YaChudo

Policy Exchange

Переглядів: 0. Оновлено 28.10.2026.

Policy Exchange
АбревіатураPX
ТипАналітичний центр
ЗасновникНік Боулз, Френсіс Мод та Арчі Норман
Засновано29 квітня, 2002
Правовий статусБлагодійна організація
Країна Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Штаб-квартираВестмінстер Редагувати інформацію у Вікіданих
РозташуванняВестмінстер, Лондон, Англія
ДиректорЛорд Годсон
Голова ради опікунівАлександер Даунер, колишній Верховний комісар Австралії у Великій Британії
Штат працівників▼21 осіб (2025)[1]
Дохід▼3 939 392 £ (2025)[1]
Вебсайт: policyexchange.org.uk
judicialpowerproject.org.uk
CMNS: Policy Exchange у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Policy Exchange — британський консервативний[2][3] аналітичний центр зі штаб-квартирою в Лондоні. У 2007 році газета The Daily Telegraph назвала його «найбільшим і найвпливовішим аналітичним центром на правому фланзі».[4][5] Організація є зареєстрованою благодійною установою; вона здебільшого відмовляється розкривати джерела свого фінансування і вважається одним із найменш прозорих аналітичних центрів у Великій Британії.[6][7] Заснована у 2002 році депутатами від Консервативної партії Френсісом Модом та Арчі Норманом, а також Ніком Боулзом, який згодом також став депутатом-торі.

Організація описує себе як «незалежну, непартійну освітню благодійну організацію, місія якої полягає в розробці та просуванні нових політичних ідей, що забезпечать кращі державні послуги, сильніше суспільство та більш динамічну економіку».[8] Газета The Washington Post зазначала, що звіти Policy Exchange «часто лягають в основу урядової політики Британії»,[9] а коментатор Ієн Дейл на сайті ConservativeHome назвав його «видатним аналітичним центром Вестмінстерського села».[10]

Серед політичних ідей, розроблених центром і прийнятих урядом, — вільні школи, інститути комісарів поліції та злочинності, міста-сади та захист Збройних сил від кримінального переслідування за законами про права людини. Проєкт центру з питань судової влади (Judicial Power Project) досліджує повноваження британської судової системи та стверджує, що судді, яких ніхто не обирав, отримали занадто багато влади.[11] Значимість Policy Exchange у політиці Великої Британії залишається суперечливою, насамперед через його солідарність із фракціями на політичному правому фланзі та використання організації як політичної трибуни.[12]

Центр заявляє, що шукає рішення для проблем державної політики на основі принципів локалізму, волонтерства та вільного ринку. Його дослідницькі програми охоплюють освіту та соціальні реформи, енергетику та довкілля, місце Британії у світі, економіку та промислову політику, житлову політику, космос, боротьбу з тероризмом, демографію, інтеграцію та імміграцію.

Історія

Організація була заснована у 2002 році групою діячів, до якої входили Ніколас Боулз (директор), Майкл Гоув (голова) та Френсіс Мод.[13] Згодом посаду директора обіймали Ентоні Браун, Ніл О'Браєн та Дін Годсон.

У 2019 році Маркос Гонсалес Ернандо, соціолог з Кембриджського університету, так описав еволюцію центру: «Policy Exchange (PX) — це правоцентристський аналітичний центр, заснований у 2002 році консерваторами-модернізаторами, які вважали, що їхній партії необхідно вийти за межі суворого дотримання ідей тетчеризму... Проте момент їхнього політичного домінування збігся з кризою 2008 року, після якої вони стали рішучими прихильниками політики жорсткої економії... В результаті PX став розглядатися як один із найбільш політично центральних британських аналітичних центрів, плавильний котел правоцентристського мислення та "фабрика політик" часів прем'єрства Кемерона».[14]

У 2020 році Policy Exchange поглинув Open Europe, євроскептичний аналітичний центр. Керівником проєкту «Британія у світі» був професор Джон Б'ю, який залишив посаду у 2019 році, щоб приєднатися до Політичного відділу Даунінг-стріт, 10.[15]

У листопаді 2025 року Благодійна комісія Англії та Уельсу відкрила справу про перевірку дотримання нормативних вимог щодо Policy Exchange.[16]

Фінансування

POLICY EXCHANGE LIMITED працює переважно за рахунок пожертв від нерозкритих донорів і спрямовує більшу частину своїх ресурсів на діяльність, яку позиціонує як «благодійну».

Аналітичний центр Transparify, який фінансується Фондами «Відкритого суспільства», визнав Policy Exchange одним із трьох найменш прозорих аналітичних центрів Великої Британії в питаннях фінансування.[17] Однак у своїх звітах організація вказує деяких спонсорів, таких як Європейська кліматична фундація[18] та Фонд Білла і Мелінди Гейтс.[19]

У 2017 році корпорація ExxonMobil пожертвувала 30 000 фунтів стерлінгів фандрайзинговому підрозділу Policy Exchange у США.[20] Сайт із прозорості фінансування «Who Funds You?» поставив Policy Exchange найнижчу оцінку «Е».[6]

Старші опікуни, персонал та старші наукові співробітники

  • Александер Даунер, Голова
  • Дама Патрісія Годжсон, Заступниця голови
  • Лорд Фельдман Елстрі, Скарбник
  • Лорд Годсон, Директор
  • Джулія Мізен, Керівна директорка
  • Вілл Гевен, Директор з політики
  • Ворвік Лайтфут, Керівник відділу економіки
  • Девід Ґудгарт, Керівник підрозділу демографії, імміграції та інтеграції
  • Річард Екінс, Керівник проєкту Judicial Power Project
  • Доктор Грем Гуджін, Головний економічний радник
  • Сер Джон Дженкінс, Старший науковий співробітник
  • Сер Стівен Лоуз, Старший науковий співробітник
  • Доктор Жерар Лайонс, Старший науковий співробітник
  • Сер Ноел Малкольм, Старший радник з прав людини
  • Чарльз Мур, Запрошений вчений
  • Сер Тревор Філліпс, Старший науковий співробітник
  • Джульєт Семюел, Старший науковий співробітник
  • Сер Вільям Шоукросс, Старший науковий співробітник
  • Вільям Шнайдер-молодший, Старший науковий співробітник
  • Річард Волтон, Старший науковий співробітник

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Charity Commission Register of Charities — (untranslated).
  2. ↑ Wintour, Patrick (21 липня 2014). UK jobcentres should face competition, says thinktank. The Guardian. London. Процитовано 21 травня 2015.
  3. ↑ Portes, Jonathan (4 серпня 2020). The rightwing defence of 'academic freedom' masks a McCarthyite agenda. The Guardian (англ.). Процитовано 27 лютого 2021.
  4. ↑ Griffin, Tom (13 лютого 2023). 'Government by Think Tank': The Return of Policy Exchange. Byline Times (брит.). Процитовано 14 травня 2024.
  5. ↑ The Right's 100 Most Influential: 50-26. The Daily Telegraph. London. 2 жовтня 2007. Процитовано 22 травня 2010.
  6. ↑ а б Who Funds You? The Ratings (англ.). Процитовано 20 жовтня 2026.
  7. ↑ Home. Charity Commission. Процитовано 27 серпня 2014.
  8. ↑ Protecting the Constitution. Policy Exchange (брит.). Процитовано 13 грудня 2020.
  9. ↑ Booth, William (19 вересня 2017). The 5 countries where people click most on ISIS propaganda (and the U.S. is No. 2). The Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Процитовано 26 вересня 2017.
  10. ↑ Iain Dale: My reshuffle predictions. The Prime Minister believes he has delivered for his supporters – and now owes them nothing. Conservative Home (амер.). 7 лютого 2020. Процитовано 13 грудня 2020.
  11. ↑ Judicial Power Project | Examining the proper limits of judicial power (амер.). judicialpowerproject.org.uk. Процитовано 26 вересня 2017.
  12. ↑ Monbiot, George (1 вересня 2020). No 10 and the secretly funded lobby groups intent on undermining democracy. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 14 травня 2024.
  13. ↑ Williams, Zoe (27 жовтня 2010). Brains for hire: the thinktank. The Guardian. Процитовано 5 березня 2018.
  14. ↑ González Hernando, Marcos (15 червня 2019). Policy Exchange: The Pros and Cons of Political Centrality (англ.). Springer Nature. с. 191—232. doi:10.1007/978-3-030-20370-2_6. ISBN 978-3-030-20369-6. Процитовано 22 листопада 2024.
  15. ↑ The John Bew profile: 'I'm not even sure that he is a Conservative'. Politics Home (англ.). 13 березня 2024. Процитовано 16 травня 2024.
  16. ↑ Charity Commission opens case into Policy Exchange. www.civilsociety.co.uk. Процитовано 14 листопада 2025.
  17. ↑ How transparent are think tanks about who funds them 2016? (PDF). Transparify 29 June 2016. Процитовано 30 листопада 2016.
  18. ↑ Powering Net Zero. Policy Exchange (брит.). Процитовано 13 грудня 2020.
  19. ↑ Global Britain, Global Challenges: How to make aid more effective. Policy Exchange (брит.). Процитовано 13 грудня 2020.
  20. ↑ Patel's anti-protest law 'came from oil-funded think tank'. openDemocracy (англ.). Процитовано 16 червня 2022.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).