Пітайо іржастий
| ?Пітайо іржастий | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Тиранові (Tyrannidae) |
| Рід: | Пітайо (Ochthoeca) |
| Вид: | Пітайо іржастий |
| Біноміальна назва | |
| Ochthoeca fumicolor Sclater, 1856 | |
 Ареал виду (не вказано підвид O. f. superciliosa) | |
| Підвиди | |
| (Див. текст) | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Ochthoeca fumicolor |
 Віківиди: | Ochthoeca fumicolor |
 ITIS: | 561632 |
 МСОП: | 103682812 |
 NCBI: | 2338516 |
Пітайо іржастий[2] (Ochthoeca fumicolor) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae). Мешкає в Андах.
Підвиди
Виділяють п'ять підвидів:[3]
- O. f. ferruginea Zimmer, JT, 1937 — Східний хребет колумбійських Анд (на південь до Кундінамарки), крайній північний заход Венесуели (крайній захід Тачири);
- O. f. superciliosa Sclater, PL & Salvin, 1871 — Кордильєра-де-Мерида (північно-західна Венесуела);
- O. f. fumicolor Sclater, PL, 1856 — Центральний і Західний хребти колумбійських Анд (Антіокія);
- O. f. brunneifrons Berlepsch & Stolzmann, 1896 — Центральний і Західний хребти колумбійських Анд (на південь від Кальдаса і Кауки), Еквадорські Анди, північ Перуанських Анд (на заході до Кахамарки і на сході до Хуніна);
- O. f. berlepschi Hellmayr, 1914 — південний схід Перу (Куско, Пуно), центральна і західна Болівія (Ла-Пас, Кочабамба).
Деякі дослідники виділяють підвид O. f. superciliosa в окремий вид Ochthoeca superciliosa[4].
Поширення і екологія
Іржасті пітайо мешкають у Венесуелі, Колумбії, Еквадорі, Перу і Болівії. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах Анд, у високогірних чагарникових заростях, на гірських луках і пустищах (парамо) та на узліссях. Зустрічаються на висоті від 2600 до 4400 м над рівнем моря.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Ochthoeca fumicolor.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 05 січня 2022.
- ↑ BirdLife International (2016). Ochthoeca superciliosa.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).