П'єтро Перуджіно

П'єтро Перуджіно
італ. Pietro Perugino
Автопортрет 1497—1500 рр
При народженні	Pietro di Cristoforo Vannucci
Народження	1446 Чітта-делла-П'єве
Смерть	1523
	Перуджа (Чорна смерть )
Поховання	Chiesa dell'Annunziatad
Національність	італієць
Країна	Італія
Вчитель	Андреа дель Верроккйо[1]
Діяльність	художник
Напрямок	Відродження
Вплив на	Рафаель Санті
Відомі учні	Рафаель Санті, Джироламо Дженгаd, Lo Spagnad, Giannicola di Paolod, Eusebio da San Giorgiod і Gerino da Pistoiad
Твори	релігійні картини. портрети
Роботи в колекції	Стара пінакотека, Художній інститут Чикаго, Ашмолеан музей, Баварські державні колекції картин, Художній музей, Британська бібліотека, Музей мистецтв Карнегіd, Cenacolo di Fulignod, Collegio del Cambiod, Château de Compiègned, Детройтський інститут мистецтв, Ермітаж, Музей Фіцвільяма, Художній музей Фогга, Галерея Борґезе, Галерея Академіїd, Galleria Palatina, Берлінська картинна галерея, Гарвардський художній музей, Музей історії мистецтв, Lindenau-Museumd, Манчестерська художня галереяd, Музей мистецтва Метрополітен[2], Міннеаполіський інститут мистецтва, Нантський музей образотворчого мистецтва, Музей Ґренобляd, Музей августинців, Музей образотворчих мистецтв (Бордо), Музей образотворчих мистецтв Канаd, Ліонський музей красних мистецтв, Музей образотворчих мистецтв Марселя, Музей образотворчих мистецтв Нансі, Руанський музей образотворчого мистецтва, Музей Жакмар-Андре, Національний музей образотворчого мистецтва[3], Музей мистецтва Сан-Паулу, Національний музей мистецтва Каталонії, Музей Бойманса - ван Бенінгена, галерея Бельведер, Oratorio di Santa Maria dei Bianchid, Palazzo Baldeschi al Corsod, Ватиканська пінакотека, San Francesco al Pratod, Штедель, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Галерея Уффіці, Національні галереї Шотландіїd, Національна галерея Ірландії, National Gallery of Umbriad, Pinacoteca comunaled, Національна галерея, Музеї Ватикану, Національна пінакотека Болоньї, Галерея мистецтв Вокера, Художній музей Волтерс, Державний музей мистецтв, Художня галерея Єльського університету, Королівські музеї витончених мистецтв[4][5], Палаццо Пітті, Художній музей Род-Айлендської школи дизайнуd, San Severo Chapeld, Музей Вікторії та Альберта, Polesden Laceyd, Q30320342? і Інститут мистецтв Кларкаd
П'єтро Перуджіно у Вікісховищі

П'є́тро Перуджі́но (італ. Pietro Perugino, справжнє ім'я італ. Pietro di Cristoforo Vannucci (1446, Чітта-делла-П'єве біля Перуджі — 1523, Перуджа) — художник доби Відродження в Італії, представник Умбрійської школи живопису. Малював вівтарні картини, церковні фрески, портрети.

Народився в містечку Чітта делла П'єве, що поблизу Перуджі. Первісне художнє навчання отримав у маловідомого місцевого художника. 1470 року перебрався у Флоренцію, де став учнем і помічником художника та скульптора Андреа Верроккйо. Уславився як майстер фресок.

Як уславленого майстра 1481 року його викликав до Риму папа Сікст IV, де Перуджіно отримав замовлення на фрески Сікстинської капели, домової каплиці римських пап на той час. Створив в Римі одну з найкращих своїх фресок — «Христос передає ключі від раю Апостолу Петру» (Ватикан), що увійшла в усі енциклопедії з мистецтва. Хист до композицій у Перуджіно виявився більшим, ніж у Боттічеллі, фрескові композиції якого хаотичні і перенасичені дрібницями.

Перуджіно не втримався в Римі і працював на замовлення в різних, але малих містах Італії. Мав свою майстерню, куди брав учнів. Найталановитішим серед них був Рафаель, який перебрався до Перуджіно у 1500 році. В майстерні Перуджіно молодий Рафаель працював чотири роки, до 1504 року. Вплив художньої манери Перуджіно був відчутний у ранніх творах Рафаеля. В 1504 році Рафаель написав портрет із зображенням обличчя К'яри Фанчеллі, дружини П'єтро Перуджіно, який був виконаний на дерев'яній панелі з тополі розміром 46 см на 34 см. Про це було повідомлено 17 вересня 2023 року, на міжнародній конференції «Бачення досконалості Рафаеля Санті», що проходила в Пергола (Італія)^[6][7].

В подальші роки відмовився від вивчення натури і працював за давніми зразками та схемами, що погіршило виразність всіх його картин. Порівняння з новими майстрами живопису не витримав, бо його пізня манера була застарілою і провінційно обмеженою.

Великим недоліком таланту Перуджіно була нездатність передати драматичні і трагічні сторінки життя й біблійних історій, що рясніють насильством і трагедіями. В сценах оплакування мертвого Христа Мадонна або святі у Перуджіно тихо сумують, що не відповідало правдивій ситуації. Це було контрастом поряд з дійсно правдивими творами Мантеньї або скульптора з Модени Гвідо Маццоні чи скульптора Нікколо дель Арка, сучасників Перуджіно.

У 1524 році помер у місті Перуджа від чуми, епідемія якої тоді вирувала в місті.

Найкращі серед портретів Перуджіно — на фресці Сікстинської капели «Христос передає ключі від раю Апостолу Петру», але залишилося і декілька його станкових портретів. Майже всі вони чоловічі, мають невеликий розмір і досить інтимну характеристику моделей.

Портрети Перуджіно вплинули на ранішні портрети геніального Рафаеля, що запозичив у вчителя усе цінне, але пішов далі. Учень виявився сміливішим і талановитішим за вчителя. Особливо вдалим став Портрет невідомого (картина Рафаеля), що належить колекції галереї Боргезе, Рим.

• Вручення ключів апостолу Петру

• Всеобщая история искусств, Т 4, М, «Искусство», 1963 (рос.)
• Элиасберг Н. «Пьетро Перуджино», М,"Искусство", 1966 (рос.)
• «Юный художник», № 12, 1991 (рос.)