Omphalotus illudens
| ?Omphalotus illudens | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Гриби (Fungi) |
| Відділ: | Базидіомікотові (Basidiomycota) |
| Клас: | Агарикоміцети (Agaricomycetes) |
| Порядок: | Агарикальні (Agaricales) |
| Родина: | Omphalotaceae |
| Рід: | Омфалот (Omphalotus) |
| Вид: | O. illudens |
| Біноміальна назва | |
| Omphalotus illudens (Schwein.) Bresinsky & Besl | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Omphalotus illudens |
 EOL: | 190094 |
 NCBI: | 85975 |
| MB: | 318990 |
| IF: | 318990 |
Omphalotus illudens, також відомий англійською як eastern jack-o'-lantern mushroom (букв. «східний гриб-ліхтарик»), — північноамериканський вид грибів.
Опис
Утворює великий, оранжевий гриб. Капелюшки виростають до 15 см у діаметрі, лійкоподібної форми. Пластинки низхідні, ніжка гола (без кільця), завдовжки до 15 см. М'якоть оранжева, споровий відбиток — від білого до кремового кольору.[1]
Пластинки цього гриба часто демонструють слабку зелену біолюмінесценцію, коли вони свіжі. Це зелене світіння згадується в кількох наукових статтях, які стверджують, що це явище може зберігатися до 40–50 годин після того, як гриб зірвали.[2][3] Вважається, що це світіння слугує для приваблювання комах до пластинок гриба вночі, які потім можуть розповсюджувати його спори на значно більшу територію.[4]
Подібні види
Omphalotus illudens на узбережжі Мексиканської затоки заміщується видом O. subilludens, а в Каліфорнії трапляється O. olivascens.[1] Desarmillaria tabescens утворює дрібніші, тьмяно-оранжеві капелюшки.[1]
Omphalotus illudens іноді плутають з їстівними лисичками, проте його можна відрізнити за товщими, м'ясистішими плодовими тілами, схильністю утворювати великі скупчення та чітко відокремленими капелюшками в молодому віці. На відміну від лисичок, O. illudens отруйний для людини як у сирому, так і в приготованому вигляді. Хоча в деякій старішій літературі стверджується, що ця назва є синонімом O. olearius, філогенетичний аналіз підтверджує, що це два окремі види.[5]
Поширення та екологія
Omphalotus illudens — сапротрофний вид, який часто трапляється скупченнями на гнилих пнях, похованих коренях або біля основи листяних дерев у східній Північній Америці (червень–листопад).[1]
Цей вид зафіксований — часто ще під назвою O. olearius — як основний корм дорослих особин і личинок жука-барвника Tritoma unicolor, а також придатний корм для личинок споріднених видів Tritoma atriventris і Tritoma erythrocephala (які можуть виявитися тим самим видом).[6]
Токсичність
З O. illudens були виділені отруйні хімічні сполуки іллюдин S та іллюдин M.[7][8] Окрім антибактеріальної та протигрибкової дії, саме іллюдини вважаються причиною токсичності для людини при вживанні цих грибів у сирому чи приготованому вигляді, викликаючи блювання, спазми та діарею. Мускарин також опосередковано пов'язують із токсичністю,[9] проте сучасні дослідження, які б підтвердили його наявність в O. illudens, ще необхідні.
Цитотоксична дія іллюдину становить інтерес для лікування деяких видів раку, але сам іллюдин занадто отруйний для прямого застосування, тому його спершу необхідно хімічно модифікувати. Всередині клітин людини іллюдин S реагує з ДНК і спричиняє тип пошкодження ДНК, який блокує транскрипцію. Це блокування може бути усунене лише системою репарації, яка називається ексцизійною репарацією нуклеотидів (частина системи репарації ДНК). Пошкодження в нетранскрибованих ділянках ДНК клітиною не відновлюється. Цю властивість використала компанія MGI Pharma для розробки похідного іллюдину під назвою Ірофулвен для застосування як засобу проти раку. Його застосування досі перебуває на експериментальній стадії.[10]
Галерея
-
Скупчення -
Біолюмінесцентні пластинки -
Біолюмінесценція зблизька -
Скупчення поряд з монетою США для порівняння розміру -
Біолюмінесценція -
При світлі та в темряві -
Скупчення біля основи дуба -
Росте біля стовбура
Див. також
Примітки
- ↑ а б в г Audubon (2023). Mushrooms of North America. Knopf. с. 476. ISBN 978-0-593-31998-7.
- ↑ Vanden Hoek, Todd, L.; Erickson, Timothy; Hryborczuk, Daniel; Narasimhan, Kris (Травень 1991). Jack O'Lantern Mushroom Poisoning. Annals of Emergency Medicine. 20 (5): 559—561. doi:10.1016/S0196-0644(05)81617-8. PMID 2024797.
- ↑ Miller, Orson K. (1972). Mushrooms of North America. Internet Archive. New York, Dutton. ISBN 978-0-525-47482-1.
- ↑ Oliveira, Anderson, G.; Stevani, Cassius, V.; Waldenmeier, Hans, E.; Viviani, Vadim; Emerson, Jillian, M.; Loros, Jennifer, J.; Dunlap, Jay, C. (Березень 2015). Circadian Control Sheds Light on Fungal Bioluminescence. Current Biology. 25 (7): 964—8. doi:10.1016/j.cub.2015.02.021. PMC 4382382. PMID 25802150.
- ↑ Kirchmair M, Morandell S, Stolz D, Pöder R, Sturmbauer C (2004). Phylogeny of the genus Omphalotus based on nuclear ribosomal DNA-sequences (PDF). Mycologia. 96 (6): 1253—60. doi:10.2307/3762142. JSTOR 3762142. PMID 21148949. Процитовано 26 травня 2010.
- ↑ Goodrich, Michael A. and Springer, Charles A. (1999): The Pleasing Fungus Beetles (Coleoptera: Erotylidae) of Nebraska. Transactions of the Nebraska Academy of Sciences 25: 53-71.Fulltext
- ↑ Anchel, M.; Herbey, A.; Robbins, W.J. (1950). Antibiotic Substances from Basidiomycetes: VII. Clitocybe illudens. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 36 (5): 300—305. Bibcode:1950PNAS...36..300A. doi:10.1073/pnas.36.5.300. PMC 1063187. PMID 15417544.
- ↑ McMorris, T. C.; Kelner, M. J.; Wang, W.; Estes, L. A.; Montoya, M. A.; Taetle, R. (1992). Structure-Activity Relationship of Illudins : Analogs with Improved Therapeutic Index. Journal of Organic Chemistry. 57 (25): 6876—6883. doi:10.1021/jo00051a037.
- ↑ Clark, Ernest D.; Smith, Clayton S. (1913). Toxicological Studies on the Mushrooms Clitocybe illudens and Inocybe infida. Mycologia. 5 (4): 224—232. doi:10.2307/3753387. JSTOR 3753387.
- ↑ PubChem. (-)-Irofulven. pubchem.ncbi.nlm.nih.gov (англ.). Процитовано 13 листопада 2025.
|
Це незавершена стаття з мікології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).