YaChudo

Ліліан Фадерман

Переглядів: 0. Оновлено 27.10.2026.

Ліліан Фадерман
Народилася18 липня 1940[1][2] (86 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Бронкс, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьісторикиня, письменниця, викладачка університету, літературна критикиня, авторка Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьтворче та професійне письмоd[4], документальна література[4], історія[4], лесбійство[4] і homosexuality and literatured[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Каліфорнії (Берклі) Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовамериканська англійська і англійська[4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладУніверситет штату Каліфорнія у Фресноd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

премія «Лямбда» (1995)

Премія Джуді Ґранd (2004)

Brudner Prized (2001)

Книжкова премія Анісфілд-Вулф (2016)

GLAAD Stephen F. Kolzak Awardd (1992)

Q140518497? (1982)

Q140518495? (1992)

Lambda Literary Award for Arts and Cultured (2007)

Lambda Literary Award for LGBT Non-fictiond (2007)

Lambda Literary Award for Lesbian Studiesd (2000)

Bill Whitehead Awardd (2004)

IMDbID 7616007 Редагувати інформацію у Вікіданих
Сайтlillianfaderman.net Редагувати інформацію у Вікіданих

Ліліан Фейдерман (англ. Lillian Faderman, *18 липня 1940) — американська вчена, історик, письменниця, викладачка університету та літературний критик. Її книги з історії лесбійства та історії ЛГБТ заслужили похвалу критики і нагороди, її називають «матір'ю лесбійської історії» за новаторські дослідження та праці про лесбійську культуру, літературу та історію.[6] Була професоркою англійської мови в Університеті штату Каліфорнія у Фресно (штат Фресно), який надав їй статус почесної особи[7], а також запрошеною професоркою в Університеті Каліфорнії в Лос-Анджелесі (UCLA). У 2007 році вона звільнилася з академії. Газета Нью-Йорк таймс включила три її книги до списку «Видатні книги року». Ґардіан її книгу «Дивні дівчата та сутінкові коханці» назвав однією з 10 найкращих книг радикальної історії.[8]

Раннє життя

Ліліан Фейдерман виховували її мати Мері та тітка Рей. У 1914 році її мати емігрувала з єврейського містечка в Латвії до Нью-Йорка, плануючи зрештою послати за рештою сім'ї. Її тітка приїхала в 1923 році, але решта сім'ї була вбита під час винищення Гітлером європейських євреїв, і мати звинувачувала себе в тому, що не змогла їх врятувати. Її провина призвела до серйозної психічної хвороби, яка глибоко вплинула на її дочку.[9]

Мати та тітка Фадерман за дуже невеликі гроші працювали у швейній промисловості. Її неодружена мати перервала перші дві вагітності на прохання біологічного батька Ліліан, але наполягла на виношуванні та вихованні третьої. Мати одружилася, коли Ліліан була підліткою, і померла в 1979 році, продовжуючи справляти глибокий вплив на життя своєї дочки.

Використовуючи такі псевдоніми, як Джіджі Фрост, Фейдерман знімалась як оголена фотомодель і модель в еротичних фільмах, щоб оплатити навчання.[10] Свій досвід роботи в еротичній порноіндустрії вона виклала у книзі мемуарів «Оголена в землі обітованій».[11]

Спочатку Фадерман навчався в Каліфорнійському університеті в Берклі, а потім в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі.

Особисте життя

Її родина переїхала з нею до Лос-Анджелеса, де за підтримки матері Ліліан відвідувала курси акторської майстерності. У підлітковому віці вона почала працювати моделлю і відкрила для себе гей-бар, згодом зустріла свою першу дівчину. До того, як закінчити Голлівудську середню школу[12], вона одружилася з набагато старшим за себе геєм. Цей шлюб тривав менше року.

У 1950-х роках Фейдерман відкрилася як лесбійка.[13][14] Вона живе зі своєю партнеркою Філліс Ірвін. Разом вони виростили сина Аврома, зачатого шляхом штучного запліднення від анонімного єврейського донора.[15]

Нагороди та відзнаки

  • Нью-Йорк таймс (відома книга 1981 року) за «Перевершити любов чоловіків: романтична дружба та любов між жінками від епохи Відродження до сьогодення»[16]
  • Книжкова премія «Стоунволл» (1982) за «Перевершити любов чоловіків: романтична дружба та любов між жінками від епохи Відродження до сьогодення»
  • Літературна премія «Лямбда» (вибір редакції, 1992) за «Дивні дівчата та сутінкові коханці: історія лесбійського життя в Америці двадцятого століття»
  • Нью-Йорк таймс (відома книга 1992 року) за «Дивні дівчата та сутінкові коханці: історія лесбійського життя в Америці двадцятого століття»[17]
  • Книжкова премія Stonewall (документальна література, 1992) за книгу «Дивні дівчата та сутінкові коханці: історія лесбійського життя в Америці двадцятого століття»
  • Літературна премія «Лямбда» за найкращу науково-популярну книгу (2000) за «Вірити в жінок: що лесбійки зробили для Америки: історія»
  • Літературна премія «Лямбда» за найкращу лесбійську/гей-антологію (2003) за фільм «Оголена в землі обітованій»
  • Премія Єльського університету Джеймса Бруднера за видатну стипендію в дослідженнях лесбійок/геїв (2001)
  • Премія Пола Монетта-Роджера Горвіца (1999)
  • Премія Білла Вайтхеда за життєві досягнення (Видавничий трикутник, 2004) за фільм «Оголена в землі обітованій»
  • Премія Джуді Гран за мемуари (видавничий трикутник, 2004) за фільм «Оголена в землі обітованій»
  • Дві літературні премії «Лямбда» за найкращу документальну книгу та ЛГБТ-премія «Мистецтво та культура» (2007) обидві нагороди за «Гей Лос-Анджелес: історія сексуальних розбійників, політики влади та губної помади лесбійок»
  • Літературна премія «Лямбда» (Pioneer Award, 2013)
  • Нью-Йорк таймс (Визначна книга 2015 року) за «Гей-революцію»[18]
  • Вашингтон пост (видатна документальна книга 2015 року) для «Гей-революції»[19]
  • Книжкова премія Анісфілд-Вулф (документальна література, 2016) за «Гей-революцію»[20]
  • Премія літературного товариства «Золота корона» 2017 року[21]

Праці

Примітки

  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ FemBio database
  3. ↑ Scanlon J., Cosner S. American Women Historians, 1700s-1990s: A Biographical Dictionary — Greenwood Publishing Group, 1996. — 304 с. — ISBN 978-0-313-29664-2, 978-1-56750-917-5
  4. ↑ а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ CONOR.Sl
  6. ↑ Toor, Rachel (19 лютого 2018). Scholars Talk Writing: Lillian Faderman. The Chronicle of Higher Education. Процитовано 13 листопада 2019.
  7. ↑ Emeriti Faculty. Department of English. California State University, Fresno. 2019. Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 13 листопада 2019.
  8. ↑ Lillian Faderman. Lillianfaderman.net (англ.). Процитовано 10 квітня 2018.
  9. ↑ Marler, Regina (18 лютого 2003). Naked History. The Advocate. Архів оригіналу за 8 лютого 2008. Процитовано 21 березня 2007.
  10. ↑ Feminist professor shares her secrets. Los Angeles Times. 18 лютого 2003. Процитовано 12 грудня 2021.
  11. ↑ Not the 'Odd' Girl Out: Lillian Faderman. Windy City Times. 25 червня 2003. Процитовано 12 грудня 2021.
  12. ↑ Scanlon, Jennifer; Cosner, Shaaron (1996). American Women Historians, 1700s-1990s: A Biographical Dictionary. Greenwood Publishing Group. с. 76. ISBN 9780313296642.
  13. ↑ Faderman, Lillian (2003). Naked in the Promised Land: A Memoir (вид. 1st). Boston, Massachusetts: Houghton Mifflin Harcourt. ISBN 0-618-12875-1.
  14. ↑ Equality Forum (15 жовтня 2019). Meet LGBT History Month icon Lillian Faderman. San Diego Gay & Lesbian News. Процитовано 13 листопада 2019.
  15. ↑ Lillian Faderman: "Accepting, Take Full Life" or Why I Wanted a Baby (PDF). 2006. Архів оригіналу (PDF) за 7 липня 2022. Процитовано 31 січня 2022.
  16. ↑ Notable Books of the Year. The New York Times. 6 грудня 1981.
  17. ↑ Notable Books of the Year 1992. The New York Times. 6 грудня 1992.
  18. ↑ 100 Notable Books of 2015. The New York Times. 27 листопада 2015.
  19. ↑ Notable nonfiction of 2015. The Washington Post. Процитовано 12 грудня 2021.
  20. ↑ Lillian Faderman. Anisfield-Wolf Book Awards.
  21. ↑ Golden Crown Literary Society Names 2017 Trailblazer Award Recipient. GCLS Press Release. 30 квітня 2017.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).