YaChudo

Bad Company

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Bad Company
Перший склад гурту 1976 року. Зліва направо: Боз Баррелл, Пол Роджерс, Саймон Кірк, Мік Ральфс
Перший склад гурту 1976 року. Зліва направо: Боз Баррелл, Пол Роджерс, Саймон Кірк, Мік Ральфс
Основна інформація
Жанр
Роки
  • 1973–1982
  • 1986–1999
  • 2001–2002
  • 2008–2019
Лейбл
badcompany.com
Bad Company у Вікісховищі

Bad Company — англійська рок супергрупа, сформована в Лондоні[2] у 1973 році двома колишніми учасниками гурту Free, співаком Пол Роджерс і барабанщик Саймон Кірк, колишній гітарист Mott the Hoople Мік Ральфс і колишній басист King Crimson Боз Баррелл.[1] Кірке був єдиним учасником, який залишився протягом усього періоду гурту, тоді як він і Ральфс були єдиними учасниками, які з’являлися на кожному студійному альбомі. Пітер Грант, який керував рок-гуртом Led Zeppelin, також керував Bad Company до 1982 року. Баррелл помер у 2006 році, а за ним Ральфс у 2025 році, залишивши Кірка та Роджерса єдиними виживими учасниками оригінального складу.

Bad Company користувався великим успіхом протягом 1970-х років. Їхні перші три альбоми, «Bad Company» (1974), «Straight Shooter» (1975) і «Run with the Pack» (1976), досягли першої п’ятірки альбомних чартів як у Великобританії, так і в США.[3][4] Багато їхніх синглів і пісень, наприклад «Bad Company», «Can't Get Enough» (1974), «Feel Like Makin' Love» (1975), «Shooting Star» (1975), «Burnin' Sky« (1977) і »Rock 'n' Roll Fantasy" (1979), залишаються основними елементами класичного рок радіо. Вони продали 20 мільйонів альбомів, сертифікованих RIAA, у США та 40 мільйонів у всьому світі.[5] Хоча спочатку вони розпалися в 1982 році, Bad Company багато разів возз’єднувалися для запису та гастролей до 2019 року, коли Роджерс переніс серйозний інсульт. У 2023 році Кірк заявив, що вони не продовжуватимуть працювати як гурт після розвитку проблем зі здоров’ям Роджерса.[6]

У 2025 році Bad Company було включено до Зали слави рок-н-ролу.[7]

Історія

Перший період із Полом Роджерсом (1973–1982)

Bad Company була створена в Вестмінстері, Лондон.[2] Вона складалася з чотирьох досвідчених музикантів: двох колишніх учасників гурту Free, співака Пола Роджерса та барабанщика Саймона Кірка; колишній гітарист Mott the Hoople Мік Ральфс; і колишній басист King Crimson Боз Баррелл. Гурт підписав контракт із Swan Song Records/Atlantic Records у Північній Америці та з Island Records в інших країнах. (До того часу Island Records був британським домом для Free і King Crimson, а також для Mott the Hoople для їхніх перших чотирьох альбомів; Atlantic, у свою чергу, випустив ранні альбоми King Crimson і Mott у США через ліцензійну угоду з Island.) Atlantic/Warner Music пізніше придбає не північноамериканські права на гурт. каталог.

Всупереч припущенням про те, що співак Пол Роджерс назвав групу на честь фільму Джеффа Бріджеса «Bad Company», Роджерс заявив в інтерв’ю Spinner.com, що ідея виникла в книзі вікторіанської моралі, яка показувала картину невинної дитини, яка дивиться на неприємного персонажа, який притулився до ліхтарний стовп. У підписі було написано: «Остерігайтеся поганої компанії».[8] Дебютний альбом гурту 1974 року, «Bad Company», був записаний у Headley Grange, Гемпшир, у Mobile Studio Ronnie Lane.[9] Альбом досяг першого місця в Billboard 200 у США та номер 3 у UK Albums Chart, провівши 25 тижнів у британських чартах.[4] Альбом був п’ять разів платиновим у США та став 46-м найбільш продаваним альбомом 1970-х років.[10] Сингли «Can't Get Enough» і «Movin' On» досягли № 5 і № 19 у Billboard Hot 100.[11] У 1975 році їхній другий альбом, «Straight Shooter», досяг № 3 у Великобританії та США а також став платиновим у США.[12] Альбом також породив два хіт-сингли, «Good Lovin' Gone Bad» під номером 36 і повільніший «Feel Like Makin' Love» під номером 10.

Їхній третій альбом, «Run with the Pack», вийшов у 1976 році та посів 4 місце у Великобританії та 5 місце в США.[3] Bad Company запланувала британське турне з гуртом колишнього учасника Free Пола Коссоффа, Back Street Crawler, щоб підтримати альбом, а також новий альбом Back Street Crawler. Цей подвійний тур був запланований на 25 квітня 1976 року, але був припинений через смерть Коссоффа 19 березня 1976 року. Випущений у 1977 році «Burnin' Sky» показав найгірший з перших чотирьох записів, досягнувши № 15 у США та № 17 у списку UK.[3] «Desolation Angels», випущений у 1979 році, показав кращі результати, ніж його попередник, досягнувши № 3 у США та № 10 у Великобританії.[3] «Desolation Angels» також прикрасив звучання групи синтезаторами та струнними. У нього було два сингли в чартах: «Rock 'n' Roll Fantasy» під номером 13 і «Gone Gone Gone» під номером 56. Однак до кінця 1970-х років гурт дедалі більше розчаровувався у виступах на великих стадіонах. Крім того, Пітер Грант втратив інтерес до групи та керівництва загалом після того, як барабанщик Led Zeppelin Джон Бонем помер 25 вересня 1980 року. За словами Саймона Кірка, «Пітер, безперечно, був тим клеєм, який тримав нас усіх разом, і за його відсутності ми розпалися».[13] Трирічна перерва в студії закінчилася випуском «Rough Diamonds» у серпні 1982 року. Це був шостий і останній лонгплей у оригінальному втіленні групи, поки в 1998 році не було записано чотири нові пісні. Альбом став найгірше продаваним альбомом Bad Company з тих, у яких Пол Роджерс виступав як фронтмен. Альбом посів 15 місце у Великобританії та 26 місце в США.[3] Після випуску «Rough Diamonds» Bad Company розпалася. Мік Ральфс сказав: «Пол хотів перерви, і, чесно кажучи, нам усім потрібно було зупинитися. Bad Company стала більшою за нас усіх, і продовження знищило б когось чи щось. З точки зору бізнесу, це було неправильно, але інстинкт Пола був абсолютно правильний».[14]

Епоха Браяна Хоу (1986–1994)

У 1985 році Мік Ральфс і Саймон Кірк, щойно минулого року працювали разом над сольним альбомом Ральфа «Take This», вирішили знову об’єднатися для нового проекту. Але в 1986 році їхній лейбл Atlantic Records наполягав на тому, щоб відновити назву Bad Company. Однак Пол Роджерс уже був залучений до нової супергрупи під назвою The Firm. Коли Роджерс пішов, два учасники, що залишилися, об’єдналися з новими менеджерами Бадом Прагером і Філом Карсоном і об’єдналися з колишнім вокалістом Тедом Нуджентом Браяном Хоу (з яким їх познайомив Мік Джонс з групи Foreigner) як новий вокаліст. Крім того, Стів Прайс приєднався до гурту як новий бас-гітарист і Грег Дечерт (екс-Uriah Heep) приєднався на клавішних. Вокальний стиль Хоу приніс гурту більше поп-рокового звучання, яке Atlantic Records шукала, щоб повернути гурту статус арени після зниження відвідуваності попередніх живих виступів і жахливих продажів «Rough Diamonds».

Гурт найняв продюсера Foreigner Кіта Олсена для продюсування першого альбому нового складу, «Fame and Fortune» 1986 року. Баррелл погодився приєднатися до гурту, і його ім’я перевірили на альбомі «Fame and Fortune», хоча він і не грав на ньому. Але незадовго до туру підтримки він знову пішов (потім повернувся Стів Прайс), щоб грати з джазовим колективом під назвою The Tam White Band. Відображаючи музичний стиль середини 1980-х, «Fame and Fortune» був наповнений клавішними, на відміну від попередніх альбомів Bad Company, але мав лише помірний успіх. Сингл «This Love» досяг 85 місця в чарті синглів, але не досяг того успіху, на який сподівався гурт. У 1987 році Dechert був виключений зі складу, оскільки група вирішила не так часто грати на клавішних у своєму звукі. Того року вони гастролювали на підтримку Deep Purple.

Для наступного альбому епохи Хоу, «Dangerous Age» 1988 року, група замінила Олсена продюсером Террі Томасом, який позбувся більшості клавішних і повернув гурт до гітарного звучання. Томас також додав невелику кількість клавішних, а також ритм-гітар і бек-вокалу і написав більшість пісень з групою. «Dangerous Age» показав кращий результат, ніж його попередник, породивши кілька відео MTV і хіти AOR «No Smoke Without a Fire» (№ 4), «One Night» (№ 9) і «Shake It Up» (№ 9, також № 89 у чарті Billboard Hot 100). Альбом став золотим і потрапив до Топ-60. Для туру «Dangerous Age» до гурту приєднався Ларрі Оукс (клавішні, гітара), який також грав з Foreigner. Прайс і Оукс пішли після закінчення туру. Наступний альбом гурту, «Holy Water», написаний переважно Браяном Хау і Террі Томасом, був випущений у червні 1990 року. Альбом, також спродюсований Томасом, мав величезний успіх як у критиків, так і в комерційних цілях, досягнувши Топ-40 і платинового статусу, продавши понад мільйон копій. «Holy Water» був першим альбомом гурту в дочірній компанії Atlantic Atco. Альбом увійшов до складу синглів: «If You Needed Somebody» (№ 16), заголовної пісні «Holy Water» (№ 89) і «Walk Through Fire» (№ 28). «Holy Water» також посідав 1 місце в чартах AOR протягом 2 тижнів, а «If You Needed Somebody» посів 2 місце. Альбом отримав значну кількість радіоефірів (загалом п’ять пісень потрапили в чарти AOR) і породив кілька відеохітів. Фелікс Кріш грав на бас-гітарі на компакт-диску, а Пола Каллена залучали для концертів.

Ральфс, який займався особистими та сімейними справами, просидів більшу частину туру «Holy Water», хоча він брав участь у альбомі. Починаючи з червня 1990 року, Ральфа замінили на гастролях і у відеозаписах колишній гітарист Crawler Джефф Вайтхорн і продюсер Томас на ритм-гітарі та клавішних. Ральфс повернувся пізніше під час туру (у квітні 1991 року), а Уайтхорн приєднався до Procol Harum у грудні 1991 року, з якими він грав до їхнього розпаду у 2022 році після смерті Ґарі Брукера.[15] Також приєднався в цей час екс-гітарист ASAP Дейв «Бакет» Колвелл як другий гітарист. Їхній наступний тур, підтриманий Damn Yankees, став одним із п’яти найприбутковіших турів 1991 року. Останній студійний альбом епохи Хау, «Here Comes Trouble» 1992 року, містив хіти «How About That» (№ 38) і «This Could Be the One» (№ 87) з Топ-40. Альбом став золотим. Перед туром на підтримку «Here Comes Trouble» гурт додав колишнього іноземця, Roxy Music і Small Faces басиста Ріка Віллса, а Колвелл, протеже Ральфа, тепер був постійним учасником. Група гастролювала з кількома виконавцями, зокрема Lynyrd Skynyrd, і записала концертний альбом What You Hear Is What You Get: The Best of Bad Company під час туру Here Comes Trouble. Альбом, випущений у листопаді 1993 року, містив живі версії хітів епох Роджерса та Хау.

Хоу залишив гурт у 1994 році. Щодо свого відходу з гурту Хоу сказав: «Покинути Bad Company було неважким рішенням. Дійшло до того, що ніхто нічого не вносив у написання пісень, і, відверто кажучи, гурт ставав дуже неохайним наживо. Мені просто разом із Террі Томасом набридло виконувати всю роботу, а потім отримувати лише образу від Міка та Саймон.»[16]

Епоха Роберта Гарта (1994–1998)

У 1994 році до колишнього фронтмена Distance Роберта Гарта звернулися Мік Ральфс і Саймон Кірк і запитали, чи не хотів би він приєднатися до них як третій головний вокаліст у Bad Company, після Пола Роджерса та Браяна Хоу. Гарт виступав з Bad Company, в тому числі в США і Канаді. У липні 1994 року Alliance Artists і Legend Management підписали контракт, підписаний тодішнім складом Bad Company, Міком Ральфсом, Саймоном Кірком, Гартом, Дейвом Колвеллом і Ріком Віллсом, який давав Гарту право виконувати, писати і записувати пісні та альбоми та отримувати роялті як повноправний учасник Bad Company.

У 1995 році разом з Гартом вийшов альбом Bad Company під назвою «Company of Strangers». Він містив п'ять треків, написаних самими Гартом і Ральфсом. Багато з них були записані в Нешвіллі, і в них виступали такі зірки кантрі, як Вінс Гілл. Гурт здійснив рекламний тур по США з Bon Jovi. Griffin Music of America також перевидала сольний альбом Ральфа «Take This!» на CD. У 1996 році в іншому альбомі Bad Co, «Stories Told & Untold», Гарт представив сім нових композицій і сім акустичних версій, включаючи «Can't Get Enough» і «Ready For Love».[17] Для туру 1996 року склад Bad Company був таким: Кірк, Гарт, Рік Уіллс і Дейв «Бакет» Колвелл. Ральфс пропустив цей тур через проблеми зі здоров’ям, які він також часто робив за часів Браяна Хау.[13]

Повернення Пола Роджерса, гастролі та бездіяльність (1998–2008)

У листопаді 1998 року Роджерс і Кірк обговорювали випуск обширного альбому-компіляції з біографією та фотографією. Роджерс вирішив, що альбом має включати чотири нові пісні. Нарешті він возз’єднався з іншими трьома оригінальними учасниками студії, щоб записати ці чотири нові треки. Возз’єднання було недовгим, але воно призвело до Топ-20 AOR хіта з «Hey Hey» (№ 15). Друга нова пісня «Hammer of Love» посіла 23 місце. Нові треки з’явилися на збірному альбомі «The 'Original' Bad Co. Anthology», випущеному в березні 1999 року, який посів 189 місце в чартах.

З Девідом Лі Ротом на розіграші, возз'єднана оригінальна четвірка вирушила навесні та влітку 1999 року в 32 турне по США, який розпочався 15 травня 1999 року в Ruth Eckerd Hall в Clearwater, Флорида. Тур включав платний концерт 21 травня в Hard Rock Live в Орландо і завершився 8 серпня в Greek Theatre в Лос-Анджелесі. Шоу пройшло добре, але після цього Ральфс оголосив, що припиняє виступати наживо, і Баррелл знову пішов, завершивши зустріч. Концерт грецького театру виявився останнім виступом початкової четвірки. У 2014 році в документальному фільмі Bad Company до 40-ї річниці DVD Кірке докладніше розповідає про кінець возз’єднання 1999 року, заявляючи, що вони з Роджерсом не хотіли продовжувати, оскільки вони з Роджерсом були тверезі, а двоє інших – ні.

Пол Роджерс знову приєднався до Кірка в 2001 році під час туру, який розпочався в США та включав дати співхедлайнерів із Styx та Біллі Сквайром як спеціальними гостями. Дейв Колвелл і Рік Уіллс замінили Ральфа і Баррелла, що пішли. Тур робив пристойний бізнес, а потім переїхав до Великобританії. Група забезпечила кілька дат на Західному узбережжі США в січні 2002 року, щоб записати новий концертний альбом і DVD, «Merchants of Cool», записаний Крісом Міклем, Бадом Мартіном і Джастіном Пікоком, який містив пісню «Joe Fabulous». У турі «Merchants of Cool» 2002 року Кірке та Роджерс знову залишилися єдиними оригінальними учасниками. Колвелл знову взяв головну гітару, а Джаз Лохрі, який грав наживо та записувався з Полом Роджерсом з 1995 року, був на басу. Серед запрошених виконавців на шоу були колишній гітарист Guns N' Roses Слеш та Ніл Шон із відомого гурту Journey. Після туру 2002 року Bad Company знову припинив свою діяльність, коли Роджерс повернувся до сольної кар'єри.

У 2005 році був випущений DVD під назвою «Inside Bad Company 1974–1982», який розповідав про погану компанію на сцені, на плівці та в записі. Він також бере інтерв’ю у Саймона Кірка та містить кілька живих записів 1970-х і 1980-х років. Це був несанкціонований випуск. У 2006 році був випущений обмежений тираж компакт-диска з 24-каратного золота з першим альбомом Bad Company. Після того як знадобилося більше року, щоб знайти оригінальні майстер-плітки, аналогові майстер-класи пройшли через фірмовий аналогово-цифровий перетворювач, який оновив пісні для отримання найкращого звуку. Боз Баррелл помер від серцевого нападу 21 вересня 2006 року у віці 60 років у своєму будинку в Іспанії. 6 травня 2007 року Роберт Гарт, Дейв «Бакет» Колвелл і Джаз Локрі виступили в маленькому пабі в Сурбітоні для The Macmillan Cancer Trust. Виступаючи як Rock and Roll Fantasy, вони запропонували шоу пісень Bad Company для кількох сотень аудиторії. До них приєднався Мік Ральфс. Барабанщиком був Кріс Грейнджер.

Роки возз’єднання (2008–2023)

У 2008 році «Bad Company Міка Ральфа» гастролювали у такому складі: Роберт Гарт, Мік Ральфс, Дейв «Бакет» Колвелл, Джаз Локрі, Гері «Гаррі» Джеймс.[18] 2 липня 2008 року було оголошено, що вихідний склад Bad Company, що залишився, дасть одноразовий концерт на Seminole Hard Rock Hotel & Casino в Голлівуді, штат Флорида, 8 серпня 2008 року.[19] Для цього шоу до трьох уцілілих приєдналися Говард Ліз (гітара, раніше Heart) і басист Лінн Соренсон. За словами Пола Роджерса, вони провели цей концерт, щоб «захистити спадщину, яку вони створили, і закріпити права на торговельну марку Bad Company для гастролей».[20] Живий виступ було випущено на Blu-ray, DVD і CD 9 лютого 2010 року, а треки включають 17 хітів Bad Company. Роджерс присвятив «Gone, Gone, Gone» оригінальному басисту Бозу Берреллу, який помер у 2006 році. Пол Роджерс, Мік Ральфс і Саймон Кірк (до яких знову приєдналися Ліз і Соренсон) знову виступали разом протягом літа 2009 року, зігравши 10 концертів по всій території Сполучених Штатів.[21] Потім група дала концерти у Великобританії протягом квітня 2010 року. перш ніж вирушити в тури Північною Америкою та Японією, які тривали з липня по жовтень. Мік Ральфс був змушений відмовитися від дат у Японії, оскільки йому робили операцію по заміні кульшового суглоба. Під час японського туру Ліз грав на соло-гітарі.У березні 2011 року вийшов бюджетний концертний реліз Extended Versions, взятий з туру гурту Великобританією у 2010 році. Компакт-диск дебютував під № 139 у Billboard 200 та містив 10 добірок, досягнувши № 84 у чарті. Це став перший альбом Bad Company, який потрапив у чарти за 12 років. У березні 2012 року було оголошено, що Bad Company виступить на короткому етапі європейських фестивалів, починаючи з 9 червня на Sweden Rock Festival у Sölvesborg. Це було б вперше за 37 років, коли гурт виступав на європейському континенті, за межами Великобританії.[22] Однак у травні було оголошено, що дати німецького фестивалю скасовано, але шоу Sweden Rock Festival все ще триває.[23] У червні 2012 року Тодд Роннінг із сольного гурту Роджерса зайняв бас-гітару, граючи разом із другим гітаристом Говардом. Ліз, який святкував свій четвертий рік роботи з групою.

У березні 2013 року Bad Company та Lynyrd Skynyrd оголосили про спільний 40-річний ювілейний тур, присвячений 40-річчю випуску першого альбому Skynyrd і заснування Bad Company. 10 червня 2013 року Bad Company з'явилася на The Tonight Show with Jay Leno, розпочавши своє пам'ятне турне Сполученими Штатами та Канадою. А в 2014 році Bad Company знову оголосили про спільний літній тур із Lynyrd Skynyrd.[24] Перші два студійні альбоми Bad Company, «Bad Company» (1974) та «Straight Shooter» (1975), були перевидані на компакт-диску, у цифровому вигляді та на вінілі 7 квітня та 1 липня 2015 року. відповідно. Реліз охоплював оригінальні альбоми, нещодавно перероблені в 2015 році, а також сингл-бі-сайди, студійні демо-записи, інтерв’ю та пісні, які раніше не видавалися зі сховища.[25]

У 2016 році Bad Company оголосила про тур США з Joe Walsh. Ральфс спочатку сказав, що не братиме участі в цьому турі, і що Річ Робінсон з Black Crowes замінить його. У червні 2016 року група оголосила про британське турне зі спеціальними гостями Річі Самбора та Оріанті, кульмінацією якого стало шоу на лондонській O2 Arena 29 жовтня. Ральфс знову приєднався до групи на час туру. Але після завершення виступу гурту в Лондоні було повідомлено, що Ральфа госпіталізували після перенесеного інсульту.[26] Він більше не повернувся до гурту, його гітарні партії грав другий гітарист Говард Ліз, а клавішні — Роджерс.[27] У 2017 році Bad Company відновила роботу гастролює з Роджерсом, Кірком, Тоддом Роннінгом на басі та Говардом Лізом на соло-гітарі. Bad Company знову об’єдналася з Lynyrd Skynyrd для Skynyrd «The Last of the Street Survivors Farewell Tour», який розпочався 4 травня 2018 року в Coral Sky Amphitheatre у Палм-Біч, Флорида та тривав усе літо.

Колишній вокаліст Брайан Хоу помер 6 травня 2020 року у віці 66 років.[28] У листопаді 2023 року Кірк заявив в інтерв’ю для Bob Lefsetz Podcast, що Bad Company «майже покінчено», посилаючись на нещодавні проблеми зі здоров’ям Роджерса як фактор.[29] У 2025 році Bad Company було введено в список Зал слави рок-н-ролу від Міка Флітвуда.[30] Роджерс раніше відхилив пропозиції про вступ, заявивши, що «я не думаю, що рок-н-ролу місце в музеї».[31] Ральфс помер від ускладнень, викликаних його інсульт 23 червня 2025 року у віці 81 року, залишивши Кірке та Роджерса єдиними виживими учасниками оригінального складу Bad Company.[32]

Музичний стиль

Bad Company класифікується як хард-рок гурт, що ґрунтується на блюзі. Покійний гітарист Мік Ральфс далі включив елементи останнього стилю у свій гітарний стиль. Пізніші релізи гурту використовували синтезатори та струнні інструменти.[33] Відповідно до видання Goldmine, «могутній музичний арсенал гурту [був] побудований на пихатості та мускулистості грув, неймовірна музикальність та душевний вокал Роджерса."[34]

Оригінальний склад

  • Саймон Кірке – барабани, перкусія, бек-вокал, іноді головний вокал і гітара (1973–1982, 1986–1999, 2001–2002, 2008–2019)
  • Мік Ральфс – соло-гітара, клавішні, бек-вокал (1973–1982, 1986–1999, 2008–2016; помер 2025)
  • Пол Роджерс – головний вокал, ритм-гітара, клавішні, губна гармошка (1973–1982, 1998–1999, 2001–2002, 2008–2019)
  • Боз Баррелл – бас, бек-вокал (1973–1982, 1986–1987, 1998–1999; помер 2006)

Дискографія

  • Bad Company (1974)
  • Straight Shooter (1975)
  • Run with the Pack (1976)
  • Burnin' Sky (1977)
  • Desolation Angels (1979)
  • Rough Diamonds (1982)
  • Fame and Fortune (1986)
  • Dangerous Age (1988)
  • Holy Water (1990)
  • Here Comes Trouble (1992)
  • Company of Strangers (1995)
  • Stories Told & Untold (1996)

Примітки

  1. ↑ а б Bad Company Biography, Songs, & Albums. AllMusic.
  2. ↑ а б Bad Company. Perryscope.us.
  3. ↑ а б в г д "Bad Company Chart history". Official Charts Company. Retrieved 21 August 2014
  4. ↑ а б Bad Company – Billboard Albums. AllMusic. Процитовано 24 листопада 2010.
  5. ↑ Top Selling Artists. RIAA. Процитовано 3 листопада 2019.
  6. ↑ Corey, Irwin (30 листопада 2023). Simon Kirke: 'Bad Company's Days Are Pretty Much Over'. Ultimate Classic Rock.
  7. ↑ The Rock & Roll Hall of Fame Foundation unveils electrifying class of 2025 inductees. Rock & Roll Hall of Fame. Процитовано 28 квітня 2025.
  8. ↑ Paul Rodgers Says John Bonham's Death Influenced Decision to Quit Bad Company – Spinner. Spinner.com. 27 серпня 2010. Архів оригіналу за 3 січня 2011. Процитовано 20 жовтня 2011.
  9. ↑ Bad Company (Vinyl sleeve). Bad Company. Island Records. 1974. back cover.
  10. ↑ RIAA - Gold & Platinum Searchable Database - September 24, 2015. Recording Industry Association of America. Архів оригіналу за 24 вересня 2015.
  11. ↑ Bad Company – Billboard Singles. AllMusic. Процитовано 24 листопада 2010.
  12. ↑ RIAA Certification Search [Архівовано 26 June 2007 у Wayback Machine.] Type "Straight Shooter" under Title for search results.
  13. ↑ а б Free at Last: The Story of Free and Bad Company by Steven Rosen
  14. ↑ Rock and Roll at Its Best!. Badcompany.com. Процитовано 20 жовтня 2011.
  15. ↑ Procol Harum singer Gary Brooker dies at 76. BBC News. 22 лютого 2022.
  16. ↑ Interviews. MelodicRock.com. Архів оригіналу за 31 липня 2016. Процитовано 20 жовтня 2011.
  17. ↑ Artists-detail: Mick Ralphs. Albion Amplification. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 27 листопада 2014.
  18. ↑ Mick Ralphs News. Mickralphs.co.uk. Процитовано 20 жовтня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  19. ↑ Bad Company News. Badcompany.com. Архів оригіналу за 15 серпня 2009. Процитовано 20 жовтня 2011.
  20. ↑ Queen News. Brianmay.com. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 20 жовтня 2011.
  21. ↑ Bad Company Concerts. Badcompany.com. Архів оригіналу за 7 липня 2011. Процитовано 4 липня 2011.
  22. ↑ Bad Company Announce First Appearance Outside of the UK on the European Continent Since 1975 – Bad Company. Badcompany.com. Архів оригіналу за 15 серпня 2009. Процитовано 16 квітня 2012.
  23. ↑ Bad Company in Sweden – Mick Ralphs. Mickralphs.co.uk. Процитовано 7 червня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  24. ↑ Bad Company and Lynyrd Skynyrd Announce Summer 2014 Tour. Ultimateclassicrock.com. 8 квітня 2014. Процитовано 20 серпня 2014.
  25. ↑ Bad Company to Reissue First Two Albums on Vinyl. Ultimate Classic Rock. 30 травня 2014.
  26. ↑ Bad Company musician Mick Ralphs recovering after stroke. Express.co.uk (англ.). 4 листопада 2016. Процитовано 23 червня 2025.
  27. ↑ Bad Company and Mott The Hoople star Mick Ralphs dead at 81. Consent.yahoo.com. Процитовано 25 червня 2025.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  28. ↑ Li, David K.; Imam, Jareen (7 травня 2020). Brian Howe, former lead singer of U.K. supergroup Bad Company, has died at 66. NBC News (англ.). Процитовано 28 квітня 2025.
  29. ↑ Corey, Irwin (30 листопада 2023). Simon Kirke: 'Bad Company's Days Are Pretty Much Over'. Ultimate Classic Rock.
  30. ↑ Dalton, Andrew. A look at the Rock & Roll Hall of Fame 2025 inductees and how they were honored. AP News. Процитовано 9 листопада 2025.
  31. ↑ Paul Rodgers Says He Refused Rock Hall Invitation. Ultimate Classic Rock. 23 червня 2025. Процитовано 10 жовтня 2023.
  32. ↑ Mick Ralphs, Guitarist in Bad Company and Mott the Hoople, Dead at 81, Rollingstone.com
  33. ↑ Bad Company Songs, Albums, Reviews, Bio & More... AllMusic (англ.). Процитовано 20 квітня 2026.
  34. ↑ staff, Goldmine. Bad Company as straight shooters. Goldmine Magazine: Record Collector & Music Memorabilia (амер.). Процитовано 20 квітня 2026.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).