Катуньчик сибірський
| ?Катуньчик сибірський | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Інфратип: | Хребетні (Vertebrata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | В'юркові (Fringillidae) |
| Підродина: | Щигличні (Carduelinae) |
| Рід: | Катуньчик (Leucosticte) |
| Вид: | Катуньчик сибірський |
| Біноміальна назва | |
| Leucosticte arctoa Pallas, 1811 | |
| Підвиди | |
| (Див. текст) | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Leucosticte arctoa |
 Віківиди: | Leucosticte arctoa |
 EOL: | 45510271 |
 ITIS: | 179224 |
 МСОП: | 22720477 |
 NCBI: | 357699 |
| Fossilworks: | 369244 |
Кату́ньчик сибірський[2] (Leucosticte arctoa) — вид горобцеподібних птахів родини в'юркових (Fringillidae). Мешкає в горах Північно-Східної Азії.
Опис
Довжина птаха становить 14-18 см, вага 22-48 г. Виду притаманний статевий диморфізм: самиці дещо світліші за самців. Крім того, рожеве забарвлення деяких частин тіла, притаманне самців, у них відсутнє.
Самців в залежності від підвиду мають сірувате або буре забарвлення. Живіт у них рожевуватий. Також рожевуватими є крила (частково), гузка і надхвістя. Представники деяких підвидів мають рожевувате тім'я, у іних підвидів воно світло-сіре або чорне. Дзьоб міцний, роговий, очі карі.
Підвиди
Виділяють п'ять підвидів:[3]
- L. a. arctoa (Pallas, 1811) — Алтайські гори, західні Саяни, гори Танну-Ула;
- L. a. cognata (Madarász, 1909) — східні Саяни, захід Байкальського хребта;
- L. a. sushkini Stegmann, 1932 — нагір'я Хангай;
- L. a. gigliolii Salvadori, 1869 — північ Байкальського хребта, Становий хребет;
- L. a. brunneonucha (Brandt, JF, 1842) — гніздиться від гирла Лени до Камчатки і на Курилах, а також у Внутрішній Монголії та на заході Хейлунцзяну. Зимує в північному Китаї на південь до Хебею, в Кореї і Японії (на південь до центральної частини острова Хонсю.
Темні, рожеві і сивоголові катуньчики раніше вважалися підвидами сибірського катуньчика, нині вважається, що вони утворюють надвид.
Поширення і екологія
Сибірські катуньчики гніздяться на високогір'ях, на кам'янистих плато, в гірській тундрі і загалом в скелястих гірських районах, слабо порослих рослинністю.
Поведінка
У негніздовий період сибірські катуньчики утворюють великі зграї. Вони живляться переважно насінням трав, а також іншими частинами рослин. Влітку іноді харчуються комахами. Сезон розмноження триває з червня по серпень, північні популяції починають гніздитися в липні. Гніздо має чашоподібну форму, зроблене з трави, корінців, лишайників і моху, встелене шерстю і пір'ям. Воно розміщується на землі або серед каміння. В кладці 3-5 яєць, інкубаційний період триває 2 тижні. Пташенята покидають гніздо на 3 тиждень. І самці, і самиці піклуються про них ще кілька тижнів.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Leucosticte arctoa. Архів оригіналу за 3 листопада 2021. Процитовано 3 листопада 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Finches, euphonias. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 02 листопада 2021.
Джерела
- P. Clement, A. Harris, J. Davis: Finches and Sparrows, Helm Identification Guides, London 1993/1999, ISBN 0-7136-5203-9
- Horst Bielfeld: Zeisige, Girlitze, Gimpel und Kernbeißer. Verlag Eugen Ulmer, Stuttgart 2003, ISBN 3-8001-3675-9.
- Позвоночные животные России: Сибирский вьюрок [Архівовано 3 листопада 2021 у Wayback Machine.]
Посилання
- Arnaiz-Villena, A; Moscoso J; Ruiz-del-Valle V; González J; Reguera R; Ferri A; Wink M; Serrano-Vale JI (2008). Mitochondrial DNA Phylogenetic Definition of a Group'of "Arid-Zone" Carduelini Finches (PDF). The Open Ornithology Journal. 1: 1—7. doi:10.2174/1874453200801010001. Архів оригіналу (PDF) за 4 червня 2013. Процитовано 3 листопада 2021.
- Arnaiz-Villena, A.; Guillén, J.; Ruiz-del-Valle, V.; Lowy, E.; Zamora, J.; Varela, P.; Stefani, D.; Allende, L. M. (2001). Phylogeography of crossbills, bullfinches, grosbeaks, and rosefinches (PDF). Cellular and Molecular Life Sciences. 58 (8): 1159—1166. doi:10.1007/PL00000930. PMID 11529508. Архів оригіналу (PDF) за 21 липня 2011. Процитовано 3 листопада 2021.
- Arnaiz-Villena, A; Gómez-Prieto P; Ruiz-de-Valle V (2009). Phylogeography of finches and sparrows. Animal Genetics. Nova Science Publishers. ISBN 978-1-60741-844-3. Архів оригіналу за 2 вересня 2012. Процитовано 8 грудня 2014.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).