YaChudo

Плодоїд золотоволий

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

?Плодоїд золотоволий
Самець золотоволого плодоїда
Самець золотоволого плодоїда
Самиця золотоволого плодоїда
Самиця золотоволого плодоїда
Охоронний статус

Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Тварини (Animalia)
Тип:Хордові (Chordata)
Клас:Птахи (Aves)
Ряд:Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:Котингові (Cotingidae)
Рід:Плодоїд (Pipreola)
Вид:Плодоїд золотоволий
Біноміальна назва
Pipreola aureopectus
(Lafresnaye, 1843)
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Ampelis aureopectus
Euchlornis aureipectus
Посилання
Вікісховище:Pipreola aureopectus
Віківиди:Pipreola aureopectus
EOL:916964
ITIS:562194
МСОП:22700791
NCBI:2294025

Плодоїд золотоволий[2] (Pipreola aureopectus) — вид горобцеподібних птахів родини котингових (Cotingidae). Мешкає в Колумбії і Венесуелі.

Опис

Довжина птаха становить 16,5-17,5 см. Виду притаманний статевий диморфізм. Верхня частина тіла зелена, обличчя і підборіддя чорнуваті. Третьорядні покривні пера крил мають білі кінчики. Горло і верхня частина грудей яскраво-жовті, живіт лимонно-жовтий з зеленими смужками на боках. У самиць верхня частина тіла яскраво-зелена, третьорядні покривні пера крил мають білі кінчики, нижня частина тіла жовта, сильно поцяткована зеленими смужками. Райдужки жовті, дзьоб оранжевий, лапи сірувато-зелені[3].

Підвиди

Виділяють три підвиди:[4]

Поширення і екологія

Золотоволі плодоїди живуть в нижньому і середньому ярусах вологих гірських тропічних лісів, на узліссях і тінистих кавових плантаціях. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті від 800 до 3100 м над рівнем моря. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться плодами.

Примітки

  1. ↑ BirdLife International (2016). Pipreola aureopectus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 21 вересня 2022
  2. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. ↑ Ridgely, Robert S.; Tudor, Guy (2009). Field Guide to the Songbirds of South America: The Passerines. University of Texas Press. с. 505. ISBN 978-0-292-71748-0.
  4. ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Cotingas, manakins, tityras, becards. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 вересня 2022.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).