Мунія великодзьоба
| ?Мунія великодзьоба | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Астрильдові (Estrildidae) |
| Рід: | Мунія (Lonchura) |
| Вид: | Мунія великодзьоба |
| Біноміальна назва | |
| Lonchura grandis (Sharpe, 1882) | |
| Підвиди | |
| (Див. текст) | |
| Синоніми | |
| Munia grandis | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Lonchura grandis |
 Віківиди: | Lonchura grandis |
 EOL: | 917689 |
 ITIS: | 560850 |
 МСОП: | 22719857 |
 NCBI: | 2025561 |
Му́нія великодзьоба[2] (Lonchura grandis) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae). Ендемік Нової Гвінеї.
Опис
Довжина птаха становить 12,5 см, вага 14,3 г. Виду не притаманний статевий диморфізм. Голова, горло і нижня частина тіла чорні, решта тіла рудувато-коричнева, надхвістя оранжево-охристе. Стернові пера загострені з охристими краями. Очі темно-карі, дзьоб великий, сріблясто-сірий, лапи сірі.
Підвиди
Виділяють два підвиди:[3]
- L. g. destructa (Hartert, EJO, 1930) — північний захід і північ Нової Гвінеї;
- L. g. grandis (Sharpe, 1882) — північний схід і південний схід Нової Гвінеї.
Поширення і екологія
Великодзьобі мунії живуть в очеретяних і трав'янистих заростях на берегах водойм, на луках, болотах, на узліссях тропічних лісів. Зустрічаються зграями, на висоті до 1280 м над рівнем моря. Часто приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться насінням трав, іноді також ягодами, плодами, пагонами і дрібними летючими комахами. Розмножуються протягом всього року, пік гніздування припадає на завершення сезону дощів. Гніздо кулеподібне, в кладці від 3 до 5 яєць. Інкубаційний період триває 13-14 днів. Насиджують яйця і доглядають за пташенятами і самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще 2 тижні.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Lonchura grandis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 17 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 17 вересня 2022.
Джерела
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Australien, Ozeanien, Südostasien. Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2001, ISBN 3-8001-3249-4.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
- Bruce M. Beehler, Thane K. Pratt: Birds of New Guinea; Distribution, Taxonomy, and Systematics. Princeton University Press, Princeton 2016, ISBN 978-0-691-16424-3
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).