YaChudo

Mitsubishi FX

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

F-X
Концептуальний дизайн винищувача F-X
Призначення Стелс, винищувач завоювання переваги в повітрі
Походження Японія
Виробник Mitsubishi Heavy Industries
Перший політ 2028 (заплановано)[1]
Запланована дата вступу на службу 2035 (заплановано)[1]
Статус status = Більше інформації у оригіналі Global Combat Air Programme[2]
Основні користувачі Japan Air Self-Defense Force (planned)
Виробництво 2024 (заплановано виробництво першого прототипу)[1] 2031 (заплановано повномасштабне виробництво)[1]
Попередня модель i3 fighter
Mitsubishi X-2 Shinshin

Mitsubishi F-X (неофіційно — F-3) — винищувач шостого покоління із технологією «стелс», що розроблявся для повітряних сил, сил самооборони Японії (JASDF). Це мав бути перший створений у Японії винищувач із технологією малопомітності, покликаний замінити Mitsubishi F-2 у середині 2030-х років.[1] Розробка також мала зміцнити оборонно-промисловий комплекс країни та потенційно відкрити їй шлях на міжнародний ринок озброєнь на тлі змін у японській оборонній політиці.[3]

У жовтні 2020 року компанію Mitsubishi Heavy Industries було обрано головним розробником.[4] 9 грудня 2022 року уряди Японії, Великої Британії та Італії спільно оголосили про намір розробити та прийняти на озброєння спільний винищувач у межах проєкту Global Combat Air Programme (GCAP), об’єднавши напрацювання за програмами BAE Systems Tempest та F-X.[5]

Розвиток

Походження

i 3 ВИНИЩУВАЧІ та супроводжуючі БПЛА демонструють стрільбу по хмарах

Програму FX започаткували після того, як Сполучені Штати, згідно з поправкою Обі 1997 року, заборонили експорт винищувача Lockheed Martin F-22 Raptor, аби захистити власні технології.[6] Через неможливість придбати F-22 Японія вирішила створити власний бойовий літак для заміни застарілого парку винищувачів. У період із грудня 2009 по серпень 2010 року Міністерство оборони Японії провело дослідження, присвячене розробці перспективного винищувача на заміну Mitsubishi F-2.[7] У звіті йшлося про потребу створити літак, який перевищував би за можливостями на одне покоління наявні винищувачі п’ятого покоління.[8]

Концепт отримав назву i 3 Fighter (від «інформований», «інтелектуальний», «миттєвий»). Передбачалося, що цей літак матиме:

  • передові радіолокаційні системи для виявлення та протидії стелс-технологіям інших винищувачів;
  • здатність отримувати цільові дані з інших платформ — безпілотників, винищувачів та/або літаків раннього радіолокаційного виявлення та управління;
  • оптичні засоби кругового огляду (подібні до тих, що застосовано на Kawasaki P-1), щоб пришвидшити обробку даних;
  • технологію малопомітності;
  • радіолокаційні елементи на основі нітриду галію для підвищення характеристик радара;
  • новий, потужніший двигун.[8]

Демонстратор Mitsubishi X-2

Важливий етап розвитку програми FX тісно пов’язаний із проєктом Mitsubishi X-2 Shinshin. Створення цього демонстраційного літака дало Японії змогу здобути нові знання та напрацювати технології, необхідні для винищувача наступного покоління. 

Перший політ X-2 відбувся 22 квітня 2016 року, а випробувальні роботи завершилися у березні 2018 року.[9]
Список пов’язаних з F-X досліджень та оцінювань
Період оцінювання Назва дослідження / оцінювання Період розробки Загальна вартість Призначення
Жовтень 2009 Дослідження передової інтегрованої сенсорної системиref>先進統合センサ・システムに関する研究 (本文) (PDF). Ministry of Defense (Japan). 2009. Процитовано 26 травня 2020.</ref> Прототип: 2010–2014
Випробування: 2014–2016 		¥500 млн Виявлення малопомітних літаків за допомогою різних сенсорів, що працюють у тандемі
Дослідження аеродинамічної технології для внутрішнього розміщення озброєння[10] Прототип: 2010–2013
Випробування: 2013–2014 		¥1,3 млрд Моделювання відокремлення внутрішнього озброєння з відсіку для вивчення аеродинамічних явищ при трансзвукових і надзвукових швидкостях
Дослідження основних компонентів двигуна наступного покоління[11] Прототип: 2010–2014
Випробування: 2014–2015 		¥100 млн Досягнення високого співвідношення тяги до ваги завдяки розробці високотемпературної камери згоряння, високотемпературної/високотискової турбіни та легкого компресора
Липень 2011 – Серпень 2011 Дослідження інтегрованої технології управління вогнем для винищувачів[12] Прототип: 2012–2016
Випробування: 2015–2017 		¥9,1 млрд Створення мережево-центричного бойового простору для малочисельних малопомітних літаків
Липень 2012 – Вересень 2012 Дослідження елементів двигуна для винищувачів[13] Прототип: 2013–2017
Випробування: 2015–2017 		¥172 млрд Створення потужного та компактного двигуна з високою тягою
Дослідження скидання озброєння / зниження помітності[14] Прототип: 2013–2017
Випробування: 2016–2017 		¥3,8 млрд Розробка внутрішнього відсіку озброєння для зменшення ефективної площі розсіювання (RCS) та аеродинамічного опору
Дослідження передового RF-симулятора самозахисту[15] Прототип: 2013–2016
Випробування: 2015–2018 		¥1,6 млрд Розробка засобів радіоелектронної боротьби для протидії літакам і ракетам
Липень 2013 – Серпень 2013 Дослідження технології високопотужних мікрохвиль[16] Прототип: 2014–2017
Випробування: 2016–2018 		¥1,8 млрд Розробка високопотужної мікрохвильової технології для нейтралізації ворожих ракет
Дослідження високої роздільної здатності інфрачервоних зображень[17] Прототип: 2014–2017
Випробування: 2016–2019 		¥3,8 млрд Підвищення роздільної здатності інфрачервоних сенсорів для різних платформ, зокрема винищувачів
Дослідження технології зменшення ваги конструкції планера[18] Прототип: 2014–2017
Випробування: 2017–2018 		¥5,7 млрд Застосування високоточного аналізу напружень для зниження ваги планера та оцінки ризику втрати міцності
Липень 2014 – Серпень 2014 Дослідження технічної здійсненності майбутніх винищувачів[19] Прототип: 2015–2017
Випробування: 2016–2017 		¥5,4 млрд Створення віртуального проєкту літака для визначення доцільності розробки наступника F-2
Дослідження двигунної системи для винищувача[20] Прототип: 2015–2018
Випробування: 2017–2019 		¥14,2 млрд Розробка та випробування двигуна IHI XF9
Дослідження технології електричних актуаторів[21] Прототип: 2015–2017
Випробування: 2018 		¥2,3 млрд Створення електричних приводів для заміни традиційної гідравліки
Дослідження радому для малопомітного винищувача[22] Прототип: 2015–2019
Випробування: 2018–2020 		¥5,4 млрд Проєктування радому для захисту радара та оптимізації аеродинамічних, малопомітних і радіолокаційних характеристик
Дослідження майбутньої системи шоломного індикатора (HMD)[23] Прототип: 2015–2018
Випробування: 2018–2019 		¥3,5 млрд Розробка HMD-системи з широким полем зору та бінокулярним багатокольоровим дисплеєм
Липень 2015 – Серпень 2015 Дослідження насадки з відхиленням вектора тяги[24] Прототип: 2016–2019
Випробування: 2017–2020 		¥2,3 млрд Розробка насадки з відхиленням тяги для підвищення маневровості, зменшення площі рулювання та покращення малопомітності
Дослідження компактної системи теплопередачі для майбутніх винищувачів[25] Прототип: 2016–2019
Випробування: 2018–2020 		¥1,9 млрд Розробка системи охолодження на основі парокомпресійного циклу

Стратегія подальшого розвитку та закупівель

Одночасно з розробкою та випробуванням X-2 проводилися оцінки різних досліджень, пов'язаних з FX. Ці дослідження та випробування продовжуються, оскільки Японія прагне міжнародної співпраці щодо FX.

В середині вересня 2019 року були проведені льотні випробування інтегрованих датчиків, які використовуватимуть для FX. Датчики були випробувані на борту винищувача F-2, і результати, як кажуть, хороші.[26]

Програма FX та міжнародна співпраця

У березні 2017 року Японія та Велика Британія підписали угоду про вивчення можливості спільної розробки майбутнього винищувача.[27][28] До березня 2018 року представник Міністерства оборони заявив, що уряд Японії вирішує, чи розробляти FX власними силами, шляхом спільної розробки, чи розробляти його на основі існуючої конструкції винищувача. На той час уряд Японії надіслав пропозиції США та Великій Британії, запрошуючи їх до участі в проекті.[29] Boeing, Lockheed Martin, BAE Systems та Northrop Grumman відповіли на пропозицію. Повідомляється, що Boeing запропонувала модернізований винищувач на базі свого F-15, тоді як BAE Systems аналогічно запропонувала свій Eurofighter Typhoon.[30] Lockheed Martin запропонувала гібридний винищувач F-22 / 35, а також запропонувала Японії більшу частину робіт з розробки та виробництва винищувача.[31][32] Northrop Grumman висловила зацікавленість у приєднанні до проекту;[33] з припущеннями, що Японії може бути запропонований модернізований YF-23.[34] Японія та Велика Британія також додатково вивчили можливість певної співпраці проекту FX з проектом Tempest.[35]

До жовтня 2018 року Міністерство оборони почало виключати можливість розробки винищувача на основі існуючих конструкцій. Повідомлялося, що Boeing F-15 та Eurofighter Typhoon компанії BAE Systems не відповідали вимогам міністерства.[30] Гібридний винищувач-невидимка Lockheed Martin також був зустрінутий під сумнівом через свою високу ціну, а також невизначеність щодо того, чи дозволять США продаж, враховуючи заборону на експорт F-22.[30] В одному звіті зазначалося, що гібридний винищувач може коштувати до 177 мільйонів доларів за літак.[36]

На початку лютого 2019 року Міністерство оборони оголосило про розпочаття програми створення винищувачів майбутнього «під керівництвом Японії», при цьому співпраця з іноземними оборонними підрядниками все ще залишається варіантом. У заяві також підкреслюється, що плани щодо розробки або місцевого виробництва існуючих винищувачів іноземного виробництва були виключені. Крім того, програма надасть пріоритет вітчизняній промисловості у розробці та виробництві винищувача-невидимки. Програма буде реалізована між 2019 і 2023 роками відповідно до Середньострокової оборонної програми Міністерства оборони та триватиме 15 років; приблизно в той час, коли F-2 почне виводитися з експлуатації.[37][38] Міністерство оборони визначило п'ять ключових аспектів розвитку програми:[39]

  • Здатність до майбутньої переваги в повітрі
  • Потенціал розширення можливостей шляхом впровадження технологій наступного покоління
  • Можливість модифікувати та оновлювати нову платформу
  • Участь японської промисловості
  • Доступна вартість

21 серпня 2019 року Міністерство оборони оголосило, що розробка винищувача-невидимки розпочнеться між квітнем і груднем 2020 року відповідно до оборонного бюджету на 2020 фінансовий рік. Фінансування, яке отримає Міністерство оборони, буде використано для запуску програми винищувачів.[40] До грудня 2019 року Міністерство оборони забезпечило 11,1 мільярда єн до оборонного бюджету на 2020 фінансовий рік для запуску програми.[41] Загалом 28 мільярдів єн використовується для фінансування розробки у іноземній валюті на 2020 фінансовий рік. Із загального бюджету 16,9 мільярда єн (60%) використовується на дослідницькі проекти, а решта 11,1 мільярда єн (40%) використовується для запуску програми та початку концептуального проектування. Саме в рамках оборонного бюджету на 2020 фінансовий рік було представлено новий концептуальний образ винищувача-невидимки, а назву програми офіційно змінено з «Винищувач майбутнього» на «FX».[42][43]

27 березня 2020 року Японія відхилила проекти, запропоновані Lockheed Martin, Boeing та BAE Systems. Проекти, подані всіма трьома оборонними підрядниками, включають: гібридний винищувач F-22/35, проект на базі Boeing F/A-18E/F Super Hornet та ще один на базі Eurofighter Typhoon відповідно. За словами представника Агентства з питань закупівель, технологій та логістики (ATLA), проекти не відповідали їхнім вимогам, і щодо конструкції планера ще не було прийнято жодного рішення. Це рішення ставить Mitsubishi Heavy Industries на передовий план у розробці винищувача-невидимки. Однак, це рішення не виключає можливості міжнародної співпраці; Lockheed Martin, Boeing, Northrop Grumman та BAE Systems все ще вказані як потенційні партнери.[44] Це рішення було додатково підтверджено Jane's. Речник ATLA заявив, що «варіант «розробки похідних існуючих винищувачів» не може бути кандидатом з точки зору розробки під керівництвом Японії, і Міністерство оборони дійшло висновку, що ми розробимо нову модель». Речник також уточнив, що Міністерство оборони розробило достатньо технологій для можливої розробки FX на внутрішньому ринку, але можливість міжнародної співпраці все ще існує.[45] 1 квітня 2020 року ATLA створила спеціальну команду для розробки FX. Команду очолює генерал-майор Повітряних сил самооборони Японії (JASDF) і складається з 30 офіцерів JASDF, інженерів та інших осіб.[46] Корпорація Subaru також оголосила, що створить Центр розвитку технологій для підтримки розробки FX.[47]

Станом на липень 2020, the MoD expects production of the first fighter prototype to begin in 2024, with flight tests starting in 2028. Full-scale production is expected to commence by 2031.[1]

У червні 2021 року Японія заявила, що веде переговори з британськими чиновниками щодо співпраці з Rolls-Royce у розробці двигунів.[48]

9 грудня 2022 року уряди Японії, Великої Британії та Італії спільно оголосили про розробку та розгортання спільного винищувача, об'єднавши свої раніше окремі проекти шостого покоління в: Глобальну програму бойових повітряних сил. Злиття Японії з цими багатонаціональними зусиллями фактично завершує окрему програму винищувачів Japan FX.

Дизайн

Огляд

FX — це двомоторний винищувач-невидимка, призначений для досягнення переваги в повітрі. За термінологією японського Міністерства оборони, технології та можливості FX дозволяють класифікувати його як винищувач шостого покоління.[7]

Кажуть, що FX більший за F-22, за що Бредлі Перретт на Aviation Week дав йому прізвисько «Ґодзілла». Великий розмір свідчить про те, що Міністерство оборони бажає, щоб літак мав дуже велику дальність польоту та велику вантажопідйомність. Технології, випробувані в демонстраторі технологій X-2, ймовірно, будуть включені у винищувач FX.[49] Міністр оборони Таро Коно заявив, що FX матиме потужні мережеві можливості та нестиме більше ракет, ніж F-35.[50]

У процесі проектування створюються концептуальні проекти FX, які потім проходять через систему 3D-цифрового макетування. Проекти базуються на передбачуваній функції та характеристиках FX, а потім встановлюються в дослідницький льотно-бойовий симулятор, розроблений Відділом технічних досліджень. Дані про авіоніку, малопомітність та характеристики двигуна вводяться в симулятор, а потім тестуються пілотами JASDF. За допомогою симуляцій повітряного бою оцінюється ефективність та вдосконалення конструкції макета.[51]

Порівняно зі своїм попередником, FX замінює використання традиційних гідравлічних систем електричними приводами. Згідно з оцінкою Міністерства оборони, причиною вибору електричних приводів замість гідравлічних систем є складність проектування внутрішньої частини винищувача-невидимки. Під час проектування малопомітної форми літака необхідно враховувати внутрішній відсік для озброєння та повітрозабірники. Однак виникають проблеми з встановленням трубопроводів гідравлічної системи через конструктивні міркування, такі як жорсткість та довжина. Використання електричних приводів усуває ці обмеження, оскільки вони підключаються лише за допомогою електричної проводки. Це призводить до спрощеного монтажу та зменшення обмежень, що забезпечує більшу гнучкість у проектуванні корпусу літака.[21] Інші переваги включають зменшення ваги та покращення мобільності літака.[52] Електричні приводи використовуються в системах керування польотом винищувача та системах гальмування ходової частини/коліс.[53]

Для досягнення легкої конструкції кузова FX впроваджує кілька технологій та методів виробництва/проектування. Один із методів передбачає зменшення або виключення використання кріплень шляхом склеювання композитних матеріалів за допомогою клейового лиття. Цей метод називається технологією «інтегрованої/безкріпильної конструкції». Технологія теплового екрану розміщується навколо двигунів, що дозволяє застосовувати алюмінієві сплави та полімер, армований вуглецевим волокном (CFRP), для зменшення ваги. Високоефективні/високоточні методи структурного аналізу, що використовуються для FX, включають створення моделей методом скінченних елементів (FEM) з використанням автоматизованого проектування (CAD) для вивчення та створення стандартів аналізу напружень для FX. Попередник FX, F-2, запровадив інтегроване лиття та матеріал CFRP для зменшення загальної ваги, але техніка лиття застосовувалася лише на нижніх пластинах крил; вимагаючи розміщення кріплень через верхні пластини в основному крилі та інших областях за допомогою кріплень на обох пластинах. Для порівняння, FX розширює застосування CFRP та клейового лиття на весь фюзеляж. Дослідження Міністерства оборони показали, що впровадження нових методів проектування може зменшити конструктивну масу планера FX на 11,6% та – для частини середньої частини фюзеляжу – скоротити робочі людино-години на 66% порівняно з традиційними підходами.[54][55]

Щоб впоратися з теплом, що виробляється авіонічними системами, у FX встановлено невелику спеціалізовану систему теплопередачі, яка допомагає його повітряному циклу та рідинному охолодженню. Система теплопередачі змодельована за моделлю парокомпресійного холодильного циклу.[56]

Авіоніка

Для покращення виявлення літаків-невидимок FX використовує інтегровані датчики. Датчики включають: радар з активною електронно-сканованою решіткою (AESA), пасивний радіочастотний (RF) датчик та інфрачервону камеру. Як радар AESA, так і RF датчик використовують нітрид галію (GaN) для покращення своєї продуктивності.[26] Радар AESA базується на радарі J/APG-2, що використовується на винищувачі F-2, і подібний до радара AN/APG-81, що використовується на F-35.

FX мають радіочастотну систему «самооборони» для протидії загрозам з боку літаків, ракет класу «повітря-повітря» та ракет класу «земля-повітря». Система виконує як електронні інформаційні системи (ESM), так і радіоелектронну боротьбу (ECM), сповіщаючи про загрозу та миттєво та глобально порушуючи її радіохвилі. Інтегровані антени ESM розташовані вздовж крила та хвостового закрилка винищувача.[15][57][58]

Кабіна пілотів

Дисплей, що кріпиться на шоломі, має широке поле зору, бінокулярний, багатокольоровий дисплей, функцію розпізнавання голосу та 3D-звук.[23][59]

Щоб уникнути виявлення радіолокаційного випромінювання, FX максимально використовує пасивне виявлення. Його сенсорні програми також керують радіолокаційним випромінюванням таким чином, що зменшує ймовірність контрвиявлення під час радіолокаційного випромінювання.[26]

FX використовує технологію плазмової антени-прихованки для відхилення радіохвиль. Антена працює, створюючи тимчасову плазму, використовуючи характеристики плазми, які можуть змінювати фізичні властивості за допомогою електричного керування. Під час активації антена також здатна передавати та приймати сигнали.[60]

Двигун

XF9-1 під час випробувального запуск

На ранніх етапах розробки FX мав оснащуватися двома двигунами XF9. У 2018 році офіційно оголошений рівень тяги прототипу двигуна становив «11 тонн (107 кН / 24 000 фунтів-сили) або більше» з військовою тягою та «15 тонн (147 кН / 33 000 фунтів-сили) або більше» з форсажною камерою.[61] XF9 розроблений для адаптації до широкого діапазону рівнів тяги, вищих або нижчих, залежно від вимог;[62] а програма розробки майбутніх двигунів для винищувачів здійснюється з цільовою максимальною тягою 20 тонн (196 кН / 44 000 фунт-сила), що було представлено на Технологічному симпозіумі ATLA 2018. XF9 має високу температуру згоряння 1800 °C. Варто зазначити, що XF9 має невеликий розмір порівняно з його потужністю. Наприклад, вхідний отвір двигуна XF9 на 30% менший, ніж у General Electric F110, що використовується на F-2.[63] Тонка конструкція необхідна для розміщення зброї всередині та збереження малопомітності літака. XF9 має велику вихідну електричну потужність 180 кВт, таким чином міг би забезпечити 360 кВт разом від обох його двигунів. Велика генерація енергії необхідна для живлення потужної авіоніки та обладнання винищувача.[64] Двигуни оснащені тривимірними соплами з вектором тяги, що дозволяє літаку досягати високої маневреності та покращувати можливості малопомітності. Сопло з вектором тяги двигуна може відхиляти тягу до 20 градусів у всіх напрямках окружності.[65]

У грудні 2021 року між Японією та Великою Британією було підписано меморандум про співпрацю у створенні спільного демонстраційного проекту авіаційного двигуна шостого покоління через виробників двигунів IHI та Rolls-Royce, спільне дослідження доцільності тривало деякий час. Міністерство оборони Японії заявило, що зусилля розпочнуться в наступному фінансовому році, який розпочався 1 квітня 2022 року.[66] Пізніше італійський виробник Avio Aero приєднався як партнер у розробці двигуна.[67]

Озброєння

Протикорабельна ракета ASM-3

ASM-3 було розроблено для FX для використання, оскільки F-2 поступово знімається з виробництва.[68] FX буде озброєний мікрохвильовою зброєю для зриву ракет, що підлітають.[16] Мікрохвильова зброя активується від радара AESA винищувача-невидимки за допомогою електронно-лампових підсилювачів, здатних до високої ефективності та мініатюризації.[69]

Керований дрон

Японія планує представити безпілотні бойові літальні апарати, які можуть працювати разом з FX, під назвою «Безпілотний літальний апарат бойової підтримки». Програма створення дронів схожа на проект Kratos XQ-58 Valkyrie або Boeing Airpower Teaming System, у якому дрон виступає «вірним напарником» керуючого літака. Існує дві версії дрона: одна є носієм датчиків та розвідником цілей, а інша стріляє боєприпасами та направляє ракети, що летять, від материнського літака. Обидві версії мають однакову конструкцію. Очікується, що дрони будуть повністю розроблені до 2030-х років.[70][71]

Значення та проблеми

Вітчизняна промисловість

У Японії розробка X-2 та FX розглядається як шанс для Японії відродити свою оборонну/аерокосмічну промисловість та закріпитися на міжнародному ринку озброєнь.[72][73][74] Після Другої світової війни оборонний та аерокосмічний сектор Японії був розгромлений, що змусило країну вступити в тривалий період відбудови. В результаті Японія здебільшого будувала літаки американського виробництва за ліцензією, щоб підтримувати свою промисловість, водночас історично намагаючись виробляти власні літаки вітчизняної конструкції, як цивільні, так і військові.[72][73][75] Винищувач F-2 викликав широкі суперечки в Японії. Спочатку задуманий як «чисто» японський винищувач, F-2 мав втілити новітні технології, які могла запропонувати Японія, і стати своєрідним духовним наступником відомого Mitsubishi A6M Zero. Однак рішення про спільну розробку літака зі США було пізніше прийнято через поєднання політичного тиску США та важкого завдання виробляти винищувач власними силами. У поєднанні із затримками та відсутністю прибутку й зростання для внутрішньої промисловості Японії, F-2 згодом став дорогим та суперечливим винищувачем.[72][73][74] Таким чином, з появою FX, японські законодавці та представники оборонного відомства непохитні у тому, щоб уникнути повторення суперечливої розробки F-2.

Іноземна співпраця

За словами Грегга Рубінштейна з Фонду Карнегі за міжнародний мир, США та Японія мають різні підходи та пріоритети щодо спільної розробки винищувача-невидимки. Представники Міністерства оборони США наголосили, що основою для придбання винищувачів мають бути оперативні концепції та вимоги до можливостей. Натомість японські чиновники надали пріоритет розвитку технологій та інтересам промислової бази. Крім того, гірка спадщина F-2 кидає тінь на переговори між двома країнами.[76] У світлі F-2 існують побоювання, що Японія не зможе контролювати своє партнерство зі США.[77]

Водночас, військова співпраця між Великою Британією та Японією з роками розширилася. Дискусії щодо спільного розвитку між обома країнами були охарактеризовані як «відкриті та гнучкі».[джерело?] Грегг Рубінштейн також зазначив, що обидві країни виявили інтерес одна до одної; зазначивши, що в умовах після Brexit Велика Британія шукатиме партнерів за межами ЄС, а Японія прагнутиме отримати певну незалежність від США для своєї внутрішньої промисловості.[джерело?] Однак, ця активізація співпраці викликала певну реакцію з боку США.[76] В середині квітня 2019 року кілька повідомлень вказували на те, що США готові розкрити частини програмного забезпечення F-35 Японії в обмін на спільну розробку винищувача FX. У цих повідомленнях зазначалося, що пропозиція була зроблена у відповідь на бажання перевершити «конкурента» Велику Британію в укладенні угоди з Японією.[78][79][80] За даними Financial Times, серед американських чиновників існували побоювання, що Японія обере BAE Systems своїм міжнародним партнером, а не американських оборонних підрядників. В результаті, як повідомляється, адміністрація Трампа чинила політичний тиск на Японію, щоб вона розробила FX спільно зі США. Існували побоювання, що вибір британського винищувача посилить труднощі з оперативною сумісністю між ним та американськими військовими та літаками американського виробництва в Японії, що ускладнить спільні операції. Інше побоювання полягало в тому, що вибір Великої Британії розлютить тодішнього президента Трампа на тлі суперечки щодо розподілу витрат щодо розміщення американських військ у Японії.[81] У 2020 році Nikkei Asian Review зазначило, що при виборі Великої Британії чи США як партнера Велика Британія запропонує Японії більшу гнучкість у розвитку валютного ринку, тоді як Японія все ще надає великого значення своєму альянсу зі США.[82] На початку березня 2020 року у звіті Nikkei Asian Review зазначалося, що Японія планує обрати США для співпраці[83] незважаючи на те, що на момент публікації звіту тривали переговори між Японією та США, а також Великою Британією.[84] Хоча ATLA відповіла, що переговори між США та Великою Британією все ще тривають, у звіті зазначалося, що США все ще мають сильний вплив на Японію завдяки їхньому альянсу.[85] 25 серпня 2020 року міністр оборони Японії заявив, що «[Японія] наразі обмінюється інформацією зі США та Великою Британією, щоб поглибити наше розгляд міжнародної співпраці в цьому проекті розвитку».[86]

Геополітика

Розвиток FX дозволяє Японії наздогнати та протидіяти російським та китайським винищувачам-невидимкам.[74] У Східній Азії FX дозволяє Японії не відставати від Китаю та Росії у виробництві винищувачів-невидимок.[75]

FX також був розроблений головним чином у відповідь на занепокоєння щодо військових загроз з боку Китаю, Північної Кореї та Росії. Міністерство оборони Японії вважає швидке нарощування військової сили Китаю та суперечки у Східно- та Південно-Китайському морях основною проблемою безпеки; поряд із програмою ядерної зброї Північної Кореї та посиленням військової активності Росії.[87] Що стосується Китаю, FX, ймовірно, буде використаний для протидії сучасним китайським винищувачам: Shenyang J-11, Chengdu J-20 та Shenyang FC-31.[75] Експерти вважають, що літак-невидимка, ймовірно, знервує Китай через посилення мілітаризації Японії.[88][89]

Розробка Японією FX, разом із програмами Китаю, Індії та Південної Кореї щодо створення винищувачів-невидимок, відзначається як посилення тенденції азійської аерокосмічної промисловості, яка кидає виклик домінуванню Заходу та Росії у світовій винищувальній промисловості. Станом на 2018 рік 90% бойових літаків, що використовуються у всіх світових повітряних силах, надходять від США, СРСР/Росії, Великої Британії, Франції та Швеції. Якщо FX (разом з іншими винищувачами) буде успішно розроблено, то фокус виробництва винищувачів може зміститися з Північної Атлантики ближче до Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Якщо його експортувати, він потенційно може стати серйозним викликом домінуванню Заходу у винищувальній промисловості.[72][73]

Див. також

  • BAE Systems Tempest — об'єднано з: Глобальною програмою бойових повітряних сил
  • Програма F/A-XX
  • Майбутня бойова авіаційна система
  • Глобальна програма бойових польотів
  • Повітряне панування наступного покоління

Посилання

  1. ↑ а б в г д е Yeo, Mike (9 липня 2020). Japan unveils timeline for indigenous fighter jet program. Defense News. Процитовано 10 липня 2020.
  2. ↑ Kelly, Tim. Sandle, Paul. and Kubo, Nobuhiro. (9 грудня 2022). Japan, Britain and Italy to build jet fighter together. Reuters. Процитовано 11 січня 2023.
  3. ↑ Next-Generation Fighter Mitsubishi F-3 Stealth Future Fighter. Global Security. Процитовано 30 травня 2020.
  4. ↑ Japan picks Mitsubishi Heavy to lead development of new stealth jet fighter Nasdaq
  5. ↑ Why Japan Chose Britain and Italy for Its F-X Fighter Program. The Diplomat. 9 грудня 2022.
  6. ↑ H.Amdt.295 to H.R.2266. Congress.gov.
  7. ↑ а б About "R & D Vision on Future Fighters". Japan Ministry of Defense. 25 серпня 2010. Процитовано 28 березня 2019.
  8. ↑ а б 将来の戦闘機に関する研究開発ビジョン (PDF). Japan Ministry of Defense. 25 серпня 2010. Процитовано 28 березня 2019.
  9. ↑ Waldron, Greg (29 листопада 2017). Tokyo to conclude X-2 programme in March 2018. Flight Global. Процитовано 10 травня 2020.
  10. ↑ ウェポン内装化空力技術の研究 (本文) (PDF). Ministry of Defense (Japan). 2014. Процитовано 26 травня 2020.
  11. ↑ 次世代エンジン主要構成要素の研究 (本文) (PDF). Ministry of Defense (Japan). 2014. Процитовано 26 травня 2020.
  12. ↑ 戦闘機用統合火器管制技術の研究 (本文) (PDF). Ministry of Defense (Japan). 2011. Процитовано 26 травня 2020.
  13. ↑ 戦闘機用エンジン要素の研究 (本文) (PDF). Ministry of Defense (Japan). 2012. Процитовано 25 травня 2020.
  14. ↑ ウェポンリリース・ステルス化の研究 (本文) (PDF). Ministry of Defense (Japan). 2012. Процитовано 25 травня 2020.
  15. ↑ а б 先進ＲＦ自己防御シミュレーションの研究 (本文) (PDF). Ministry of Defense (Japan). 2012. Процитовано 25 травня 2020.
  16. ↑ а б 高出力マイクロ波技術に関する研究 (本文) (PDF). Ministry of Defense (Japan). 2013. Процитовано 25 травня 2020.
  17. ↑ 赤外線画像の高解像度技術に関する研究 (本文) (PDF). Ministry of Defense (Japan). 2013. Процитовано 25 травня 2020.
  18. ↑ 機体構造軽量化技術の研究 (本文) (PDF). Ministry of Defense (Japan). 2013. Процитовано 25 травня 2020.
  19. ↑ 将来戦闘機の技術的成立性に関する研究 (本文) (PDF). Ministry of Defense (Japan). 2014. Процитовано 27 травня 2020.
  20. ↑ 戦闘機用エンジンシステムに関する研究 (本文) (PDF). Ministry of Defense (Japan). 2014. Процитовано 25 травня 2020.
  21. ↑ а б 電動アクチュエーション技術の研究 (本文) (PDF). Ministry of Defense (Japan). 2014. Процитовано 25 травня 2020.
  22. ↑ ステルス戦闘機用レドームに関する研究 (本文) (PDF). Ministry of Defense (Japan). 2014. Процитовано 25 травня 2020.
  23. ↑ а б 将来ＨＭＤシステムに関する研究 (本文) (PDF). Ministry of Defense (Japan). 2014. Процитовано 25 травня 2020.
  24. ↑ 推力偏向ノズルに関する研究 (本文) (PDF). Ministry of Defense (Japan). 2015. Процитовано 24 травня 2020.
  25. ↑ 将来戦闘機用小型熱移送システムに関する研究 (本文) (PDF). Ministry of Defense (Japan). 2015. Процитовано 24 травня 2020.
  26. ↑ а б в Perrett, Bradley (22 вересня 2019). フューチャーファイターのセンサーが使用開 (Future Fighter Sensors Take To The Air). Aviation Week Network. Процитовано 23 травня 2020.
  27. ↑ 将来戦闘機における英国との協力の可能性に係る 英共同スタディに関 する取決めの締結について (PDF). Ministry of Defense (Japan). 16 березня 2017. Процитовано 9 травня 2020.
  28. ↑ Gady, Franz-Stefan (28 березня 2017). Japan and UK to Collaborate on Advanced Stealth Fighter Jet. The Diplomat. Процитовано 9 травня 2020.
  29. ↑ Tim Kelly, Nobuhiro Kubo (7 березня 2018). Exclusive: Japan's new advanced fighter may be based on existing foreign design – sources. Reuters. Процитовано 27 лютого 2019.
  30. ↑ а б в Akiyama, Shinichi (4 жовтня 2018). Defense Ministry to develop own fighter jet to succeed F-2, may seek int'l project. Mainichi Daily News. Процитовано 1 березня 2019.
  31. ↑ Tim Kelly, Nobuhiro Kubo (20 квітня 2018). Exclusive: Lockheed Martin to propose stealthy hybrid of F-22 and F-35 for Japan – sources. Reuters. Процитовано 1 березня 2019.
  32. ↑ Tajima, Yukio (22 серпня 2018). Lockheed offers Japan majority of work in plan for new fighter jet. Nikkei Asian Review. Процитовано 1 березня 2019.
  33. ↑ Tim Kelly, Nobuhiro Kubo (6 липня 2018). Exclusive: Northrop Grumman angles for role in Japanese stealth fighter program – sources. Reuters. Процитовано 1 березня 2019.
  34. ↑ Mizokami, Kyle (9 липня 2018). Now Northrop Grumman Wants to Build Japan's New Fighter Jet. Popular Mechanics. Процитовано 1 березня 2019.
  35. ↑ Gady, Franz-Stefan (2 серпня 2018). Will Japan and the UK Collaborate on Sixth Generation Tempest Future Fighter Aircraft?. The Diplomat. Процитовано 9 травня 2020.
  36. ↑ Leone, Dario (21 липня 2018). Lockheed Martin's F-22, F-35 hybrid for Japan will cost $177 million instead of $133 million per aircraft. The Aviation Geek Club. Процитовано 2 березня 2019.
  37. ↑ Gady, Franz-Stefan (5 лютого 2019). Japan to Pursue Locally Developed Next Generation 'Future Fighter' Project. The Diplomat. Процитовано 9 травня 2020.
  38. ↑ Japan to replace F-2 fighter with locally developed future fighter aircraft. Asia Pacific Defense Journal. 6 лютого 2019. Процитовано 9 травня 2020.
  39. ↑ Japan to replace F-2 fighter with locally developed future fighter aircraft. Asia Pacific Defense Journal. 6 лютого 2019. Процитовано 23 травня 2020.
  40. ↑ Japan to Start Developing Successor for F-2 Fighter in FY 2020. Nippon.com. 21 серпня 2019. Архів оригіналу за 23 березня 2023. Процитовано 9 травня 2020.
  41. ↑ Takahashi, Kosuke (17 грудня 2019). Japanese MoD secures JPY11.1 billion for development of key parts for next-generation fighter aircraft. Jane's. Процитовано 9 травня 2020.
  42. ↑ Grevatt, Jon (30 січня 2020). Japan prepares F-X partnership framework. Jane's. Процитовано 9 травня 2020.
  43. ↑ Defense Programs and Budget of Japan Overview of JFY2020 Budget (PDF). Ministry of Defense (Japan). Серпень 2019. с. 14. Процитовано 9 травня 2020.
  44. ↑ Kelly, Tim (27 березня 2020). Exclusive: Japan favors home-grown design for next-generation fighter after rejecting foreign plans: sources. Reuters. Процитовано 9 травня 2020.
  45. ↑ Takahashi, Kosuke (1 квітня 2020). Update: Japan rejects foreign plans for next-generation fighter. Jane's. Процитовано 9 травня 2020.
  46. ↑ Japan to launch team to develop new fighter jet. The Japan Times. 1 квітня 2020. Процитовано 9 травня 2020.
  47. ↑ Grevatt, Jon (7 квітня 2020). Japan's Subaru sets up F-X technology unit. Blogspot.com. Процитовано 9 травня 2020.
  48. ↑ Japón selecciona a Rolls-Royce para asistir en el desarrollo del motor para el F-X. AVIACIONLINE. 5 липня 2021.
  49. ↑ Japan MoD Reveals New Concept for Next-Gen F-X 'Godzilla' Fighter. MilitaryLeak. 23 лютого 2020. Процитовано 20 травня 2020.
  50. ↑ Leone, Dario (4 квітня 2020). 'JASDF'S NEXT FIGHTER TO CARRY MORE MISSILES THAN F-35,' JAPAN'S DEFENSE MINISTER SAYS. The Aviation Geek Club. Процитовано 19 травня 2020.
  51. ↑ 三輪, 英昭; 土井, 博史; 坂本, 大助; 林, 健一 (29 жовтня 2013). 将来戦闘機機体構想の研究 (PDF). Ministry of Defense (Japan). Процитовано 28 травня 2020.
  52. ↑ 井出, 正城; 中田, 聡; 伊能, 一成; 湯浅, 博; 西村, 義孝; 中島, 豪; 宇田川, 直彦 (29 жовтня 2013). 電動アクチュエーションシステムに関する研究 －高電圧電源システム－ (PDF). Ministry of Defense (Japan).
  53. ↑ 森本, 雅之; 千葉, 明; 道木, 慎二; 西沢, 啓 (21 серпня 2017). 外部評価報告書 ｢電動アクチュエーション技術の研究｣ (PDF). Ministry of Defense (Japan). Процитовано 30 травня 2020.
  54. ↑ 肱黒太士; 菅野恭広; 梅澤啓佑; 林利光 (2017). 将来戦闘機に向けた軽量化機体構造に関する研究 (PDF). Ministry of Defense (Japan). с. 4. Процитовано 29 травня 2020.
  55. ↑ 平本, 隆; 岩堀, 豊; 岡部, 朋永; 小林, 訓史 (16 грудня 2016). 外部評価報告書 ｢機体構造軽量化技術の研究｣ (PDF). Ministry of Defense (Japan). Процитовано 30 травня 2020.
  56. ↑ 香川, 澄; 板谷, 義紀; 橋本, 和典; 福山, 佳孝 (21 січня 2019). 外部評価報告書 ｢将来戦闘機用小型熱移送システムに関する研究｣ (PDF). Ministry of Defense (Japan). Процитовано 30 травня 2020.
  57. ↑ 武田, 仁己; 伊藤, 伸浩 (2015). 先進ＲＦ自己防御シミュレーションの研究 (PDF). Ministry of Defense (Japan). Процитовано 29 травня 2020.
  58. ↑ 先進ＲＦ自己防御シミュレーションの研究 (参考) (PDF). Ministry of Defense (Japan). 2012. Процитовано 29 травня 2020.
  59. ↑ 伊能, 一成; 湯浅, 博; 中島, 豪; 宇田川, 直彦; 井出, 正城 (2013). パイロットワークロード低減アビオニクスに関する研究 －三次元音響システム－ (PDF). Ministry of Defense (Japan). Процитовано 29 травня 2020.
  60. ↑ 吉積義隆; 髙萩和宏; 西岡俊治 (2018). プラズマステルスアンテナ技術の研究 (PDF). Ministry of Defense (Japan). Процитовано 20 травня 2020.
  61. ↑ 戦闘機用エンジンシステムの研究試作（プロトタイプエンジン）の納入について [Delivery of Research Prototypes of Fighter Engine Systems (Prototype engine)] (PDF) (яп.). Acquisition, Technology & Logistics Agency. Процитовано 31 серпня 2019.
  62. ↑ 「5.4.3.2.1…加速！」最大推力試験当日に奇跡は起きた - 国産戦闘機用エンジン「XF9-1」開発者インタビュー【後編】 [5.4.3.2.1...accelerate! On the day of the maximum thrust test, the miracle happened. - Japan's Military Technology, Interview with the Developer (Part 2/2)]. BLOGOS (яп.). Процитовано 31 серпня 2019.
  63. ↑ Air Systems Research Center. Ministry of Defense (Japan). Процитовано 30 травня 2020.
  64. ↑ ついに完成した世界最高水準の国産戦闘機用エンジン「XF9-1」- 日本のミリタリーテクノロジー 開発者インタビュー【前編】. Blogos. 11 квітня 2019. с. 2. Процитовано 30 травня 2020.
  65. ↑ 二村, 尚夫; 藤, 秀実; 原田, 広史; 山本, 誠 (18 січня 2019). 外部評価報告書 ｢推力偏向ノズルの研究｣ (PDF). Ministry of Defense (Japan). Процитовано 30 травня 2020.
  66. ↑ Chuter, Andrew (22 грудня 2021). Britain and Japan join forces on next-generation fighter engine. Defense News (англ.). Процитовано 24 серпня 2023.
  67. ↑ Global Combat Air Programme takes centre stage at DSEI Japan. GOV.UK (англ.). Процитовано 24 серпня 2023.
  68. ↑ Defense Minister Press Conference: March 19, 2019 (09: 39-10: 05). Ministry of Defense (Japan). 19 березня 2019. Процитовано 28 травня 2020.
  69. ↑ 谷口大揮; 平野, 誠 (2015). 高出力マイクロ波技術について (PDF). Ministry of Defense (Japan). Процитовано 29 травня 2020.
  70. ↑ Bennett, Jay (5 жовтня 2016). Japan Wants Combat Drones That Can Fly in Formation With Its Fighters. Popular Mechanics. Процитовано 20 травня 2020.
  71. ↑ .wombatman1 (10 жовтня 2016). Drone Wingmen for Japanese Fighter Jocks. War is Boring. Процитовано 20 травня 2020.
  72. ↑ а б в г Bitzinger, Richard A. (2 лютого 2016). Japan's first stealth fighter. Lowy Institute. Процитовано 16 травня 2020.
  73. ↑ а б в г Bitzinger, Richard A. (21 листопада 2018). CO18193 | Japan's X-2 Fighter Program: Continuing Challenges. RSIS| S.Rajaratnam School of International Studies. Процитовано 16 травня 2020.
  74. ↑ а б в Tsuyoshi, Masuda (26 січня 2020). The complex history of Japan's plans for a domestically made fighter jet. NKH World-Japan. Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 16 травня 2020.
  75. ↑ а б в Pandey, B.K. (Серпень 2016). JAPANESE STEALTH FIGHTER. SP's aviation. Процитовано 16 травня 2020.
  76. ↑ а б Rubinstein, Gregg (22 травня 2019). Japan's Future Fighter Program and the U.S.-Japan Alliance: Collaboration or Collision?. Carnegie Endowment for International Peace. Процитовано 16 травня 2020.
  77. ↑ Japan faces challenges in developing next-generation fighter jet. The Japan Times. 10 травня 2020. Процитовано 18 травня 2020.
  78. ↑ US Offers Japan Secret Info for Development of F-2's Successor Jet: Report. Military.com. 19 квітня 2019. Процитовано 9 травня 2020.
  79. ↑ Waldron, Greg (22 квітня 2019). Washington, Tokyo go deeper on F-3 tech transfer: report. FlightGlobal. Процитовано 9 травня 2020.
  80. ↑ Trevithick, Joseph; Rogoway, Tyler (23 квітня 2019). Lockheed Offers Japan Access To F-35 Code As Part Of Stealth Fighter Proposal: Report. The Drive. Процитовано 9 травня 2020.
  81. ↑ Sevastopulo, Demetri; Harding, Robin (10 грудня 2019). Donald Trump puts Tokyo under pressure to choose US fighter jet over rival BAE. Financial Times. Процитовано 16 травня 2020.
  82. ↑ Miki, Rieko (29 січня 2020). US or UK? Japan nears decision on partner for next-gen fighter. Nikkei Asian Review. Процитовано 18 травня 2020.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  83. ↑ Miki, Rieko (6 березня 2020). Japan's next-gen fighter to be built with US, not UK. Nikkei Asian Review. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 18 травня 2020.
  84. ↑ Darling, Daniel (12 березня 2020). Japan Leaves Door Open to U.K. Partnership in Its F-X Fighter Program. Defense & Security Monitor. Процитовано 18 травня 2020.
  85. ↑ Waldron, Greg (12 березня 2020). Fixed-Wing UK still in the game for Japan fighter partnership. Flight Global. Процитовано 18 травня 2020.
  86. ↑ Japan widens foreign access to F-X fighter project.
  87. ↑ DEFENSE OF JAPAN 2019: Section 2 Military Trends in the Neighboring Countries of Japan (PDF). Ministry of Defense (Japan). 2019. Процитовано 16 травня 2020.
  88. ↑ Groll, Elias (29 січня 2016). This Is Japan's New Stealth Jet. Foreign Policy. Процитовано 16 травня 2020.
  89. ↑ Mie, Ayako (21 березня 2016). Japan backs homegrown stealth jet in aerospace industry revival. The Japan Times. Процитовано 16 травня 2020.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).