Папужка-пігмей вохристощокий
| ?Папужка-пігмей вохристощокий | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи(Aves) |
| Ряд: | Папугоподібні (Psittaciformes) |
| Родина: | Psittaculidae |
| Рід: | Папужка-пігмей (Micropsitta) |
| Вид: | Папужка-пігмей вохристощокий |
| Біноміальна назва | |
| Micropsitta pusio (Sclater, PL, 1866) | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Micropsitta pusio |
 Віківиди: | Micropsitta pusio |
 ITIS: | 177508 |
 МСОП: | 22684856 |
 NCBI: | 284148 |
Папужка-пігмей вохристощокий[2] (Micropsitta pusio) — вид папуг з родини Psittaculidae. Поширений у Новій Гвінеї та деяких сусідніх островах.
Назва
Видова назва — латинське pūsiō, що означає «маленький хлопчик».[3]
Поширення
Цей птах поширений на північній низовині острова Нова Гвінея від заходу до південно-східного краю на висотах до 800 м, а також на архіпелазі Бісмарка. Живе у субтропічних або тропічних вологих рівнинних лісах невеликими групами до шести птахів.
Підвиди
- Micropsitta pusio beccarii (Salvadori, 1876) — північ Нової Гвінеї та острови Манам-Моту, Каркар, Багабаг, Толоківа, Сакар і Умбой;
- Micropsitta pusio harterti Mayr, 1940 — о. Фергюссон (о-ви Д'Антркасто);
- Micropsitta pusio pusio (P.L. Sclater,1866) — схід Нової Гвінеї та архіпелаг Бісмарка (о. Нова Британія, Лолобау, Ватом і Герцог Йоркський);
- Micropsitta pusio stresemanni Hartert, 1926 — о. Місіма і Тагула (Луїзіада).
Опис
Довжина тіла близько 8 см; маса тіла 10–15 г. Оперення зазвичай зелене, трохи більш жовтувате на нижній стороні тіла. Лоб, вушні раковини, скроні та горло коричнево-жовті, іноді з жовтуватою смугою над бровою; центральна частина тімені до потилиці блакитного кольору. Задня частина тіла і крила зелені, з чорними вкрапленнями на середній частині надкрилових покривів; жовте підхвістя. Хвіст в центрі блакитний, з боків чорний з маленькими жовтими плямами на кінцях. У самиць обличчя і джерельце блідіші. У молодих птахів джерельце зелене. У підвиду harterti нижня сторона тіла більш зелена, а горло нечітко-блакитне; підвид stressemanni схожий на harterti, але нижня сторона тіла жовтіша; підвид beccaria темніший, з тьмяно-коричневим обличчям.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2024). Micropsitta pusio: інформація на сайті МСОП (версія 2024.2) (англ.) 16 січня 2025
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Simpson DP (1979). Cassell's Latin Dictionary (вид. 5th). London: Cassell Ltd. с. 883. ISBN 0-304-52257-0.
Посилання
- Walker, Matt (8 вересня 2009). World's smallest parrot filmed. BBC Earth News.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).