Веслоніс американський
| ?Веслоніс американський | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Уразливий (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Підцарство: | Справжні багатоклітинні (Eumetazoa) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Підтип: | Черепні (Craniata) |
| Надклас: | Щелепні (Gnathostomata) |
| Клас: | Променепері (Actinopterygii) |
| Підклас: | Хрящові ганоїди (Chondrostei) |
| Ряд: | Осетроподібні (Acipenseriformes) |
| Родина: | Веслоносові (Polyodontidae) |
| Рід: | Веслоніс (Polyodon) Lacépède, 1797 |
| Вид: | Веслоніс американський |
| Біноміальна назва | |
| Polyodon spathula (Walbaum, 1792) | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Polyodon spathula |
 Віківиди: | Polyodon spathula |
 EOL: | 208600 |
 ITIS: | 161088 |
 МСОП: | 17938 |
 NCBI: | 7913 |
| Fossilworks: | 94913 |
Веслоніс американський,[1] або північноамериканський[2] (Polyodon spathula) — прісноводна риба з ряду осетереподібних, єдиний представник монотипового роду Веслоніс (Polyodon). Переважно живе в озері Ері та річці Міссісіпі, а також у деяких річках, що впадають у Мексиканську затоку. Єдиний вид осетроподібних, що живиться планктоном, фітопланктоном і детритом, плаває з постійно відкритим ротом відціджує його зябровими щетинками. Також живиться двостулковими і Ракоподібними.
Довжина сягає 2 м, а маса — 75 кг. Має рострум веслоподібної форми, який складає близько третини всієї довжини тіла. Вважається, що цей ніс має чутливі електрорецептори для виявлення поживи[3], а також для навігації під час міграцій до нерестовищ. Нерест починається у квітні — травні, коли температура води рівна +14…+16 °C. Ікру відкладає на ґрунт на глибині близько 5 метрів (82—290 тисяч ікринок). Під час нересту часто утворює великі скупчення.
Через м'ясо та ікру має важливе промислове значення в Північній Америці.
Розмноження
Ознакою, яка свідчить про готовність самок до нересту, є опукле, відвисле і м'яке черевце. Самці у переднерестовий період мають добре виражений «шлюбний» наряд, тобто, «перлові» висипи переважно на голові і рострумі. Для визначення готовності самок до нересту застосовують біопсію, тобто щупом, під гострим кутом до поверхні тіла, роблять прокол у черевній порожнині на глибину 6-8 см і дістають кілька ікринок, які на 1-2 хв опускають у киплячу воду. Потім ікринки виймають і розрізають навпіл. За розташуванням зародкового диску визначають ступінь її зрілості. У самок, готових до нересту, ядро лежить щільно біля оболонки. Для стимулювання дозрівання плідників використовують гіпофізи осетрових риб[4].
Веслоніс північноамериканський в Україні
Перша спроба інтродукції веслоноса із США в Україну відбулася у 1974 р. На початку 1980-х р.р. через аварійну ситуацію весь вирощений матеріал був втрачений. Вдруге ембріони веслоноса були завезені у 1991 р. із Росії, де до того часу вже почалися роботи з відтворення. Спочатку ними займався Одеський рибкомбінат, а з 2000 р. веслоніс з'явився у водоймах рибного господарства «Черкасирибгосп». Станом на 2008 рік багато рибних господарств України займаються вирощуванням веслоносів, а Одеський рибкомбінат, та «Черкасирибгосп» отримали статус репродукторів.
В липні 2023 року в Запоріжжі рибалки спіймали веслоноса у Дніпрі. Оскільки веслоносів в Україні тримають у штучних умовах, рибина могла з’явитися у Дніпрі кількома шляхами: із охолоджувачів Запорізької АЕС в Енергодарі, де їх штучно розводили, зайти із Чорного моря або внаслідок руйнування Каховської ГЕС міг бути зруйнований ставок у Херсоні, де до цього розводили цей вид риб[5].
Господарське значення
Планктоноїдний веслоніс спокійно уживається в загальних водоймах з іншими рибами: коропом, товстолобом і білим амуром. При цьому має ті ж цінні смакові якості, що й інші осетрові. Енергетична цінність його м'яса близька з м'ясом білуги, делікатесна чорна ікра ні в чому не поступається власне осетровій. А відсутність дрібних кісток і луски, а також високий (понад 60%), вихід м'яса і зручність у переробці дозволяє вважати веслоноса однією з найцінніших прісноводних риб.
Примітки
- ↑ Куцоконь Ю., Квач Ю. Українські назви міног і риб фауни України для наукового вжитку // Біологічні студії. — 2012. — Т. 6, №2. — С. 199—220. Архів оригіналу за 23 червня 2013.
- ↑ УДК 597.2/5(477) Ю. В. Мовчан «Риби України (таксономія, номенклатура, зауваження)» — Збірник праць Зоологічного музею, 2008–2009, № 40 PDF
- ↑ David F. Russell, Lon A. Wilkens and Frank Moss, Use of behavioural stochastic resonance by paddle fish for feeding, Nature 402, 291–294 (18 листопада 1999), doi:10.1038/46279
- ↑ Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва. Збірник наукових праць. Випуск 2 (70) (PDF). Білоцерківський національний аграрний університет (укр.). 9 березня 2010. Процитовано 16 листопада 2023.
- ↑ Тетяна Веремєєва (14 липня 2023). Запорізькі рибалки спіймали у Дніпрі унікальну рибу: як вона там опинилася – фото, відео. ZPRZ.CITY (укр.). Процитовано 16 листопада 2023.
Посилання
- Комітет підводного полювання, стрільби по мішенях і фридайвінгу України(рос.)[недоступне посилання з червня 2019]
|
Це незавершена стаття про Осетроподібних. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).