Віреончик гвіанський
| ?Віреончик гвіанський | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Віреонові (Vireonidae) |
| Рід: | Віреончик (Hylophilus) |
| Вид: | Віреончик гвіанський |
| Біноміальна назва | |
| Hylophilus pectoralis PL Sclater, 1866 | |
 Ареал виду | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Hylophilus pectoralis |
 Віківиди: | Hylophilus pectoralis |
 ITIS: | 560525 |
 МСОП: | 22705290 |
 NCBI: | 999515 |
Вірео́нчик гвіанський[2] (Hylophilus pectoralis) — вид горобцеподібних птахів родини віреонових (Vireonidae)[3]. Мешкає в Південній Америці.
Поширення і екологія
Гвіанські віреончики поширені на північному сході Венесуели (Дельта-Амакуро), в Гаяні, на півночі Суринаму і Французької Гвіани, на півночі і в центрі Бразилії (від східної Амапи і нижньої течії Амазонки на схід до Мараньяну і на південь до Рондонії, Мату-Гросу-ду-Сул, Гоясу і заходу Сан-Паулу) та на півночі і сході Болівії. Ізольована популяція мешкають в центральному Перу (Сан-Мартін). Гвіанські віреончики живуть у вологих рівнинних і сухих тропічних лісах і чагарникових заростях, в галерейних і мангрових лісах та в садах. Зустрічаються на висоті до 600 м над рівнем моря.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Hylophilus pectoralis. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 16 лютого 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Shrikes, vireos, shrike-babblers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 13 лютого 2022. Процитовано 16 лютого 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).