Горлиця султанська
| ?Горлиця султанська | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Недосліджений (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Голубоподібні (Columbiformes) |
| Родина: | Голубові (Columbidae) |
| Рід: | Довгохвоста горлиця (Macropygia) |
| Вид: | Горлиця султанська |
| Біноміальна назва | |
| Macropygia doreya Bonaparte, 1854 | |
| Підвиди | |
| Див. Підвиди | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Macropygia doreya |
 Віківиди: | Macropygia doreya |
 ITIS: | 1125212 |
 NCBI: | 2953415 |
Горлиця султанська[1] (Macropygia doreya) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає в Індонезії та Папуа Новій Гвінеї. Султанська горлиця раніше вважалася конспецифічною з тонкодзьобою горлицею[2].
Опис
Довжина птаха становить 35—37 см, з яких від 17 до 19 см припадає на хвіст. У самців верхня частина тіла сіро-коричнева, обличчя рожевувате, тім'я зеленувате. Крила темно-коричневі. Нижня частина тіла руда, поцяткована темними горизонтальними смужками. Кінчики пер на крилах і хвості темно-руді.
Підвиди
Виділяють сім підвидів:[3]
- M. d. doreya Bonaparte, 1854 — захід Нової Гвінеї і острови Папуа;
- M. d. balim Rand, 1941 — долина Балієм (північ Нової Гвінеї);
- M. d. albiceps Bonaparte, 1856 — північні Молуккські острови;
- M. d. atrata Ripley, 1941 — острови Тогіан;
- M. d. sanghirensis Salvadori, 1878 — острови Сангіхе і Талауд;
- M. d. albicapilla Bonaparte, 1854 — Сулавесі і сусідні острови;
- M. d. sedecima Neumann, 1939 — острови Сула.
Поширення і екологія
Султанські горлиці живуть в тропічних лісах і чагарникових заростях. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими зграйками до восьми птахів. Живляться переважно плодами. Гніздо — масивна платформа, зроблена з гілок і ліан. В кладці одне яйце.
Примітки
- ↑ Macropygia doreya у базі Avibase.
- ↑ Ng, E.Y.X.; Eaton, J.A.; Verbelen, P.; Hutchinson, R.O.; Rheindt, F.E. (2016). Using bioacoustic data to test species limits in an Indo-Pacific island radiation of Macropygia cuckoo doves. Biological Journal of the Linnean Society. 118 (4): 786—812. doi:10.1111/bij.12768.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
Джерела
- Bruce M. Beehler, Thane K. Pratt: Birds of New Guinea; Distribution, Taxonomy, and Systematics. Princeton University Press, Princeton 2016, ISBN 978-0-691-16424-3.
- David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves. A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001, ISBN 90-74345-26-3.
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996, ISBN 3-7944-0184-0.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).