Henri Poincaré (Q140)

«Анрі Пуанкаре»
Henri Poincaré (Q140)
Французький підводний човен «Анрі Пуанкаре». 1930-ті
Верф	Arsenal de Lorient, Лор'ян
Під прапором	Франція
Належність	Військово-морські сили Франції  Королівські військово-морські сили Італії Крігсмаріне
Порт приписки	Брест, Бізерта, Тулон
На честь	Анрі Пуанкаре — французького математика, фізика, філософа і теоретика науки
Замовлення	1925
Закладений	1 березня 1927
Спуск на воду	10 квітня 1929
Введений до складу флоту	23 грудня 1931
На службі	1931–1942
Загибель	27 листопада 1942 року затоплений у Тулоні, щоб запобігти його захопленню німцями. У червні 1943 року піднятий італійцями, відновлений та введений до строю як FR 118. 9 вересня 1943 року затоплений італійцями, але незабаром піднятий німцями
Сучасний статус	розібраний на брухт
Бойовий досвід	Друга світова війна Битва за Атлантику Битва на Середземному морі
Проєкт
Тип ПЧ	великий крейсерський дизель-електричний підводний човен
Основні характеристики
Швидкість (надводна)	17,5 вузлів (32,4 км/год)
Швидкість (підводна)	10 вузлів (18,6 км/год)
Робоча глибина занурення	75 м
Гранична глибина занурення	80 м
Дальність плавання	14 000 миль (26 000 км) на швидкості 7 вузлів (надводна) 10 000 миль (18 600 км) на швидкості 10 вузлів (надводна) 4 000 миль (7 000 км) на швидкості 17 вузлів (надводна) 90 миль (170 км) на швидкості 7 вузлів (підводна)
Автономність плавання	30 діб
Екіпаж	71 офіцер та матрос
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ)	92,30 м
Ширина корпусу найб.	8,1 м
Середня осадка (по КВЛ)	4,4-4,7 м
Водотоннажність надводна	1572 т
Водотоннажність підводна	2092 т
Силова установка
Дизель-електрична: 2 × дизельні двигуни Schneider 2 × електродвигуни Alsthom
Гвинти	2
Потужність	2 × 3000 к.с. (дизелі) 2 × 1200 к. с. (електродвигуни)
Озброєння
Артилерія	1 × 100-мм гармата SM1925 CA
Торпедно- мінне озброєння	9 × 550-мм торпедних апаратів 2 × 400-мм торпедних апарати 13 торпед
ППО	1 × 13,2-мм великокаліберний кулемет M1929

«Анрі Пуанкаре»

class=notpageimage|

Район затоплення «Анрі Пуанкаре»

«Анрі Пуанкаре» (Q140) (фр. Henri Poincaré (Q140) — військовий корабель, великий океанський підводний човен класу «Редутабль» військово-морських сил Франції часів Другої світової війни.

Підводний човен «Анрі Пуанкаре» був закладений 1 березня 1927 року на верфі компанії Arsenal de Lorient у Лор'яні. 10 квітня 1929 року він був спущений на воду, а 23 грудня 1931 року увійшов до складу ВМС Франції.

На початку Другої світової війни, у вересні 1939 року, підводний човен «Анрі Пуанкаре» входив до складу 4-го дивізіону підводних човнів 1-ї ескадри, що базувалася в Бресті. До складу цього ж дивізіону входили однотипні з ним підводні човни «Арго», «Ле Сентавр» та «Паскаль».

Французьке командування поклало на 4-й дивізіон завдання з оборони узбережжя Французького Марокко. 3 вересня 1939 року — у день, коли Франція вступила у Другу світову війну на боці союзників, — «Анрі Пуанкаре» та інші підводні човни дивізіону розпочали патрулювання на відстані 60–70 морських миль (110—130 км) від узбережжя Французького Марокко. 5 вересня патрулювання було скасовано, оскільки надійшли повідомлення про повернення німецьких сил на свої бази.

У листопаді та грудні 1939 року «Анрі Пуанкаре» разом із «Паскалем» патрулювали в Атлантичному океані на південь від Азорських островів, розшукуючи німецькі підводні човни та судна їхнього забезпечення. З 21 по 25 листопада 1939 року ці два підводні човни здійснювали пошук німецького вантажного судна «Рекум», спираючись на помилкові дані про те, що воно вийшло в море з порту Санта-Крус-де-Тенерифе (острів Тенерифе, Канарські острови).

У квітні 1940 року ВМС Франції розгорнули нову 4-ту флотилію ПЧ у Бізерті в Тунісі, до складу якої призначили «Вендже», «Арго», «Анрі Пуанкаре», «Ле Сентавр», «Френель», «Ле Конкеран», «Ле Глор'є», «Л'Еспуа», «Ле Еро», «Ле Тоннант», «Монж», «Пегасі» і «Паскаль».

10 листопада 1942 року німецькі війська розпочали операцію із захоплення решти території Франції, й Гітлер віддав наказ негайно захопити французький флот силою.

«Л'Еспуа» був серед французьких кораблів, затоплених у Тулоні. Коли Німеччина та Італія окупували Вільну зону (фр. Zone libre) Віші 27 листопада 1942 року, човен був серед інших французьких кораблів, затоплених у Тулоні, щоб запобігти їх захопленню Німеччиною. Він затонув, перш ніж німецькі війська встигли дістатися до нього та спробувати запобігти його затопленню. У цей день французами були знищені 77 кораблів, у тому числі 3 лінійні кораблі, 1 гідроавіаносець «Командан Тест», 7 крейсерів, 15 есмінців, 13 міноносців, 6 шлюпів, 15 підводних човнів, 9 сторожових катерів, 19 допоміжних суден, 1 навчальний корабель, 28 буксирів і 4 кранів^{[Прим. 1]}. П'яти підводним човнам вдалося вирватися в хаосі ситуації з бази, три досягли Північної Африки (два підводні човни дійшли до Алжиру: «Касаб'янка» і «Марсойн», один човен «Глорі» — Орану), човен «Іріс» дістався іспанської Барселони, і останній — «Венус» — змушений був затопитися в гирлі гавані.

Німці підняли «Анрі Пуанкаре» і передали його італійцям. Під італійським прапором човен отримав назву FR 118 і 2 вересня 1943 року вийшов з Тулона власним ходом, прямуючи до італійського порту Ла-Спеція. 9 вересня 1943 року, після того як Італія капітулювала перед союзниками і — згідно з умовами перемир'я в Кассіблі — перейшла на їхній бік, італійці затопили FR 118 у Генуї. Того ж дня німці захопили затоплений FR 118. Його відправили до Ла-Спеції, де розібрали на брухт. У 1946 році Франція повернула собі дизельні двигуни цього підводного човна.

• Ro-40
• HNLMS O 9
• Л-17 «Єжовець»
• USS Cachalot (SS-170)
• U-792
• Guglielmo Marconi (1940)

Виноски

Джерела

• FR Henri Poincaré(англ.)
• HENRI POINCARÉ(фр.)

• Huan, Claude (2004). Les Sous-marins français 1918—1945. Rennes: Marines Éditions. ISBN 9782915379075.(фр.)
• Picard, Claude (2006). Les Sous-marins de 1 500 tonnes. Rennes: Marines Éditions. ISBN 2-915379-55-6(фр.)