Плезіозаври
| ?Плезіозаври Час існування: середній тріас — пізня крейда | |
|---|---|
 Художня реконструкція плезіозавра. | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Плазуни (Reptilia) |
| Надряд: | †Завроптеригії (Sauropterygia) |
| Ряд: | †Плезіозаври (Plesiosauria) de Blainville, 1835 |
| Підряди | |
| Плезіозавроїди (Plesiosauroidea) Пліозавроїди (Pliosauroidea) | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Plesiosauria |
 EOL: | 46559660 |
| Fossilworks: | 246043 |
Плезіозаври (Plesiosauria) — ряд мезозойських морських плазунів великих розмірів (до 20 м в довжину) з кінцівками, перетвореними в ласти, та довгою шиєю. Плезіозаври жили на Землі протягом усього юрського періоду і крейдового періоду (близько 205-65 мільйонів років тому). Вони мали невелику голову на довгій шиї і коротке, обтічне й могутнє тіло.
Історія відкриття
Вперше плезіозаври були описані двома палеонтологами-аматорами в музеї міста Бристоль. Учені спочатку уважно досліджували останки іхтіозаврів і, ґрунтуючись на декількох істотних відмінностях у будові скелетів, дійшли висновку, що мають справу з видом, який належить до іншої систематичної групи. Їхня здогадка підтвердилася в 1814 році, коли 15-річна Мері Еннінг (яка пізніше стала відомим палеонтологом) виявила перший повний набір кісток скелету плезіозавра, що у наші дні зберігається в колекції Лондонського музею історії природознавства.
Спосіб життя
Під час плавання хвіст плезіозавра залишався нерухомим, тварина пересувалася за допомогою чотирьох могутніх ласт, подібно до сучасних морських левів і пінгвінів. Плезіозавр використовував задню пару ласт як стерно і своєрідне гальмо. Для руху вперед він користувався тільки передніми ластами. На сушу плезіозавр виходив, щоб відкласти яйця. По суші ящір пересувався повзком. У плезіозавра були маленькі легені, тому тварина не могла дихати під водою і час від часу вона піднімалась на поверхню, щоб вдихнути повітря. Різні види плезіозаврів відрізнялися між собою розмірами тулуба, довжиною шиї, величиною голови і ластів.
Література
- Словарь по геологии нефти, издание 2-е, под ред. М.Ф.Мирченка, Ленинград: Гостоптехиздат, 1958 г.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).