YaChudo

Музей історії мистецтв

Переглядів: 0. Оновлено 27.10.2026.

Музей історії мистецтв

Головний фасад музею
48°12′14″ пн. ш. 16°21′42″ сх. д. / 48.203880555556° пн. ш. 16.3616° сх. д.
Типхудожня галерея[1][2]
інституція культури і музей[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Назва на честьВідень і історія мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих
Статус спадщинипам'ятка культурної спадщини[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
СкладЗамок Амбрас, Collection of Ancient Musical Instruments, Kunsthistorisches Museumd, Münzkabinettd, Музей Ефеса, Кунсткамера, Imperial Armouryd, Q137810362?, Italian Renaissance - cabinet 1d, Q140538192?, Italian Renaissance - cabinet 3d, Italian Renaissance - cabinet 4d, Italian Paintings - Room IId, Italian painting - Hall IVd, Italian painting - Hall VId, Italian painting - hall VIId, Italian painting - hall VIIId, German Painters - Salon IXd, Pieter Breugelthe Elder - Hall Xd, German paintings - hall XId, Q110991859?, Italian paintings - Cabinet 12d, Q139412775?, Q118147128?, Q109998474?, Q107093719?, Kunstkammer - hall XXIId, Kunstkammer . hall XXIXd і italian sculpture - hall XXXIVd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Австрія[3][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
РозташуванняАвстрія, Відень
Адресапл. Марії-Терезії 1010
АрхітекторГотфрід Земпер
ЗасновникФранц Йосиф I[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновано17 жовтня 1889
Відкрито17 жовтня 1891[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Режим роботищодня з 10.00 — 18:00, чевтер з 10.00 — 21:00
Вартістьдля дорослих — €14, для дітей та підлітків до 19 років — безкоштовно, групові відвідування — €10.
Відвідувачі579 204 осіб (2021)[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДиректорСабіна Хааг
Сайтwww.khm.at
Музей історії мистецтв. Карта розташування: Австрія
Музей історії мистецтв
Музей історії мистецтв (Австрія)
Нагороди

Österreichisches Museumsgütesiegeld (22 жовтня 2007 — 2022)

Мапа
CMNS: Музей історії мистецтв у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Художньо-історичний музей (нім. Kunsthistorisches Museum), у вітчизняних джерелах часто Музей історії мистецтв — найбільший художній музей Австрії, розташований в Відень. Один з найбільших музеїв світу, у зібраннях якого зберігаються прославлені шедеври західноєвропейського мистецтва. Відрізняється як багатством своїх мистецьких колекцій, так і їх різноманітністю[7]. Відкритий 17 жовтня 1889 року. Музей є власністю держави і знаходиться під її охороною, у веденні Міністерства культури.

До складу музею входять: Колекція Єгипту та Близького Сходу, Колекція грецьких та римських старожитностей, Картинна галерея, Кунсткамера, Нумізматичний кабінет і наукова бібліотека; в Нойє-Бург — музей Ефеса, Колекція зброї та обладунків і Колекція історичних музичних інструментів. Також музею підпорядковуються Театральний музей, Музей карет, Етнологічний музей та Замок Амбрас у Тіролі.

Історія

Оформлення колекцій в музей

Офіційно музей засновано 1889 року. Багаті мистецькі колекції австрійського імператорського двору оформили в музей в другій половині 19 ст. В цей період вже існували подібні музеї, що виникали на основі королівських колекцій в інших країнах та мистецьких центрах (у Дрездені на базі колекцій саксонського курфюрста, в Берліні на базі колекцій пруського короля, в Петербурзі на базі колекцій російських імператорів — Ермітаж).

У Відні вирішили створити не один, а два музеї з показом і природничих, і мистецьких колекцій в пандан. Так у Відні виникли:

  • Природничо-історичний музей
  • Художньо-історичний музей. Вони і розташовані були поряд, створюючи значний архітектурний ансамбль, нехай і в несамостійних формах еклектики.

Архітектор Земпер у Відні

Готфрід Земпер не був австрійцем. Він працював у різних столицях Європи (Лондоні та Парижі, Дрездені) і був знаний як архітектор виставок. В Дрездені Земпер завершив формування недобудованого Цвінґера, пов'язавши бароковий ансамбль з будівлею нової картинної галереї та нового театру (опера Земпера, або Саксонська державна опера Дрездена.).

Після цього він отримав запрошення від імператора Австрії Франца Йосифа на працю у Відень. Йому доручили реконструкцію міської резиденції імператора — Гофбург. Досвідчений архітектор, Готфрід Земпер підойшов до реконструкції як до містобудівного проєкту. І створив проєкт з декількома величними спорудами, що включали два музеї, новий театр, Манеж, монумент австрійській імператриці Марії Терезії, і все це в новому саду в стилі необароко. В реконструкції Гофбурга Земпер став продовжувачем стилістики віденського бароко, використовуючи і його форми, і планувальні настанови. Звичайно ж, розкішна архітектура Земпера слугувала імператорському двору і його уславленню. Архітектор навіть пов'язав вісь нового Гофбургу з давньоримською Віндобоною. Саме там був колись палац римського намісника в австрійських землях і саме там помер римський імператор Марк Аврелій. Архітектор своїм ансамблем підкреслював символічний зв'язок австрійських імператорів з імператорами Стародавнього Риму, що лестило Францу Йосипу.

Величний ансамбль, запроєктований Земпером, так і не був втілений в реальність повністю. Але два великих музейних приміщення Відень та імператор отримали.

Будівля музею

  • План музейної споруди
    План музейної споруди
  • Парадні сходи
    Парадні сходи
  • Склепіння головного входу
    Склепіння головного входу
  • Інтер'єр кафе другого поверху
    Інтер'єр кафе другого поверху
  • Інтер'єр однієї із зал музею
    Інтер'єр однієї із зал музею
  • Музейна зала
    Музейна зала

Картинна галерея ерцгерцога

Австрійські Габсбурги були пов'язані родинними зв'язками з королівським двором Іспанії. До складу Іспанії в Європі входили і Південні Нідерланди, Фландрія (нині Бельгія) Віддаленою від Мадрида та Відня багатою провінцією керували намісники. Один з них австрійський ерцгерцог Леопольд Вільгельм (1614—1662).

Перебування у Фландрії той використав для придбання мистецьких колекцій. Збиранню картин сприяв мистецький ринок, що розмістився в місті Брюссель.Сюди на продаж звозили витвори мистецтва як з провінцій, так і з Італії чи Англії. За короткий термін ерцгерцог створив значну мистецьку збірку картин нідерландських, італійських, фламандських, німецьких, голландських майстрів, яку вивіз у Відень. Цю збірку століттями доповнювали картинами та творами мистецтва з різних країн і міст. У Відень вивезли найкращу частину кабінету курйозів імператора Рудольфа II, що ненадовго переносив столицю у Прагу.

По смерті принца Євгена Савойського його картинна галерея перейшла до імператорських колекцій також.

Найслабша ділянка музею

Найслабша ділянка музею — мистецтво Франції. Австрійська імперія століттями мала значні труднощі в стосунках з королями Франції, що значно відбилося на мистецьких колекціях. Художньо-історичний музей у Відні має незначні твори саме у французькому відділі, де зібрані випадкові або не найкращі зразки мистецтва Франції. Наявність декількох творів Жана Фуке та митців 17 століття лише підкреслюють значні лакуни у мистецьких збірках. Картини Франсуа Клуе, Пуссена, портрети Гіацинта Ріго та Дюплессі — справляють враження випадково отриманих речей.

Ненабагато більше представлені митці Франції 19 століття (Каміль Коро, Клод Моне), але не найкращими творами.

Другий слабкий розділ — мистецтво Англії. Але це типова ситуація для європейських музеїв, де взагалі мало картин майстрів Британії.

Мистецтво Італії

Північні землі сучасної Італії довгий час входили до складу Австрії, бо були захоплені під час війни. У Відень десятиліттями вивозили картини з Італії, а італійські митці (архітектори, садівники, композитори, музиканти, актори) десятиліттями працювали в різних містах та в столиці Австрійської імперії. У Відні накопичилися такі значні мистецькі колекції з Італії, що був період обміну між країнами з метою повернення в Італію хоча би частини національного культурного надбання. Саме у Відні зберігають ювелірні вироби Бенвенуто Челліні, яких не зберегли ні в Італії, ні у Франції.

Особливість зібрання Художньо-історичного музею — найкращі твори майже всіх мистецьких стилів Італії — раннє та Високе Відродження, маньєризм, бароко, караваджизм, майстри ведути XVIII ст. тощо. Майстри Італії і досі представлені капітальними творами в збірці Художньо-історичного музею, серед яких:

Живопис доби маньєризму

Він був перехідним етапом між мистецтвом Відродження та бароко і деякий час співіснував з обома стилістичними напрямками, хоча з бароко — набагато більше. Віденський королівський двір радо вітав представників нової мистецької течії, звідки б вони не були. Австрійський двір швидко став одним з потужних центрів маньєризму в Західній Європі. А наявність майстрів маньєризму в різних кутках Австрійської «лоскутної імперії» збагатила мистецьку збірку творами маньєристів Нідерландів, Італії, навіть Франції. Наприкінці XVI ст,. під час короткого переносу столиці з Відня у Прагу, столичне місто само стало відомим центром маньєризму, де працювали Арчімбольдо, Адріан де Вріс, Ганс фон Аахен, Бартоломеус Шпрангер. Пізніше їх твори перевезли у Відень, створивши значну колекцію відповідного мистецького стилю.

Деякі картини Джузеппе Арчімбольдо

  • Вогонь, серія «Стихії» (1566)
    Вогонь, серія «Стихії» (1566)
  • Вода, серія «Стихії» (1566)
    Вода, серія «Стихії» (1566)
  • Зима, серія «Пори року» (1563)
    Зима, серія «Пори року» (1563)
  • Літо, серія «Пори року» (1563)
    Літо, серія «Пори року» (1563)

Нідерланди, Фландрія, Голландія

Унікальною є і колекція старих майстрів Нідерландів, що має світове значення. В колекції майже без пропусків представлені твори усіх значних митців Нідерландів 15-16 століть, а це:

Мистецтво Фландрії репрезентують оригінали Рубенса, Антоніса ван Дейка, Франса Снейдерса та їх сучасників. Серед майстрів Голландії 17 століття — декілька картин Рембрандта.

Реорганізації

Австрія давно втратила статус супердержави, але втримала статус великої країни європейської культури. Організація нових музейних закладів та реконструкції давніх — підтримують цей імідж та роблять сучасну Австрію туристично привабливою. Саме на це спрямовані реставрації в австрійських замках (Замок Шлосс Хоф), придбання нових картин, реконструкції у Художньо-історичному музеї.

Ще у 1956 р. з музейної збірки видалили у самостійний відділ майстрів Австрії (Австрійська галерея Бельведер) та твори доби австрійської готики та середньовіччя (Музей австрійської готики). Останній розмістили поряд з музеєм бароко в палаці — Нижній Бельведер.

Особливості показу

Художньо-історичний музей має особливості показу картин. Завелику збірку не можна показати повністю. Тому в залах розміщено занадто мало картин, але це значущі твори чи то окремого майстра, чи то мистецького періоду. Багатьох творів, відомих за альбомами та каталогами, в музейній експозиції нема. Їх можна побачити лише на тимчасових виставках.

Колекції

Окрім основних зібрань Музею історії мистецтв також підпорядковуються театральний музей у Пале Лобковіц, музей карет у палаці Шенбрунн, храм Тесея у Фольксгартені, імператорська скарбниця у Гофбурзі, етнологічний музей і замок Амбрас у Тіролі.

Музей історії мистецтв (головна будівля)

  • Картинна галерея
  • Колекція Єгипту та Близького Сходу
  • Колекція грецьких та римських старожитностей
  • Кунсткамера
  • Нумізматичний кабінет
  • Наукова бібліотека

Нойє-Бург

Гофбург

  • Імператорська скарбниця

Палац Шенбрунн

  • Музей карет

Замок Амбрас

Галерея

Мистецтво Стародавнього Єгипту

Відділ античного мистецтва

Художники Іспанії

Гобелени

  • Дама та кавалер з лютнею. Якоб Йорданс (друга чверть XVII ст.)
    Дама та кавалер з лютнею. Якоб Йорданс (друга чверть XVII ст.)
  • Дванадцять місяців - березень, Мінерва зі знаком Овна. Корнеліс де Ронд (сер. XVI ст.)
    Дванадцять місяців - березень, Мінерва зі знаком Овна. Корнеліс де Ронд (сер. XVI ст.)
  • Нептун зупиняє коня. Якоб Йорданс (1640)
    Нептун зупиняє коня. Якоб Йорданс (1640)

Західноєвропейська скульптура

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в archINFORM — 1994.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #2016751-9 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
  4. ↑ https://www.hisour.com/kunsthistorisches-museum-wien-austria-23605/
  5. ↑ https://www.khm.at/en/visit/exhibitions/2017/the-museum-completed/
  6. ↑ Музей истории искусства в Вене [Архівовано 15 жовтня 2017 у Wayback Machine.] в Енциклопедії «Кругосвет» (рос.)

Література

  • Theodor von Frimmel: Galeriestudien. Geschichte der Wiener Gemäldesammlungen 1. Die Kaiserliche Gemäldesammlung, Wien 1892.
  • o.A.: Wie man die Wiener Galerie verdorben hat., Wien 1892.
  • Heinrich Zimmermann, Anton Handlirsch, Ottokar Smital: Die beiden Hofmuseen und die Hofbibliothek. Der Werdegang der Sammlungen, ihre Eigenart und Bedeutung, Wien 1920.
  • Alphons Lhotsky: Die Geschichte der Sammlungen. Festschrift des Kunsthistorischen Museums zur Feier des fünfzigjährigen Bestandes. Zweiter Teil, 2 Bde. Wien 1941—1945
  • Hermann Fillitz und Georg Johannes Kugler: Kunsthistorisches Museum, Wien. Führer durch die Sammlungen. 1988.
  • Herbert Haupt: Das Kunsthistorische Museum: Die Geschichte des Hauses am Ring: Hundert Jahre im Spiegel historischer Ereignisse, mit einem Beitrag von Wilfried Seipel, Christian Brandstätter Verlag, Wien 1991, ISBN 3-85447-409-1.
  • Beatrix Kriller, Georg Kugler: Kunsthistorisches Museum: Architektur und Ausstattung: Idee und Wirklichkeit des Gesamtkunstwerkes, Christian Brandstätter Verlag, Wien 1991, ISBN 3-85447-410-5.
  • Eugen Külborn (Redaktion): Galeria Mundi. Eine Reise durch die Museen. Frankfurt am Main: Hoechst AG, 1981, o.ISBN (S. 130—151 Kunsthistorisches Museum, Wien)
  • Sophie Lillie: Was einmal war. Handbuch der enteigneten Kunstsammlungen Wiens. Czernin Verlag, Wien. 2006. ISBN 3-7076-0049-1
  • Thomas Trenkler: Der Fall Rothschild: Chronik einer Enteignung. Czernin Verlag, Wien. 1999. ISBN 3-85485-026-3
  • Renate Schreiber: «ein galeria nach meinem humor» — Erzherzog Leopold Wilhelm. Wien, 2004. ISBN 3-85497-085-4
  • Kunsthistorisches Museum (Hg.): Die Gemäldegalerie des Kunsthistorischen Museums in Wien. Verzeichnis der Gemälde, verfasst von Sylvia Ferino-Padgen, Wolfgang Prohaska und Karl Schütz. Wien 1991, ISBN 3-85447-365-6

Посилання


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).