Пітогу

_?Пітогу
?Пітогу
	; Пітогу темноголовий (Pitohui dichrous)
Біологічна класифікація
Домен:	Ядерні (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes);
Родина:	Вивільгові (Oriolidae);
Рід:	Пітогу (Pitohui); Lesson, 1831
Види
	Pitohui cerviniventris; Pitohui dichrous; Pitohui kirhocephalus; Pitohui uropygialis;
Синоніми
	Rectes Reichenbach, 1850
Посилання
Вікісховище:	Pitohui
Віківиди:	Pitohui
EOL:	45518639
ITIS:	178693
NCBI:	156165

Піто́гу^[3] (Pitohui) — рід співочих птахів родини вивільгових (Oriolidae). Містить 4 види.^[4]

Поширення

Представники роду поширені в Новій Гвінеї та на деяких прилеглих островах.

Опис

Яскраво забарвлені всеїдні птахи. Тіло до 25 см завдовжки та вагою до 70 г. В оперенні переважають цегляний та чорний кольори.

Токсичність

Шкіра та пір'я містять потужні алкалоїдні нейротоксини із групи батрахотоксинів (також виробляються південноамериканськими деревними жабами з роду Phyllobates). Вважається, що отрута служить птахам як хімічний захист від паразитів, а також проти хижаків, таких як змії, більші птахи і навіть людина, яких приваблює їх яскравий колір.

Птахи не виробляють батрахотоксин самі, а отримують його від жуків з роду Choresine (з родини Melyridae), які є частиною їхнього раціону. Через токсичність жителі Папуа Нової Гвінеї називають їх «сміттєвими птахами», оскільки їх не можна їсти; однак птахів можна вживати після видалення всього пір'я та шкіри та смаження м'яса на деревному вугіллі.

Види

Пітогу іржастий (Pitohui kirhocephalus)
Пітогу острівний (Pitohui cerviniventris)
Пітогу папуанський (Pitohui uropygialis)
Пітогу темноголовий (Pitohui dichrous)

Примітки

↑ R.-P. Lesson: Traité d’ornithologie, ou, Tableau méthodique des ordres, sous-ordres, familles, tribus, genres, sous-genres et races d’oiseaux: ouvrage entièrement neuf, formant le catalogue le plus complet des espèces réunies dans les collections publiques de la France. Bruxelles: Chez F.G. Levrault, 1830–1831, s. 375. [] Помилка: {{Lang}}: немає тексту (довідка)
↑ H.G.L. Reichenbach: Avium systema naturale. Das natürliche system der vögel mit hundert tafeln grösstentheils original-abbildungen der bis jetzt entdecken fast zwölfhundert typischen formen. Dresden und Leipzig: Expedition der vollständigsten naturgeschichte, 1850, ss. pl. 65. [] Помилка: {{Lang}}: немає тексту (довідка)
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Orioles, drongos & fantails " IOC World Bird List. www.worldbirdnames.org (амер.). Процитовано 30 січня 2017.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[Lesson-1] R.-P. Lesson: Traité d’ornithologie, ou, Tableau méthodique des ordres, sous-ordres, familles, tribus, genres, sous-genres et races d’oiseaux: ouvrage entièrement neuf, formant le catalogue le plus complet des espèces réunies dans les collections publiques de la France. Bruxelles: Chez F.G. Levrault, 1830–1831, s. 375. [] Помилка: {{Lang}}: немає тексту (довідка)

[Reichenbach-2] H.G.L. Reichenbach: Avium systema naturale. Das natürliche system der vögel mit hundert tafeln grösstentheils original-abbildungen der bis jetzt entdecken fast zwölfhundert typischen formen. Dresden und Leipzig: Expedition der vollständigsten naturgeschichte, 1850, ss. pl. 65. [] Помилка: {{Lang}}: немає тексту (довідка)

[3] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[4] Orioles, drongos & fantails " IOC World Bird List. www.worldbirdnames.org (амер.). Процитовано 30 січня 2017.

[1]

[2]

[3]

[4]