Зелена жаба
| ?Зелена жаба | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Земноводні (Amphibia) |
| Підклас: | Безпанцерні (Lissamphibia) |
| Надряд: | Батрахії (Batrachia) |
| Ряд: | Безхвості (Anura) |
| Підряд: | Neobatrachia |
| Родина: | Жаб'ячі (Ranidae) |
| Рід: | Зелена жаба (Pelophylax) Fitzinger, 1843 |
| Синоніми | |
| Baliopygus | |
| Посилання | |
| Pelophylax | |
| Pelophylax | |
| 4355375 | |
| 773287 | |
| 121164 | |
| Fossilworks: | 249807 |
Зелена жаба[1] (Pelophylax) — рід земноводних родини жаб'ячих (Ranidae). Представники роду поширені в Європі, Північній Африці, Західній та Центральній Азії. Один із 25 родів родини.[2] Станом на 2025 рік описано 25 видів.[3]
Етимологія
Назва на інших мовах: water frogs (англ.; дослівно «водяні жаби»); зеленые лягушки (рос.)[3][4][5]
Опис
Загальна довжина представників роду коливається від 4,5 до 18 см. Спостерігається статевий диморфізм: самиці дещо більші за самців. Морда досить довга й загострена. Барабанна перетинка добре виражена. Очі трохи ближчі один до одного ніж у представників роду Бура жаба. Зіниця ока горизонтальна, овальна. Верхня щелепа із зубами. Язик вільний, з глибокою вилчастою вирізкою. Задні кінцівки доволі великі та м'язисті, з добре розвиненими плавальними перетинками. Самці мають парні резонатори, розташовані по кутах рота.
Плавцеві складки в пуголовків невисокі; анальний отвір відкривається біля нижнього краю нижньої хвостової плавцевої складки, асиметрично з правого боку тіла.
Забарвлення дорослих жаб здебільшого зеленого кольору (звідси походить назва цих жаб), проте трапляються сірі та коричневі кольори. На спині часто трапляються темні плями. Голова в низки видів вкрита яскравими плямами. Темна скронева пляма звичайно відсутня. Пуголовки зеленувато-сірі або зеленуваті.
Поширення
Мешкають майже по всій Європі, зокрема й в Україні, а також у Північній Африці, Західній та Центральній Азії, трапляються навіть в оазах Аравійського півострова. Інтродуковані популяції є в Сибіру і на Камчатці.
Особливості біології
Населяють відкриті водойми, часто знаходяться поблизу води, де гріються на сонці, втім можуть доволі далеко відходити від води. Активні в присмерку, але трапляються й вдень. Зимують переважно в мулі й пустотах на дні водойм.
Період розмноження розтягнутий і становить 1,5—3 місяці, рідше — 4—6 місяців. Розмноження зазвичай починається через кілька днів (рідше тижнів) після танення снігу і підйому нічних температур вище нуля. Ікра відкладається кількома порціями протягом кількох днів або тижнів. Розмір кладки широко варіює і прямо залежить від розміру самиці. Ембріональний розвиток завершується через 5—7 днів після відкладання ікри. Метаморфоз відбувається через 1,5—2,5 місяці, після чого молоді жабки здійснюють масові міграції з батьківських водойм.
Живляться переважно комахами та їх личинками, іншими безхребетними, іноді дрібними земноводними та їх пуголовками.
Систематика
Один із 25(21) родів жаб'ячих (Ranidae). Представники роду раніше розглядались у складі роду Rana.[2][6][7]
Станом на 2025 рік описано 25 видів:[3][8]
- Pelophylax bedriagae
- Pelophylax bergeri
- Pelophylax caralitanus
- Pelophylax cerigensis
- Pelophylax chosenicus
- Pelophylax cretensis
- Pelophylax cypriensis
- Pelophylax demarchii
- Pelophylax epeiroticus
- Pelophylax esculentus — Жаба їстівна
- Pelophylax fukienensis
- Pelophylax hispanicus
- Pelophylax hubeiensis
- Pelophylax kurtmuelleri
- Pelophylax lateralis
- Pelophylax lessonae — Жаба ставкова
- Pelophylax mongolius
- Pelophylax nigromaculatus — Жаба чорноплямиста
- Pelophylax perezi
- Pelophylax plancyi
- Pelophylax porosus
- Pelophylax ridibundus — Жаба озерна
- Pelophylax saharicus
- Pelophylax shqipericus
- Pelophylax terentievi
Майже третина видів роду є раритетними, зокрема Pelophylax caralitanus (охоронний статус МСОП: NT), Pelophylax cerigensis (CR), Pelophylax chosenicus (VU), Pelophylax cretensis (VU), Pelophylax epeiroticus (NT), Pelophylax mongolius (EN), Pelophylax shqipericus (VU).[3]
Галерея
-

-

-

-
Pelophylax cretensis -
Pelophylax perezi
Примітки
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 14 березня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б AmphibiaWeb: Ranidae
- ↑ а б в г AmphibiaWeb: Pelophylax
- ↑ Field Guide to the Amphibians and Reptiles of Britain and Europe / Jeroen Speybroeck, Wouter Beukema, Bobby Bok and Jan Van Der Voort. London-New York: Bloomsbure, 2016. 432 рр. (p. 179—180)
- ↑ Кузьмин С. Л. Земноводные бывшего СССР. — М. : Т-во науч. изданий КМК, 2012. — 370 с. (с. 222—223)
- ↑ Amphibian Species of the World: Ranidae
- ↑ Писанець Є. Земноводні України (посібник для визначення амфібій України та суміжних країн). — К. : Вид-во Раєвського, 2007. — 192 с. (с. 149—151)
- ↑ Amphibian Species of the World: Pelophylax
Література
- Кузьмин С. Л. Земноводные бывшего СССР. — М. : Т-во науч. изданий КМК, 2012. — 370 с. (с. 222—249). — ISBN 978-5-87317-1
- Куриленко В. Е., Вервес Ю. Г. Земноводные и пресмыкающиеся фауны Украины. Справочник-определитель. — К. : Генеза, 1998. — 208 с. (с. 105—113). — ISBN 966-504-231-9
- Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / А. Г. Банников, И. С. Даревский, В. Г. Ищенко и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 50—57)
- Пащенко Ю. Й. Визначник земноводних та плазунів УРСР. — К. : Рад. школа, 1955. — 148 с. (с. 58—65)
- Писанець Є. Земноводні України (посібник для визначення амфібій України та суміжних країн). — К. : Вид-во Раєвського, 2007. — 192 с. (с. 149—174). — ISBN 966-7016-41-2
- Фауна України. Т. 7. Земноводні та плазуни / Таращук В. І. — К. : Наук. думка, 1959. — 246 с. (с. 89—98)
- Dieter Glandt: Taschenlexikon der Amphibien und Reptilien Europas. — Quelle & Meyer Verlag, Wiebelsheim 2010. ISBN 978-3-494-01470-8
- Field Guide to the Amphibians and Reptiles of Britain and Europe / Jeroen Speybroeck, Wouter Beukema, Bobby Bok and Jan Van Der Voort. London-New York: Bloomsbure, 2016. 432 рр. (p. 179—194). ISBN 978-1-4081-5459-5
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).