Коротові
| ?Коротові | |
|---|---|
 Коротконадкрил меліта (Necydalis mellita (Say, 1835)) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Підцарство: | Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa) |
| Тип: | Членистоногі (Arthropoda) |
| Клас: | Комахи (Insecta) |
| Підклас: | Крилаті комахи (Pterygota) |
| Інфраклас: | Новокрилі (Neoptera) |
| Надряд: | Голометабола (Holometabola) |
| Ряд: | Жуки (Coleoptera) |
| Підряд: | Всеїдні жуки (Polyphaga) |
| Інфраряд: | Кукуїформні (Cucujiformia) |
| Надродина: | Попикуваті (Chrysomeloidea) |
| Родина: | Скрипунові (Cerambycidae) |
| Підродина: | Коротові (Necydalinae) Latreille, 1802 |
| Синоніми | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Necydalinae |
 Віківиди: | Necydalinae |
| Fossilworks: | 70753 |
Коротові[1] (Necydalinae (Latreille) Pascoe, 1864) — найменша підродина з родини жуків-вусачів, яка нараховує близько 100 видів, розповсюджених здебільшого у Північній та Південній Америках, і лише кілька видів у Європі та Азії. Коротових часом розглядають у ранзі триби у підродині Тонкохвісткових[2].
Різноманіття
До складу підродини входить лише одна триба — Коротцеві (Necydalini Latreille, 1825) з 12-ма родами:
- Atelopteryx Lacordaire, 1869
- Callisphyris Newman, 1840
- Cauarana Lane, 1974
- Hephaestioides Zajciw, 1961
- Hephaestion Newman, 1840
- Mendesina Lane, 1974
- Корот — Necydalis Linnaeus, 1758
- Parahephaestion Melzer, 1930
- Planopus Bosq, 1953
- Rhathymoscelis Thomson, 1860
- Stenorhopalus Blanchard in Gay, 1851
- Ulochaetes LeConte, 1854
Основна ознака підродини — сильно вкорочені надкрила, а крила лежать відкрито на черевці. Тіло видовжене, вузьке, циліндричне. Очі сильно виїмчасті, скроні видовжені, сильно виступають. Передньогрудний відросток, що розділяє передні тазики, дуже вузький. Самі тазики конічні, западини, у яких вони містяться, відкриті позаду. Черевце у основи помітно вужче за задньогруди, до яких воно кріпиться.
Тіло личинки призматичне. У основи лоба невеликий кіль. Є шість епістомальних щетинок. Вусики 3-членикові, довгі. Ґула широка з припіднятими і затемненими краями. Мала максила широка, товста, на верхівці вкрита щетинками. З кожної сторони голови по одному вічку. Потиличний отвір не розділений, суцільний. Мандибули міцні, на вершині зрізані, з гострим дорзальним зубцем, зсередини із косими кілями. Ноги розвинені. Дорзальні мозолі черевця з характерним малюнком гранул і мікроскопічних шипиків. На 6-9-му сегментах є опуклі поздовжньо витягнуті епіплеври. 9-й сегмент не озброєний.
Література
- Загайкевич І.К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.
Примітки
- ↑ Заморока А. М., Михайлюк-Заморока О. В. (2023) Пропозиції щодо уніфікації і застосування національної номенклатури найменувань скрипунових (Coleoptera: Cerambycidae) із фавни України та деяких екзотів. Частина ІІІ: підродини тонкохвісткові (Lepturine) й коротові (Necydalinae). Наукові записки Державного природознавчого музею. Львів, 39: 161–170. https://doi.org/10.36885/nzdpm.2023.39.161-170
- ↑ Данилевский М.Л. (2014) Жуки-усачи (Coleoptera, Cerambycoidea) России и соседних стран. Часть 1. - М.: ВШК. - 518 с.
Див. також
|
Це незавершена стаття з ентомології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).