Колібрі сапфіроволобий
| ?Колібрі сапфіроволобий | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Серпокрильцеподібні (Apodiformes) |
| Родина: | Колібрієві (Trochilidae) |
| Підродина: | Колібрині (Trochilinae) |
| Триба: | Trochilini |
| Рід: | Сапфіроволобий колібрі (Klais) Reichenbach, 1854[2] |
| Вид: | Колібрі сапфіроволобий |
| Біноміальна назва | |
| Klais guimeti (Bourcier, 1843)[3][4] | |
 Ареал виду | |
| Підвиди | |
| (Див. текст) | |
| Синоніми | |
| Trochilus guimeti | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Klais guimeti |
 Віківиди: | Klais guimeti |
 ITIS: | 555084 |
 МСОП: | 22687167 |
 NCBI: | 304652 |
Колі́брі сапфіроволобий[5] (Klais guimeti) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці. Вид названий на честь французького хіміка Жана-Батіста Ґіме[6]. Це єдиний представник монотипового роду Сапфіроволобий колібрі (Klais).
Опис
Довжина птаха становить 7,5-8,5 см, самці важать 2,9 г, самиці 2,7-2,9 г. У самців довжина крила становить 45-52,5 мм, у самиць 44-48,5 мм, у самців довжина хвоста становить 25,5-31 мм, у самиць 23-27 мм у самців довжина дзьоба становить 12-13,5 мм, у самиць 11,5-14 мм.
У самців тім'я сапфір або фіолетово-синє з металевим відблиском, потилиця синьо-зелена або зелена. Верхня частина тіла і боки бронзово-зелені ао синьо-зелені з металевим відблиском. Надхвістя більш зелене або синьо-зелене. Стернові пера синьо-зелені, біля основи більш зелені, на кінці чорнувато-сині з зеленим краєм на кінчику. Горло, підборіддя і щоки фіолетові або пурпурово-сині. Решта нижньої частини тіла сірувато-коричнева, груди сильно поцятковані металево-зеленими або бронзово-зеленими плямками. За очима білі плямки. Дзьоб короткий, прямий, чорний. Очі карі. Лапи сірувато-коричневі.
Самиці мають подібне забарвлення, однак верхня частина голови у них синьо-зелена, а не сапфір. Нижня частина тіла світло-сіра, боки металево-зелені або бронзово-зелені. Центральні стернові пера зелені, решта біля основи зелені, на кінці сталево-сині, кінчики у них сірі.
Підвиди
Виділяють три підвиди:[7]
- K. g. merrittii (Lawrence, 1860) — від східного Гондурасу до східної Панами;
- K. g. guimeti (Bourcier, 1843) — Прибережний хребет Анд на півночі Венесуели, гори Сьєрра-де-Періха на кордоні Колумбії і Венесуели, східні схили Анд в Колумбії, Еквадорі і на крайній півночі Перу;
- K. g. pallidiventris Stolzmann, 1926 — східні схили Анд в Перу і Болівії.
Поширення і екологія
Сапфіроволобі колібрі мешкають в Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Венесуелі, Колумбії, Еквадорі, Перу і Болівії. Вони живуть на узліссях вологих тропічних лісів, на порослих чагарниками галявинах, а також в садах і на тінистих кавових плантаціях у Венесуелі. Зустрічаються на висоті від 50 до 1900 м над рівнем моря, в Коста-Риці на висоті від 200 до 850 м м над рівнем моря, в Колумбії на висоті від 400 до 1850 м над рівнем моря, у Венесуелі на висоті від 150 до 1900 м над рівнем моря.
Сапфіроволобі колібрі живляться нектаром квітучих рослин, які продукують невелику кількість нектару, а також комахами, яких ловлять в польоті. Вони шукають нектар в нижньому і середньому ярусах лісу, іноді захищають кормові території. В Коста-Риці сезон розмноження у сапфіроволобих колібрі триває з січня по травень. Гніздо невелике, чашоподібне, товстостінне, робиться з моху, встелюється рослинним пухом, розміщується на висоті від 1,5 до 4,5 м над землею. В кладці 2 яйця, інкубаційний період триває 10 днів.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Klais guimeti: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 21 грудня 2022
- ↑ Reichenbach, Ludwig (1854). Aufzählung der Colibris Oder Trochilideen in ihrer wahren natürlichen Verwandtschaft, nebst Schlüssel ihrer Synonymik. Journal für Ornithologie (Supplement) (нім.). 1: 1–24 [13].
- ↑ Jules Bourcier: Oiseaux Mouches nouveaux on mal connus. T. 13. Revue Zoologique par La Société Cuvierienne, 1863, s. 72.
- ↑ Peters, James Lee, ред. (1945). Check-List of Birds of the World. Т. 5. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 29.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 181. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 грудня 2022.
Джерела
- Dunning, John S.; Ridgely, Robert S. (1982). South American Land Birds: A Photographic Aid to Identification. Harrowood Books. ISBN 978-0915180226.
- Hilty, Steven L.; Brown, William L. (1986). Guide to the Birds of Colombia. Princeton University Press. ISBN 978-0691083728.
- Jones, Jason; Ramoni-Perazzi, Paolo; Carruthers, Erin H.; Robertson, Raleigh (2002). Species composition of bird communities in shade coffee plantations in the Venezuelan Andes (PDF). Ornithologia Neotropical. 13: 397—412.
- de Schauensee, Rodolphe Meyer; Phelps, William H. (1978). A Guide to the Birds of Venezuela. Princeton University Press. ISBN 978-0691082059.
- Skutch, Alexander F. (1958). Life history of the Violet-headed Hummingbird (PDF). Wilson Bulletin. 70 (1): 5—19.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).