Медівник гологоловий
| ?Медівник сивоголовий | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Медолюбові (Meliphagidae) |
| Рід: | Медівник (Philemon) |
| Вид: | Медівник сивоголовий |
| Біноміальна назва | |
| Philemon corniculatus Latham, 1790 | |
 Ареал виду (в Австралії) | |
| Підвиди | |
| (Див. текст) | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Philemon corniculatus |
 Віківиди: | Philemon corniculatus |
 ITIS: | 561988 |
 МСОП: | 22704227 |
 NCBI: | 108844 |
Медівни́к сивоголовий[2] (Philemon corniculatus) — вид горобцеподібних птахів родини медолюбових (Meliphagidae). Мешкає в Австралії та Новій Гвінеї. Його найближчим родичем є сивоголовий медівник[3].
Опис
Довжина птаха становить 31-36 см. Верхня частина тіла коричнево-сіра, нижня частина тіла світло-коричнювато-сіра. Голова чорна, майже повністю лиса, за винятком кількох жмутиків пір'я на підборідді та бровах. Хвіст довгий, на кінці білий. На чорному дзьобі невеликий гребінь. Лапи темно-синьо-чорні, очі червоні. Гологоловому медівнику притаманний гучний, хриплий, каркаючий голос[4].
Підвиди
Виділяють два підвиди:[5]
- P. c. corniculatus (Latham, 1790) — південь Нової Гвінеї і північний схід Австралії;
- P. c. monachus (Latham, 1801) — схід і південний схід Австралії.
Поширення і екологія
В Австралії гологолові медівники поширені від півострова Кейп-Йорк до озера Ентранс і долини річки Муррей у штаті Вікторія. Також гологолові медівники мешкають на півдні Новій Гвінеї, у саванах та луках Транс-Флаю[6]. Вони живуть в сухих тропічних і субтропічних лісах, в саванах, а також у вологих тропічних лісах, мангрових лісах, чагарникових заростях, на полях, в парках і садах. Популяції південної Австралії взимку мігрують на північ і повертаються додому навесні.
Поведінка
Гологолові медівники живляться нектаром, комахами і плодами. Сезон розмноження триває з липня по січень. За сезон може вилупитися два виводки. Гніздо глибоке, чашоподібне, підвішується на горизонтальній гілці на висоті 1-3 м над землею. В кладці 2-4 яйця розміром 22×33 мм. Вони мають жовтий або рожевуватий колір і поцятковані рожевувато-коричневими або пурпуровими плямками[7].
Галерея
-
Голова гологолового медівника -
Гологоловий медівник -
Дорослий птах на гнізді -
Молодий птах -
Гологоловий медівник
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Philemon corniculatus. Архів оригіналу за 25 листопада 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Driskell, A.C.; Christidis, L (2004). Phylogeny and evolution of the Australo-Papuan honeyeaters (Passeriformes, Meliphagidae). Molecular Phylogenetics and Evolution. 31 (3): 943—960. doi:10.1016/j.ympev.2003.10.017. PMID 15120392.
- ↑ Slater, Peter (1974). A Field Guide to Australian Birds: Non-passerines. Adelaide: Rigby. с. 245. ISBN 0-85179-813-6.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Honeyeaters. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
- ↑ Beehler, Bruce M.; Pratt, Thane K.; Zimmerman, Dale A. (1986). Birds of New Guinea. Princeton, New Jersey: Princeton University Press. с. 205. ISBN 0-691-08385-1.
- ↑ Beruldsen, G (2003). Australian Birds: Their Nests and Eggs. Kenmore Hills, Qld: self. с. 317. ISBN 0-646-42798-9.
Посилання
- Recordings of noisy friarbird from Cornell Laboratory of Ornithology's Macaulay Library
- Recordings of noisy friarbird [Архівовано 25 листопада 2021 у Wayback Machine.] from Graeme Chapman's sound library
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).