^[37][38].

«Ubiquitous» став першим альбомом Puddle of Mudd, до якого не увійшов новий матеріал; натомість він складається з демо-записів, зроблених протягом усієї кар’єри гурту, зокрема перезаписаної версії пісні 1994 року «Poke Out My Eyes» з дебютного міні-альбому «Stuck», а також «Dance with Me» і «U Wrekd Me», обидві пісні спочатку були записані під час сесій для їхнього релізу 2007 року Famous. Незабаром після виходу альбому Вес Скантлін скасував заплановані концерти через те, що його менеджмент організував їх без його згоди. У пізнішому інтерв’ю Скантлін заявив, що всіх причетних до організації цих концертів було звільнено, і серед них, ймовірно, були й учасники гурту^[39].

Про вихід нового альбому було офіційно оголошено у квітні 2025 року; стало відомо, що він матиме назву «Kiss the Machine». Того ж дня, 18 квітня 2025 року, у цифровому форматі вийшов головний сингл з альбому «Beautimous», а повна версія альбому з’явилася у продажу 2 травня 2025 року^[40][41].

На підтримку випуску альбому гурт Puddle of Mudd вирушив у літній тур 2025 року, який включав виступи на музичних фестивалях та спільні концерти з гуртами Everclear та Eve 6^[42]. Промо-кампанія також передбачала більш народний підхід, наприклад, вірусне відео, в якому Скантлін презентував головний сингл у сервісному центрі Jiffy Lube перед другом та нічого не підозрюючими працівниками^[43]. Цей альбом став найшвидшим поверненням гурту до повноформатних студійних проектів з початку 2000-х років і позиціонувався як творчий перезапуск після періоду турбулентності.

17 жовтня 2025 року гурт випустив раніше неанонсований самостійний сингл під назвою «Monsters» у цифровому форматі на всіх основних музичних стрімінгових платформах та цифрових маркетплейсах^[44].

• Вес Скантлін – Вокал, Ритм-Гитара (1992-теперішній час)
• Майкл Ентоні Граєвскі – Бас, Бек-вокал (2012-2014, 2024-теперішній час)
• Майлз Шон – Лід-Гитара, Бек-вокал (2025-теперішній час)
• Робін Діаз – Барабани (2025-теперішній час)

• Stuck (1994)
• Abrasive (1997)
• Come Clean (2001)
• Life on Display (2003)
• Famous (2007)
• Volume 4: Songs in the Key of Love & Hate (2009)
• Re:(disc)overed (2011)
• Welcome To Galvania (2019)
• Ubiquitous (2023)
• Kiss The Machine (2025)