Plestiodon septentrionalis
| ?Plestiodon septentrionalis | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Плазуни (Reptilia) |
| Ряд: | Лускаті (Squamata) |
| Інфраряд: | Сцинкоподібні (Scincomorpha) |
| Родина: | Сцинкові (Scincidae) |
| Рід: | Plestiodon |
| Вид: | P. septentrionalis |
| Біноміальна назва | |
| Plestiodon septentrionalis Baird, 1858 | |
 Ареал виду | |
| Синоніми | |
| Eumeces septentrionalis | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Plestiodon septentrionalis |
 Віківиди: | Plestiodon septentrionalis |
 ITIS: | 208900 |
 МСОП: | 64239 |
 NCBI: | 463544 |
Plestiodon septentrionalis (прерієвий сцинк) — вид сцинкоподібних ящірок родини сцинкових (Scincidae)[2]. Мешкає в Північній Америці.
Опис
Прерієві сцинки — невеликі або середнього розміру сцинки, довжина яких становить 13-22 см (враховуючи хвіст). У дорослих сцинків верхня частина тіла коричнева або бура, боки темніші, уздовж боків і спини іде кілька тонких світліших смуг. Молоді сцинки мають яскраво-сині хвости, які з віком тьмяніють.
Підвиди
Виділяють два підвиди:
- Plestiodon septentrionalis obtusirostris (Bocourt, 1879);
- Plestiodon septentrionalis septentrionalis (Baird, 1859).
Поширення і екологія
Прерієві сцинки широко поширені на Великих Американських рівнинах. Їх ареал диз'юнктивний. Представники північного підвиду поширені від сходу Північної Дакоти, Міннесоти і північно-західного Вісконсина на південь через схід Північної і Південної Дакоти, Айову, схід Небраски, Канзас і північний захід Міссурі до центрального Канзасу, а представники південної — від півдня Канзасу через Оклахому до узбережжя Мексиканської затоки в Техасі та північно-західної Луїзіани. Невелика ізольована популяція північного підвиду мешкає на південному заході Манітоби в Канаді — це єдина ящірка в Манітобі та один із семи видів ящірок, що зустрічається в Канаді.
Прерієві сцинки живуть у відкритих преріях з пухким ґрунтом або у піщаних місцевостях, бажано поблизу скель, на яких можна грітися на сонці та поблизу води. Добре риють нори, часто ховаються в них, вдадають у сплячку з кінця березня до кінця квітня. Живляться дрібними безхребетними, зокрема павуками, цвіркунами і кониками, але уникають мурах. Відкладають яйця.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Plestiodon septentrionalis: інформація на сайті МСОП (версія 2024.2) (англ.) 29 березня 2025
- ↑ Plestiodon septentrionalis у Reptarium.cz Reptile Database
|
Це незавершена стаття з герпетології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).