Хангай

Хангай монг. ᠬᠠᠩᠭᠠᠢ ᠨᠢᠷᠤᠭᠤ
47°30′ пн. ш. 100°00′ сх. д. / 47.5° пн. ш. 100° сх. д.
Країна	Монголія
Регіон	Архангай Уверхангай Баянхонгор Завхан
Тип	гірський хребет
Висота	4031 м
Площа	532 385 км²
Хангай Хангай (Монголія)

Ханга́й (монг. Хангайн нуруу вимовляється [χaɴɢɛ́ɴ nʊrʊ́]) — нагір'я у центральній частині Монголії, частина основного вододілу Північного Льодовитого океану і Центральної Азії.

• Простягається із північного заходу на південний схід приблизно на 700 км.
• Ширина до 200 км.
• Висота 2—3 тис. м, найбільша — 4 008 м^[1], гора Отгон-Тенгер (Енх-Тайван).

Хребет витягнутий на північний захід і лежить на території аймаків Архангай, Баянхонгор, Уверхангай і Завхан. Розташований на Монгольському плоскогір'я, протяжність хребта близько 700 кілометрів. На півдні Хангай обмежений напівпустельною Долиною Озер, на заході — напівпустельною улоговиною Великих Озер, на півночі — переходить у відроги Східних Саян. На сході поступово переходить у низкогор'я, що переходять у західні околиці гір Хентей.

У Хангайських горах беруть свій початок річки Орхон, Ідер, Хануй-Гол (всі три — притоки Селенги), Завхан, Онгі. Північні схили Хангай покриті модриною, у найвищій частині гір — гірська тундра. У тайговій і тундровій зонах розвинена вічна мерзлота. Є також гарячі цілющі джерела.

Складено переважно палеозойськими гранітами, сланцями, пісковиками, крем'янистими породами і молодими базальтами. Вершини переважно плоскі, схили прорізають широкі річкові долини.

Родовища руд заліза (Тамрин-Гол), розсипного золота; мінеральні джерела.

Сухі разнотравно-злакові степи (Селенго-Орхонський лісостеп), на північних схилах — окремі масиви лісів (модрина, сосна, береза, кедр).

• Ханґай // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
• Флора Хангая

Це незавершена стаття з географії Монголії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.