YaChudo

Open Europe

Переглядів: 0. Оновлено 25.10.2026.

Open Europe
Типорганізація Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновано2005
Розпущеносічень 2020
Правовий статусПриватна компанія
МетаОригінальні дослідження відносин Великої Британії з ЄС
Країна Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Штаб-квартираЛондон, Велика Британія
Брюссель
Виконуючий обов'язки директораСтівен Бут (Stephen Booth)
Вебсайт: openeurope.org.uk Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Open Europe у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Open Europe (укр. Відкрита Європа) — британський правоцентристський[1] євроскептичний політичний аналітичний центр з офісами в Лондоні та Брюсселі. У 2020 році він об'єднався з аналітичним центром Policy Exchange.[2]

Своєю місією організація називала «проведення ретельного аналізу та напрацювання рекомендацій, на яких мали б ґрунтуватися нові відносини Великої Британії з ЄС та її торговельні зв'язки з рештою світу». Центр просував демократично обґрунтовану економічну, торговельну та інвестиційну політику, що стимулювала б економічне зростання, зайнятість і свободу за умови дотримання верховенства права.[3] Організація описувала себе як «непартійну та незалежну», проте зовнішні оглядачі переважно характеризували її як «євроскептичну».[4]

У 2012 році журнал Prospect визнав Open Europe аналітичним центром № 1 у категорії «Міжнародні відносини».[5]

Історія

Open Europe був створений у 2005 році, напередодні ухвалення Лісабонського договору, групою британських підприємців для протидії подальшій централізації влади в ЄС.[3] Зокрема, засновником виступив Родні Ліч, який раніше підтримував кампанію проти переходу Британії на євро. Центр виступав за гнучку модель подальшої європейської інтеграції, яка дозволила б державам-членам інтегруватися одна з одною різною мірою, а також передбачала б повернення частини повноважень від ЄС до національних урядів.[6] Організація виступала проти Лісабонського договору та підтримувала проведення референдуму щодо нього в межах кампанії «Я хочу референдум» (I Want A Referendum).

Серед директорів Open Europe були Ніл О'Браєн (2005—2008), Лоррейн Маллаллі (2008—2010), Матс Перссон (2010—2015), Стівен Бут та Рауль Рупарел як співдиректори (2015—2017), а також Генрі Ньюман (2017—2019). Деякі колишні керівники згодом перейшли на роботу в уряд: Перссон працював радником з питань Європи у Девіда Кемерона, а Рупарел обіймав аналогічну посаду при Терезі Мей.

Під час кампанії перед референдумом щодо членства в ЄС 2016 року центр зберігав нейтральну позицію. Його заявленою метою було «очистити дискусію від ворожої гіперболізації та надати тверде фактологічне підґрунтя, на якому британський народ зможе ухвалити це важливе рішення».[7] Після рішення про вихід з ЄС (Brexit), дослідницька програма Open Europe переорієнтувалася на три ключові аспекти: нові відносини Великої Британії з ЄС (торгівля, безпека, політика), можливості нових торговельних відносин з країнами поза межами ЄС та продуктивне міжнародне співробітництво (імміграція, фінансові послуги, наука).[3] Зокрема, був випущений звіт «Досягнення балансу» (Striking a Balance), який пропонував бачення нового партнерства.[8][9]

7 лютого 2020 року Open Europe оголосив про закриття, а його основні співробітники приєдналися до аналітичного центру Policy Exchange.[10]

Управління та фінансування

Open Europe був приватною компанією з відповідальністю, обмеженою гарантіями, без статутного капіталу.[11] Останнім головою був Саймон Вулфсон, генеральний директор роздрібної мережі одягу Next plc.

Організація не отримувала фінансування від жодного уряду, інституцій ЄС, неурядових організацій чи державних компаній. Вона повністю фінансувалася за рахунок приватних пожертв.[12]

Діяльність та позиції

Open Europe регулярно публікував оригінальні дослідження[13] і проводив публічні заходи за участю високопосадовців, серед яких були Вільям Гейґ, Вінс Кейбл, Ґізела Стюарт, Домінік Рааб, Джон Братон та Елмар Брок тощо.[14][15][16]

Аналітичний центр звертав велику увагу на вартість європейського регулювання: у дослідженні 2010 року було підраховано, що сукупна вартість регулювання ЄС з 1998 року коштувала британській економіці 124 мільярди фунтів стерлінгів (71 % загальних витрат на регулювання у Британії).[17][18] У 2008 році центр опублікував аналіз Лісабонського договору, стверджуючи, що 96 % його тексту ідентичні тексту відхиленої Європейської Конституції.[19]

Open Europe також виступав проти Спільної сільськогосподарської політики ЄС, вказуючи на неефективний розподіл коштів і дестимулювання модернізації, та пропонував компромісну систему «агроекологічних квот», що адмініструвалися б на національному рівні.[20]

Див. також

Примітки

  1. ↑ Parker, George (22 січня 2016). David Cameron's adventures in Europe. Financial Times. Процитовано 23 січня 2020.
  2. ↑ Open Europe - Forex Trading Guides, Tips and Reviews.
  3. ↑ а б в Our Vision. Open Europe. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 19 грудня 2018.
  4. ↑ Charlemagne (31 березня 2010). Open Europe: the Eurosceptic group that controls British coverage of the EU. The Economist. London. Процитовано 13 березня 2019.
  5. ↑ The winners of Prospect's 2012 Think Tank of the Year Awards. Prospect. London. 11 липня 2012. Процитовано 18 липня 2012.
  6. ↑ Persson, Mats (10 липня 2012). Britain should pick-and-mix over Europe instead of apeing Norway. The Telegraph. London. Процитовано 18 липня 2012.
  7. ↑ Open Europe's Stance in the Upcoming EU Referendum. Open Europe. 1 березня 2016. Процитовано 19 грудня 2018.
  8. ↑ Striking a Balance. Open Europe. 4 червня 2018. Процитовано 19 грудня 2018.
  9. ↑ No Deal: The economic consequences and how they could be mitigated. Open Europe. 15 жовтня 2018. Процитовано 19 грудня 2018.
  10. ↑ Open Europe joins Policy Exchange. Policy Exchange. 7 лютого 2020. Процитовано 19 грудня 2020.
  11. ↑ Open Europe Limited. Companies House. Процитовано 5 березня 2016.
  12. ↑ Supporters. Open Europe. Процитовано 20 грудня 2018.
  13. ↑ Open Europe Intelligence. Open Europe. Процитовано 20 грудня 2018.
  14. ↑ William Hague at Open Europe summer reception. Open Europe. 19 липня 2013. Архів оригіналу за 8 березня 2019. Процитовано 7 березня 2019.
  15. ↑ Open Europe's 'EU Wargames': What did they tell us?. Open Europe. 26 січня 2016. Процитовано 7 березня 2019.
  16. ↑ Brexit: Reconciling Different Perspectives. Open Europe. 10 квітня 2018. Процитовано 7 березня 2019.
  17. ↑ Groom, Brian (29 березня 2010). Tories' red tape aims miss target, says study. Financial Times. FT.com. Процитовано 21 жовтня 2013.
  18. ↑ Sarah Gaskell; Mats Persson (2010). Still out of Control? Measuring eleven years of EU regulation. Open Europe. ISBN 978-1-907668-15-9. Процитовано 20 грудня 2018.
  19. ↑ A guide to the constitutional treaty (PDF). London: Open Europe. 2008. Архів оригіналу (PDF) за 3 лютого 2017. Процитовано 20 грудня 2018.
  20. ↑ More for Less: Making the EU's farm policy work for growth and the environment. Open Europe. 27 лютого 2012. Процитовано 20 грудня 2018.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).