Plestiodon anthracinus
| ?Plestiodon anthracinus | |
|---|---|
 Plestiodon anthracinus pluvialis | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Плазуни (Reptilia) |
| Ряд: | Лускаті (Squamata) |
| Інфраряд: | Сцинкоподібні (Scincomorpha) |
| Родина: | Сцинкові (Scincidae) |
| Рід: | Plestiodon |
| Вид: | P. anthracinus |
| Біноміальна назва | |
| Plestiodon anthracinus Baird, 1849 | |
 Ареал виду | |
| Синоніми | |
| Eumeces anthracinus | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Plestiodon anthracinus |
 Віківиди: | Plestiodon anthracinus |
 EOL: | 456017 |
 ITIS: | 208882 |
 МСОП: | 64220 |
 NCBI: | 463512 |
Plestiodon anthracinus (вугільний сцинк) — вид сцинкоподібних ящірок родини сцинкових (Scincidae)[2]. Ендемік США.
Опис
Вугільні сцинки — сцинки середнього розміру, довжина яких (враховуючи хвіст) становить 13-18 см, їх максимальна довжина без врахування хвоста становить 7 см. Вони мають темне забарвлення з чотирма світлими поздовжніми смугами, які йдуть від голови до хвоста. Під час весняного сезону розмноження у самців голова з боків червоніє, принаймні в деяких частинах ареалу.
Підвиди
Виділяють два підвиди:
- Plestiodon anthracinus anthracinus Baird, 1849 — північний вугільний сцинк;
- Plestiodon anthracinus pluvialis (Cope, 1880) — південний вугільний сцинк.
Поширення і екологія
Вугільні сцинки поширені на сході США. Північні вугільні сцинки мешкають на заході Нью-Йорку, в центральній Пенсільвані та в Аппалачах. Південні вугільні сцинки поширені на північно-східному узбережжі Мексиканської затоки від Флоридського виступу до Луїзіани, а також на захід від Міссісіпі, від східного Канзасу та центральної Міссурі до східного Техасу та північної Луїзіани. Розрізнені змішані популяції обох підвидів трапляються в Алабамі та Джорджії.
Вугільні сцинки живуть на вологих, порослих лісом схилах пагорбів, серед опалого листя і каміння, а також поблизу джерел і в скелястих долинах струмків. При небезпеці ховаються серед повалених дерев і каміння або під камінням на мілководді. Розмножуються навесні або на початку літа. Відкладають яйця, в кладці 8-9 яєць завдовжки 10-11 мм. Молоді сцинки народжуються через 4-5 тижнів, при народжені вони мають довжину 4-5 см. У молодих сцинків блакитний хвіст; північні вугільні сцинки смугасті, як і дорослі особини, але молоді південні вугільні сцинки мають чорне тіло з ледь помітними слідами смуг.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Plestiodon anthracinus: інформація на сайті МСОП (версія 2024.2) (англ.) 14 березня 2025
- ↑ Plestiodon anthracinus у Reptarium.cz Reptile Database
|
Це незавершена стаття з герпетології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).