Гострохвіст рудогорлий
| ?Гострохвіст рудогорлий | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Горнерові (Furnariidae) |
| Рід: | Гострохвіст (Premnoplex) |
| Вид: | Гострохвіст рудогорлий |
| Біноміальна назва | |
| Premnoplex brunnescens (Sclater, 1856) | |
 Ареал виду | |
| Підвиди | |
| (Див. текст) | |
| Синоніми | |
| Margarornis brunnescens | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Premnoplex brunnescens |
 Віківиди: | Premnoplex brunnescens |
 ITIS: | 562428 |
 МСОП: | 22702707 |
 NCBI: | 329506 |
Гострохві́ст рудогорлий[2] (Premnoplex brunnescens) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці.
Опис
Довжина птаха становить 12-15 см, вага 14-19 г. Виду не притаманний статевий диморфізм. Верхня частина голови темно-сірувато-коричнева, сильно поцяткована охристими плямами, які також формують над очима смугу. Спина темно-коричнева, пера на ній мають чорнуваті края, які формують лускоподібний візерунок. Надхвісчя каштанове, крила темно-коричневі, першорядні махові пера більш темні. Стернові пера на кінчиках позбавлені опахала і представлають собою голі стрижні. Горло охристе, пера на горлі мають коричнюваті края. У представників підвиду P. b. albescens горло білувате. Нижня частина тіла тьмяно-коричнева, поцяткована рудувато-коричневими плямами з темними краями. Боки поцятковані рудувато-коричневими смугами. Дзьоб зверху чорний або темно-коричневий, знизу сірувато-рожевий або роговий, на кінці темний. Райдужки чорні.
Підвиди
Виділяють шість підвидів:[3]
- P. b. brunneicauda (Lawrence, 1865) — гори Коста-Рики і західної Панами (на схід до Вераґуаса);
- P. b. albescens Griscom, 1927 — крайній схід Панами (східний Дар'єн);
- P. b. coloratus Bangs, 1902 — гірський масив Сьєрра-Невада-де-Санта-Марта (північно-східна Колумбія);
- P. b. rostratus Hellmayr & Seilern, 1912 — Прибережний хребет на півночі Венесуели (від Арагуа до Міранди і Арагуа);
- P. b. brunnescens (Sclater, PL, 1856) — гори Сьєрра-де-Періха на кордані Колумбії і Венесуели, Анди у Венесуелі, Колумбії, Еквадорі і Перу (на південь до Куско);
- P. b. stictonotus (Berlepsch, 1901) — Анди на півдні Перу (Пуно) і в Болівії (на південь до Кочабамби).
Поширення й екологія
Рудогорлі гострохвости мешкають в Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Венесуелі, Еквадорі, Перу і Болівії. Вони живуть в підліску вологих гірських і рівнинних тропічних лісів. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими сімейними зграйками, на висоті від 650 до 3000 м над рівнем моря. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться комахами, зокрема жуками і перитинчастокрилими, їх яйцями, павуками та іншими безхребетними, яких шукають серед моху і епіфітів та в тріщиних кори. Рудогорлі гострохвости є моногамними птахами. В Коста-Риці сезон розмноження триває з березня по червень. Гніздо кулеподібне з трубкоподібним бічним входом, відносно велике, діаметром 30 см, робиться з лишайників, моху і корінців, розміщується в дуплі, в тріщині скелі, або під поваленим деревом. В кладці 2 білих, відносно великих яйця розміром 22×17 мм. Інкубаційний період триває 27 днів, пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення. За ними доглядають і самиці, і самці.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Premnoplex brunnescens: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 02 липня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 02 липня 2022.
Джерела
- Stiles and Skutch, A guide to the birds of Costa Rica, ISBN 0-8014-9600-4
- Hilty, Steven L. (2003): Birds of Venezuela. Christopher Helm, London. ISBN 0-7136-6418-5
Посилання
- Skutch, Alexander F. (1967). Spotted barbtail. Life Histories of Central American Highland Birds. Publications of the Nuttall Ornithological Club: Number 7. Cambridge, Massachusetts: Nuttall Ornithological Club. с. 63—67.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).