Кармінник західний
| ?Кармінник західний | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Котингові (Cotingidae) |
| Рід: | Кармінник (Phoenicircus) |
| Вид: | Кармінник західний |
| Біноміальна назва | |
| Phoenicircus nigricollis Swainson, 1832 | |
Ареал виду | |
| Синоніми | |
| Phoenicercus nigricollis | |
| Посилання | |
| Phoenicircus nigricollis | |
| Phoenicircus nigricollis | |
| 916278 | |
| 562023 | |
| 22700695 | |
| 114338 | |
Кармі́нник західний[2] (Phoenicircus nigricollis) — вид горобцеподібних птахів родини котингових (Cotingidae)[3]. Мешкає в Амазонії і на Гвіанському нагір'ї.
Опис
Довжина самців становить 23 см, самиць 24 см. У самців тім'я, груди, живіт, надхвістя і хвіст багряно-червоні, решта тіла у них чорна. У самиць червоні частини оперення мають більш тьмяний відтінок, решта тіла у них темно-бура. Надхвістя у них не червоне, а хвіст повністю червонуватий, чорний кінчик хвоста відсутній.
Поширення і екологія
Західні кармінники мешкають на півдні Колумбії, на південному сході Венесуели (південний захід Амасонасу), на сході Еквадору, на північному сході Перу і в Бразильській Амазонії. Вони живуть в нижньому і середньому ярусах вологих рівнинних тропічних лісів терра-фірме. Зустрічаються на висоті до 400 м над рівнем моря. Живляться плодами, іноді також дрібними комахами або павуками. Під час сезону розмноження самці збираються на токовищах групами по 6-10 птахів і влаштовують демонстрації, що включають вокалізації, рухи головою і пір'ям, демонстраційні польоті і шум крилами. Гніздо є платформою з гілочок. В кладці 2-3 білих або кремових яйця, поцяткованих темними плямками.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Phoenicircus nigricollis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 22 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Cotingas, manakins, tityras, becards. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 вересня 2022.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).