YaChudo

Peste Noire

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Peste Noire
Peste Noire на концерті в клубі Betong (Осло), 19 січня 2008 року
Peste Noire на концерті в клубі Betong (Осло), 19 січня 2008 року
Основна інформація
Жанрблек-метал
авангардний метал
Роки2000 — дотепер
КраїнаФранція Франція
МістоАвіньйон (місце заснування), Ла-Шез-Дьє (нині)
Мовафранцузька
ЛейблLa Mesnie Herlequin
De Profundis Éditions
Northern Heritage
Militant Zone
СкладLa Sale Famine de Valfunde (Famine)
Yurii
Baal
Колишні
учасники		Argoth
Neige
Winterhalter
Indria
Andy Julia
Sainte Audrey-Yolande de la Molteverge
Vicomte Chtedire de Kroumpadis
Ardraos
Spellgoth
lamesnieherlequin.com
Peste Noire у Вікісховищі

Peste Noire (фр. peste noire — «чорна чума», французька назва Чорної смерті; також Kommando Peste Noire, KPN) — французький блек-метал-гурт, заснований 2000 року в Авіньйоні музикантом, відомим під псевдонімом La Sale Famine de Valfunde, або Famine[1]. Нині гурт базується в містечку Ла-Шез-Дьє в Оверні, де Famine 2011 року заснував власний лейбл La Mesnie Herlequin[1][2].

Музика Peste Noire поєднує блек-метал з елементами французької народної та середньовічної музики, шансону й панку, а в пізніших записах — також хіп-хопу[3][4]. Тексти гурт пише французькою, зокрема старофранцузькою, і часто використовує вірші французьких поетів від Середньовіччя до XIX століття. Peste Noire зараховують до сцени націонал-соціалістичного блек-металу (NSBM)[5]. Famine був членом французької ультраправої організації Bastion social[6], а наприкінці 2010-х років підтримував тісні зв'язки з ультраправим середовищем у Києві, що гуртувалося довкола фестивалю Asgardsrei і лейбла Militant Zone[7][8].

Історія

Заснування і демозаписи (2000—2005)

Peste Noire заснував 2000 року в Авіньйоні Famine (справжнє ім'я — Людовік Фор[8][9]); спершу гурт мав назву Dor Daedeloth[1]. Назва Peste Noire відсилає до пандемії чуми 1340-х років[1]. На демозаписах першої половини 2000-х на ударних грав Neige (Стефан По), згодом лідер гурту Alcest, а на бас-гітарі у 2001—2002 роках — Argoth[1]. Сам Famine на початку 2000-х грав у першому складі Alcest і, за його словами, написав один із рифів для першого демо цього гурту Tristesse hivernale[3].

Перше демо Peste Noire мало назву Aryan Supremacy («Арійська зверхність», 2001)[1][5]. За ним вийшли демо Macabre transcendance… (2002) і Phalènes et pestilence – Salvatrice averse (2003), а також спільний запис (спліт) Mémoire païenne з французьким гуртом Sombre Chemin (2002). Запланований на 2005—2006 роки альбом Les Salisseurs de lumière на лейблі Drakkar Productions так і не вийшов: Famine скасував реліз, бо був незадоволений якістю запису. Ранні демо згодом увійшли до збірок Mors orbis terrarum (2007) і Les Démos (2012)[1].

Перші альбоми (2006—2009)

2006 року до гурту приєдналися ударник Winterhalter і бас-гітарист Indria[1]. 2 серпня 2006 року французький лейбл De Profundis Éditions видав дебютний альбом La Sanie des siècles – Panégyrique de la dégénérescence[1][3]. До нього увійшли, зокрема, пісні на вірші Шарля Бодлера («Le Mort joyeux», «Spleen») і Христини Пізанської («Dueil angoisseus»)[10].

19 квітня 2007 року фінський лейбл Northern Heritage видав міні-альбом Lorraine Rehearsal з репетиційними записами, а 18 червня 2007 року вийшов другий альбом Folkfuck Folie[1][3]. До нього увійшли, зокрема, вірш Трістана Корб'єра «Paysage mauvais» і фрагмент радіозапису Антонена Арто[11]. Того ж року вийшов спліт із фінським гуртом Horna[1]. Касетні видання La Sanie des siècles, Lorraine Rehearsal і Folkfuck Folie випустив на своєму лейблі Night Birds Records Роман Саєнко, музикант українських гуртів Hate Forest і Drudkh[3].

27 березня 2009 року вийшов третій альбом Ballade cuntre lo Anemi francor («Балада проти ворогів Франції»). До нового складу увійшли ударник Andy Julia та вокалістка й клавішниця Sainte Audrey-Yolande de la Molteverge (Одрі Сільвен)[1]. Назва альбому і пісні «Ballade cuntre les anemis de la France» відсилає до «Балади проти ворогів Франції» Франсуа Війона. Платівка мала навмисно «сире» звучання і, крім п'яти нових пісень, складалася з атмосферних інтерлюдій, зокрема фортепіанних[12]. До альбому увійшли вірш Поля Верлена «Soleils couchants»[3] і коротка вокальна композиція «La France bouge»[12] — пісня «Camelots du Roi», молодіжної організації монархічного руху «Аксьйон франсез» (Action française), на слова Моріса Пюжо[13].

Переїзд до Оверні та La Mesnie Herlequin (2010—2015)

На початку 2010-х років Famine переїхав до Оверні й оселився поблизу Ла-Шез-Дьє[3]. 2011 року він заснував власний лейбл La Mesnie Herlequin; першим його релізом став четвертий альбом L'Ordure à l'état pur (20 травня 2011)[2]. За словами Famine, у цій платівці він навмисно змішав блек-метал із зуком, репом, техно, денсом та індастріалом, щоб показати сучасну Францію як «звалище просто неба» і «вавилонський плавильний казан»; композиція «J'avais rêvé du Nord» розгортає сюжет громадянської війни і «визволення Півночі» силою зброї[3].

20 червня 2013 року вийшов п'ятий альбом, названий просто Peste Noire[1]. Famine записав його у власній студії La Mesnie Herlequin разом з ударником і акордеоністом Ardraos, уродженцем Оверні, та вокалісткою Одрі[3][14][15]; в аранжуваннях також звучать колісна ліра, флейта, труба, віолончель і реконструкції давніх духових інструментів карнікса й літууса[3]. Серед запрошених вокалістів був і Роман Саєнко, який виконав партії в піснях «Niquez vos villes» і «Ode»[14]. 21 липня 2014 року вийшов спліт Rats des villes vs. Rats des champs з французьким гуртом Diapsiquir, а 28 квітня 2015 року — шостий альбом La Chaise-Dyable[1], назва якого обігрує назву Ла-Шез-Дьє (Dieu — «Бог», dyable — давнє написання слова «диявол»).

Скасовані виступи, Київ і напад у Клермон-Феррані (2016—2020)

У жовтні 2016 року гурт утратив два заплановані фестивальні виступи. У Шпаєрі (Німеччина) група, що називала себе «антифашистами зі Шпаєра та околиць», вимагала від об'єднання Rockmusikerverein, яке керує залом Halle 101, розірвати договір оренди з організатором фестивалю Sinister Howling V (19 листопада 2016), звинувачуючи Peste Noire в ультраправих і антисемітських поглядах; за оцінкою газети Die Rheinpfalz, частина цих тверджень не мала чітких посилань на джерела. Об'єднання виключило гурт з програми, і організатор запросив замість нього норвезький колектив[16]. Того ж місяця норвезький фестиваль Blastfest у Бергені скасував виступ Peste Noire, запланований на лютий 2017 року: організатори пояснили, що після звернень французьких антифашистів до партнерів фестивалю мусили вибирати між скасуванням виступу гурту і скасуванням усього фестивалю. Раніше від участі в Blastfest відмовився гурт Napalm Death, імовірно через присутність у програмі Peste Noire, а Horna на знак солідарності з Peste Noire скасував власний виступ[17]. Зрештою у лютому 2017 року Blastfest скасували повністю через низькі продажі квитків[18].

28 січня 2017 року Peste Noire виступили на концерті «Call of Terror» у муніципальній залі містечка Сен-Жені-сюр-Гьєр (Савоя), який зібрав понад 400 відвідувачів. За даними видання Rue89Lyon, концерт під іншою назвою організувало середовище неонацистської мережі Blood & Honour, а наступного дня Peste Noire мали зустрітися з шанувальниками в приміщенні ультраправої організації Groupe Union Défense (GUD) у Ліоні[5].

Peste Noire також виступали в Києві на фестивалі Asgardsrei і, за даними Bellingcat, мали зв'язки з його організаторами[7]; французьке видання Mediacoop писало про тісний зв'язок гурту з M8L8TH — гуртом одного з організаторів фестивалю[8]. Цей щорічний грудневий фестиваль блек-металу заснував у Москві російський ультраправий музикант Олексій Льовкін (гурт M8L8TH); 2014 року фестиваль переїхав разом із Левкіним до Києва, коли той вирушив воювати у складі батальйону «Азов», і відтоді Левкін залишався пов'язаним з рухом «Азов»[19]. 14 грудня 2018 року сьомий альбом гурту, Peste Noire – Split – Peste Noire, видав Militant Zone — лейбл і крамниця, які Левкін разом з іншими вів у «Козацькому домі» руху «Азов» у центрі Києва[19][4]. Альбом задумано як «спліт» між «традиційним» звучанням гурту та його новою експериментальною стороною з елементами хіп-хопу і треп-металу[4].

У липні 2018 року в Клермон-Феррані Famine, який на той час належав до Bastion social (2019 року цю організацію розпустила французька влада[7]), напав у барі неподалік її приміщення на чоловіка, якого прийняв за антифашиста, і зламав йому щелепу; потерпілому встановили 45 днів непрацездатності[8][6][9]. Після цього Famine виїхав до України, де з жовтня 2018 до вересня 2020 року перебував разом з Олексієм Левкіним[8].

Після 2021 року

25 травня 2021 року суд у Клермон-Феррані засудив Famine за напад до шести місяців позбавлення волі умовно та зобов'язав виплатити потерпілому 3000 євро[6][9].

3 вересня 2021 року на La Mesnie Herlequin вийшов восьмий альбом Le retour des pastoureaux[1]. Згодом Famine почав цикл «Книги» (Livre). Livre I – Antîoche (2023) — 19-хвилинна композиція з п'яти частин про події Першого хрестового походу, видана разом із книгою на 45 ілюстрованих від руки сторінок[20][21]. За нею вийшли Livre II – Dieppe (лютий 2024)[22] і Livre III – On s'en fout (18 грудня 2025), який Famine записав майже самотужки, лише із запрошеним музикантом на ударних і фортепіано[23]. Три частини циклу також зібрано у виданні Trilogie (2025)[21][24].

Музичний стиль

Famine описував стиль Peste Noire як «готичний», «фантастичний», «гротескний» і «археофутуристичний» блек-метал. «Гротеск» він тлумачив як поєднання потворного і блазенського, а середньовічність гурту, за його словами, виявляється радше в образності, текстах і старовинних інструментах, як-от колісній лірі, ніж у будові самої музики[3]. За оцінкою The Metal Crypt, дебютний альбом поєднував «збоченість» і мелодійність, Folkfuck Folie вирізнявся оголеним, «потворним» звучанням, а сирий лоу-фай Ballade cuntre lo Anemi francor був свідомим вибором гурту[12]. L'Ordure à l'état pur поєднував блек-метал з електронною й танцювальною музикою[3], а Peste Noire – Split – Peste Noire — з хіп-хопом[4].

Ідеологія

Peste Noire зараховують до сцени NSBM[5]; Bellingcat називає гурт ультраправим[7], а StreetPress у 2021 році охарактеризувало Famine як «зірку блек-металу і неонацистського активіста»[6].

В інтерв'ю 2013 року, опублікованому на сайті La Mesnie Herlequin, Famine називав себе «правим анархістом» і заявляв, що любить свою расу «більше за інші». Він стверджував, що Peste Noire свідомо не висловлюють своїх ідей прямо, а подають лише «сигнали», і що, на відміну від відверто NSBM-гуртів, які швидко зникали, він домігся успіху, «каламутячи воду» хитрощами. Відповідаючи на закиди про «етнічну суперечність» через азійське походження бас-гітариста Indria, Famine назвав його присутність у складі «ідеальною причиною», щоб гурту не заважали. У тому ж інтерв'ю він цитував американського неонациста Девіда Лейна[3].

Neige, який грав у гурті на початку 2000-х, пізніше заявляв, що був у Peste Noire лише запрошеним ударником і не поділяв поглядів Famine[25].

Склад

Учасники

  • La Sale Famine de Valfunde (Famine) — вокал, гітари; бас-гітара (2013—2018)[1]
  • Yurii — бас-гітара (з 2018)
  • Baal — ударні, перкусія (з 2018)

Колишні учасники

  • Argoth — бас-гітара (2001—2002)
  • Neige (Стефан По) — ударні (2001—2005), бас-гітара (2005, 2009), вокал (2006—2007), ритм-гітара (2007—2008)
  • Winterhalter — ударні (2006—2008)
  • Indria — бас-гітара (2006—2008, 2011—2012)
  • Andy Julia — ударні (2009)
  • Sainte Audrey-Yolande de la Molteverge (Одрі Сільвен) — вокал, орган Хаммонда, фортепіано (2009—2016)
  • Vicomte Chtedire de Kroumpadis — ударні (2011—2012)
  • Ardraos — ударні, акордеон (2012—2018)
  • Spellgoth — клавішні (2018)

Дискографія

Студійні альбоми

  • La Sanie des siècles – Panégyrique de la dégénérescence (2006)
  • Folkfuck Folie (2007)
  • Ballade cuntre lo Anemi francor (2009)
  • L'Ordure à l'état pur (2011)
  • Peste Noire (2013)
  • La Chaise-Dyable (2015)
  • Peste Noire – Split – Peste Noire (2018)
  • Le retour des pastoureaux (2021)
  • Livre III – On s'en fout (2025)

Міні-альбоми

  • Lorraine Rehearsal (2007)
  • Livre I – Antîoche (2023)
  • Livre II – Dieppe (2024)

Спліти

  • Mémoire païenne (з Sombre Chemin, 2002)
  • Horna / Peste Noire (з Horna, 2007)
  • Rats des villes vs. Rats des champs (з Diapsiquir, 2014)

Демозаписи

  • Aryan Supremacy (2001)
  • Macabre transcendance… (2002)
  • Phalènes et pestilence – Salvatrice averse (2003)

Збірки

  • Mors orbis terrarum (2007)
  • Les Démos (2012)
  • Trilogie (2025)

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Peste Noire. Metal Kingdom (англ.). Процитовано 9 жовтня 2026.
  2. ↑ а б Peste Noire – L'Ordure à l'état Pur. Metal Kingdom (англ.). Процитовано 9 жовтня 2026.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Interview KPN-V (English version). La Mesnie Herlequin (англ.). 1 квітня 2013. Архів оригіналу за 17 січня 2014. Процитовано 9 жовтня 2026.
  4. ↑ а б в г Peste Noire – Peste Noire – Split – Peste Noire. Metal Kingdom (англ.). Процитовано 9 жовтня 2026.
  5. ↑ а б в г Dans la région lyonnaise, un concert de black metal néonazi. Rue89Lyon (фр.). 27 січня 2017. Процитовано 9 жовтня 2026.
  6. ↑ а б в г Christophe-Cécil Garnier (26 травня 2021). Famine, star du black métal et militant néonazi. StreetPress (фр.).
  7. ↑ а б в г Sébastien Bourdon (1 травня 2020). At Ukraine's Asgardsrei, A French Connection. Bellingcat (англ.). Процитовано 9 жовтня 2026.
  8. ↑ а б в г д Eloise Lebourg (25 травня 2021). Procès de Famine, chanteur néo-nazi, au tribunal de Clermont-Ferrand. Mediacoop (фр.). Процитовано 9 жовтня 2026.
  9. ↑ а б в Famine (Peste Noire) condamné à six mois de prison avec sursis. Shoot Me Again (фр.). 27 травня 2021. Процитовано 9 жовтня 2026.
  10. ↑ La Sanie des siècles – Panégyrique de la dégénérescence. Буклет компакт-диска. De Profundis Éditions, 2006.
  11. ↑ Folkfuck Folie. Буклет компакт-диска. De Profundis Éditions, 2007.
  12. ↑ а б в Brett Buckle (13 квітня 2009). Review: Peste Noire – Ballade Cuntre lo Anemi Francor. The Metal Crypt (англ.). Процитовано 9 жовтня 2026.
  13. ↑ La France bouge. Phonobase (фр.). Процитовано 9 жовтня 2026.
  14. ↑ а б Peste Noire – Peste Noire. Metal Kingdom (англ.). Процитовано 9 жовтня 2026.
  15. ↑ Peste Noire – Peste Noire. Metalpaths (англ.). 7 вересня 2013. Процитовано 9 жовтня 2026.
  16. ↑ Zwischen Provokation und Extremismus. Die Rheinpfalz (нім.). Процитовано 9 жовтня 2026.
  17. ↑ Alix Vallecillo (19 жовтня 2016). Blastfest cancel Peste Noire's appearance at festival due to antifa pressure. Metal Insider (англ.). Процитовано 9 жовтня 2026.
  18. ↑ Scott Munro (3 лютого 2017). Blastfest 2017 cancelled. Louder (англ.). Metal Hammer. Процитовано 9 жовтня 2026.
  19. ↑ а б Michael Colborne (2 січня 2020). Dispatches From Asgardsrei: Ukraine's Annual Neo-Nazi Music Festival. Bellingcat (англ.). Процитовано 9 жовтня 2026.
  20. ↑ KPN – Antîoche – Livre I. Discogs (англ.). Процитовано 9 жовтня 2026.
  21. ↑ а б Peste Noire: complete discography. Spirit of Metal (англ.). Процитовано 9 жовтня 2026.
  22. ↑ KPN – Livre II «Dieppe» out now. La Mesnie Herlequin (англ.). 21 лютого 2024. Процитовано 9 жовтня 2026.
  23. ↑ Peste Noire – Livre III – On s'en fout. Metal Kingdom (англ.). Процитовано 9 жовтня 2026.
  24. ↑ Peste Noire – Livre II – Dieppe. Encyclopaedia Metallum (англ.). Процитовано 9 жовтня 2026.
  25. ↑ Mystery Flame: Interview with Neige of Alcest. Avantgarde-metal.com (англ.). 17 січня 2011. Архів оригіналу за 3 березня 2016.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).