Діамантниця леопардова
| ?Діамантниця леопардова | |
|---|---|
 Самець | |
 Самиця | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Діамантницеві (Pardalotidae) |
| Рід: | Діамантниця (Pardalotus) |
| Вид: | Діамантниця леопардова |
| Біноміальна назва | |
| Pardalotus punctatus (Shaw & Nodder, 1792) | |
 Мапа поширення виду | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Pardalotus punctatus |
 Віківиди: | Pardalotus punctatus |
 EOL: | 45518586 |
 ITIS: | 561833 |
 МСОП: | 22704490 |
 NCBI: | 254575 |
Діамантниця леопардова[2] (Pardalotus punctatus) — вид горобцеподібних птахів родини діамантницевих (Pardalotidae).
Поширення
Ендемік Австралії. Поширений вздовж південного та східного узбережжя та на острові Тасманія. Мешкає в евкаліптових лісах різноманітних типів.
Опис
Дрібна пташка завдовжки 8,5-10,5 см, вагою 7-12 г. Спина та шия сіро-коричнева з численними білими крапочками та червонуватими рябинками. Верх голови, крила та хвіст чорні з білими крапинками. Над очима біла брова. Груди блідо-коричневі. Горло та черево жовті. У самиці нижня частина тіла блідіша.
Спосіб життя
Трапляється поодинці або парами. У позашлюбний період може приєднуватися до змішаних зграй. Живиться комахами, яких шукає у кронах дерев. Велику частку у раціоні складає падь, які виробляють листоблішки.
Розмноження
Шлюбний сезон триває з червня по березня. За сезон буває дві кладки. Гніздяться у норах в землі на берегах річок або урвищах. Тунель завдовжки до 1,5 м викопують обидва батьки. Виводкову камеру вистелюють травою та шматочками кори. У кладці три-п'ять яєць. Інкубація триває 19 днів. Приблизно через 25 днів пташенята стають на крило.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2012). Pardalotus punctatus: інформація на сайті МСОП (версія 2013.2) (англ.) 26 листопада 2013
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Посилання
- Spotted Pardalote videos, photos & sounds [Архівовано 1 травня 2016 у Wayback Machine.] on the Internet Bird Collection.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).