YaChudo

Morgenbladet

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

бук. Morgenbladet Редагувати інформацію у Вікіданих
Перша сторінка Morgenbladet від 2 січня 1820 року
Країна Норвегія Редагувати інформацію у Вікіданих
Типщоденна газета (1819), тижневик (1993) Редагувати інформацію у Вікіданих
Мованорвезька Редагувати інформацію у Вікіданих
ФорматТаблоїд (Компакт)
Засновано1 січня 1819 Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗасновникNiels Wulfsbergd Редагувати інформацію у Вікіданих
ВласникMentor Medierd Редагувати інформацію у Вікіданих
Головний редакторSun Heidi Sæbød Редагувати інформацію у Вікіданих
Головний офісОсло Редагувати інформацію у Вікіданих
Штат66 осіб (12 травня 2026)[1]
morgenbladet.no​(норв.) Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

ViSd (2013)

CMNS: Morgenbladet у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа

Morgenbladet — одна з найстарих щоденних газет Норвегії, що висвітлює політику, культуру та науку, а нині є щотижневим новинним журналом, орієнтованим переважно на освічених читачів. Журнал відомий своєю колонкою думок, до якої вносять внески виключно норвезькі академіки та інтелектуали.

Історія

Газета була заснована у 1819 році друкарем книг Нільсом Вульфсбергом. Протягом тривалого часу Morgenbladet також була найпопулярнішою газетою за тиражем. Адольф Стабелл, головний редактор з 1831 по 1857 рік, зробив Morgenbladet важливим опозиційним чинником у політиці та літературі. Серед його авторів у цей період був письменник Генрік Верґеланн[2][3].

Під керівництвом Крістіана Фріле, з 1857 по 1893 рік[4], Morgenbladet стала провідним консервативним виданням у Норвегії. Її читала більшість людей при владі, і газета стала виданням високопоставлених бюрократів. Незабаром з’явилася конкуренція: Aftenposten (1860), орієнтована на купецький клас, Verdens Gang (1868) та Dagbladet (1869), що представляли опозицію правлячим колам[5]. Зв’язки з Консервативною партією зміцнилися на початку XX століття. Карл Гамбро, який пізніше став головою Консервативної партії на вісім років і президентом норвезького парламенту на вісімнадцять років, був редактором Morgenbladet з 1913 по 1919 рік[6].

Під час Другої світової війни, відмовляючись підкорятися вимогам окупантів, головного редактора Олафа Єрльова та редактора новин Фредріка Рамма заарештували у 1941 році[3]. Коли новий головний редактор Рольв Вернер Еріксен був відправлений у табір Ґріни у 1943 році, газета була припинена діяльність на решту війни. Після війни Morgenbladet важко виживала, частково через відмову від комерціалізації та реклами. Консервативна та лібертаріанська бізнес-організація Libertas володіла газетою з 1983 по 1987 рік. У 1987 році газета була перезапущена як незалежне коментарне видання під редакцією Ганса Ґелмюйдена, який пішов у відставку разом із більшістю редакції через численні конфлікти з власником Гроаром Хансеном. З 1988 року Хансен наблизив газету до Норвезької Партії прогресу[3]. Ця епоха закінчилася у 1993 році, коли Morgenbladet придбав Трулс Ліє. Ліє перетворив газету на щотижневе видання великого формату, більш високої культури, із акцентом на культуру, мистецтво, літературу та антинеоліберальну політику у стилі французького щомісячника Le Monde diplomatique.

У 2003 році власники знову змінилися: газету придбали Fritt Ord (фонд свободи слова), Forlagskonsult AS/Бйорн Сміт-Сімонсен і Dagsavisen. Альф ван дер Гаґен став видавцем, а газета повернула таблоїдний формат. Анна Б. Йенсен замінила ван дер Гаґена на посаді видавця у вересні 2012 року. У період з 2003 по 2014 рік тираж газети зріс у понад три рази, досягнувши 29 382 у 2014 році, що зробило її найбільшим щотижневим виданням Норвегії за тиражем та дев’ятим серед усіх газет. У низці придбань з 2013 по 2016 рік NHST Media Group купила понад 90% акцій Morgenbladet AS[7]. З 2016 року штаб-квартира Morgenbladet розташована разом з NHST Media Group та Dagens Næringsliv у Akerselva Atrium[8].

Поточний профіль

На своїй першій сторінці Morgenbladet описує себе як «незалежну газету про політику, культуру та науку». Її порівнюють за характером із німецькою Die Zeit та данською Weekendavisen[9].

Цільова аудиторія — освічені та орієнтовані на культуру люди, 68% читачів мають понад чотири роки університетської чи коледжної освіти[10]. Газета прагне бути «місцем зустрічі ідей, простором для роздумів і дискусій, а також простором для глибоких думок, що є необхідною частиною критичної громадської дискусії, але виходять за межі ритму щоденних газет та онлайн-видань»[11]. Газета поділена на чотири основні розділи: актуальні події, ідеї, культура та книги.

Вона стала першим великим новинним сайтом у Норвегії, що перейшов на доступ тільки через HTTPS[12]. Також була першою, яка продавала окремі статті за Bitcoin[13]. European Newspaper Award назвала її щотижневою газетою року 2018, відзначивши «виразний профіль як за змістом, так і за дизайном»[14]. Газета отримує часткову фінансову підтримку від уряду Норвегії[15].

Тираж

Цифри від Норвезької асоціації медіабізнесу (норв. Mediebedriftenes Landsforening)[16].

  • 1995: 5,057
  • 1999: 5,720
  • 2000: 6,021
  • 2001: 6,746
  • 2002: 7,229
  • 2003: 8,255
  • 2004: 11,608
  • 2005: 13,870
  • 2006: 15,720
  • 2007: 18,735
  • 2008: 21,560
  • 2009: 22,808
  • 2010: 23,637
  • 2011: 26,365
  • 2012: 28,605
  • 2013: 29,337
  • 2014: 29,382
  • 2015: 29,046
  • 2016: 28,870
  • 2017: 28,998
  • 2018: 29,090
  • 2019: 29,070
  • 2020: 27,730
  • 2021: 29,750
  • 2022: 32,313

Головні редактори

  • Нільс Вульфсберг (1819–1821)
  • Расмус Хвіід (1821–1831)
  • Адольф Бредо Стабель (1831–1857)
  • Крістіан Фріле (1857–1894)
  • Нільс Вогт (1894–1913)
  • Карл Гамбро (1913–1919)
  • Олаф Єрльов (1919–1941, 1945–1949)
  • Рольв Вернер Еріксен (1941–1943)
  • Біргер Кільдаль (1958–1963)
  • Крістіан Крістенсен (1963–1982)
  • Сверре Гуннеруд (1982–1984)
  • Одд Гішольт (1984–1985)
  • Пауль Ейнар Ватне (1985–1987)
  • Ганс Ґелмюйден (1987–1988)
  • Гроар Хансен (1988–1993)
  • Трулс Ліє (1993–2003)
  • Альф ван дер Гаґен (2003–2012)
  • Анна Бьорве Йенсен (2012–2019)
  • Сун Хейді Себе (2019–)

Примітки

  1. ↑ Bernard A. Cook (2001). Europe Since 1945: An Encyclopedia. Taylor & Francis. с. 935. ISBN 978-0-8153-4058-4.
  2. ↑ а б в Morgenbladet. Store norske leksikon. Процитовано 28 грудня 2025.
  3. ↑ Martin Eide. The Power of Editing (PDF). Nordicom. Архів оригіналу (PDF) за 24 червня 2016. Процитовано 28 грудня 2025.
  4. ↑ Dahl, Hans Fredrik (2016). A history of the Norwegian press, 1660-2015. Palgrave Macmillan UK. ISBN 9781137580252. OCLC 919563191.
  5. ↑ Thyness, Paul (ред.). C J Hambro. Norsk biografisk leksikon (норв.). Процитовано 28 грудня 2025.
  6. ↑ Lunde, Mina Ghabel. Kjøper mer av Morgenbladet. Dagens Næringsliv. Процитовано 28 грудня 2025.
  7. ↑ Jensen, Martin Huseby. NHST kjøper seg videre opp i Morgenbladet. Har betalt 32 millioner så langt. Journalisten. Процитовано 28 грудня 2025.
  8. ↑ Östling, Johan (22 серпня 2009). Die Zeit står emot trycket. Svenska Dagbladet (швед.). Процитовано 28 грудня 2025.
  9. ↑ Morgenbladet annonseinformasjon. morgenbladet.no (nb) . Процитовано 27 лютого 2017.
  10. ↑ – Utvidelse av kampsonen. morgenbladet.no (nb) . Процитовано 27 лютого 2017.
  11. ↑ Johansen, Glenn Slydal (13 січня 2016). Morgenbladet først blant de etablerte til å kryptere nettavisen. Journalisten.no (nb) . Процитовано 27 лютого 2017.
  12. ↑ @Morgenbladet (25 листопада 2016). Nå kan du kjøpe enkeltartikler på morgenbladet.no med Bitcoin. For eksempel denne: (Твіт) (норв.) — через Твіттер.
  13. ↑ 19th Competition – Press Release and List of Winners. European Newspaper Award. Архів оригіналу за 20 лютого 2018. Процитовано 20 лютого 2018.
  14. ↑ Pressestøtte: Dagen og Medier24 får størst økning. Klassekampen får fremdeles mest.
  15. ↑ Opplagstall norske aviser. Medienorge (норв.). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 28 грудня 2025.
Газета Це незавершена стаття про газету.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).