Свистун сіроголовий
| ?Свистун сіроголовий | |
|---|---|
 Сіроголовий свистун (Південно-Західна Тасманія) | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Свистунові (Pachycephalidae) |
| Рід: | Свистун (Pachycephala) |
| Вид: | Свистун сіроголовий |
| Біноміальна назва | |
| Pachycephala olivacea Vigors & Horsfield, 1827 | |
| Підвиди | |
| (Див. текст) | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Pachycephala olivacea |
 Віківиди: | Pachycephala olivacea |
 ITIS: | 561772 |
 МСОП: | 22705431 |
 NCBI: | 449356 |
Свистун сіроголовий[2] (Pachycephala olivacea) — вид горобцеподібних птахів родини свистунових (Pachycephalidae). Ендемік Австралії.
Опис
Довжина птаха становить 18-20 см. Загалом сіроголових свистунів можна сплутати з самицями золотистих свистунів[3]. У самця голова темно-сіра, груди світло-сірі, живіт, гаузка і надхвістя яскраво-червоні. У самиць нижня частина тіла коричнева. У сіроголових свистунів лапи і дзьоби бурі, очі темно-карі. Спів дуже мелодійний[4].
Підвиди
Виділяють п'ять підвидів:[5]
- P. o. macphersoniana White, HL, 1920 — схід Австралії;
- P. o. olivacea Vigors & Horsfield, 1827 — південний схід Австралії;
- P. o. bathychroa Schodde & Mason, IJ, 1999 — південь штату Вікторія;
- P. o. apatetes Schodde & Mason, IJ, 1999 — Тасманія і острови Бассової протоки;
- P. o. hesperus Schodde & Mason, IJ, 1999 — південь Австралії.
Поширення і екологія
Сіроголові свистуни поширені від хребта Мак-Ферсона на крайньому південному сході Квінсленда на південь через Новий Південний Уельс до Вікторії і до південного сходу Південної Австралії, а також на Тасманії та на островах Фліндерс і Кінг.
Поведінка
Сіроголові свистуни переважно комахоїдні. Гніздяться з вересня по грудень, за сезон вилупляється один виводок. Гніздо чашоподібне, зроблене з гілочок, трави і шматочків кори, встелене м'якою рослинністю. Воно закріплюється на дереві за допомогою павутиння на висоті до 2 м над землею. В кладці 2-3 овальних яйця розміром 20×28 мм. Вони блискучі, кремові, поцятковані коричневими, чорними і блідо-ліловими плямками.
Збереження
МСОП вважає цей вид таким. що не потребує особливих заходів зі збереження, однак в штаті Новий Південний Уельс сіроголові свистуни вважаються вразливим, оскількі їм загрожують інтродуковані хижаки, зокрема лиси і здичавілі коти[4].
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Pachycephala olivacea. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Olive Whistler - Birds in Backyards [Архівовано 2007-03-10 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Department of Environment and Conservation, NSW (2005). Olive Whistler - profile. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 15 травня 2011. [Архівовано 2012-02-04 у Wayback Machine.]
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Whiteheads, sittellas, Ploughbill, Australo-Papuan bellbirds, Shriketit, whistlers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 9 листопада 2018. Процитовано 23 серпня 2021.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).