Альціон блакитний
| ?Альціон блакитний | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Сиворакшоподібні (Coraciiformes) |
| Родина: | Рибалочкові (Alcedinidae) |
| Рід: | Альціон (Halcyon) |
| Вид: | Альціон блакитний |
| Біноміальна назва | |
| Halcyon malimbica Shaw, 1811 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Halcyon malimbica |
 Віківиди: | Halcyon malimbica |
 EOL: | 1049971 |
 ITIS: | 554591 |
 МСОП: | 22683269 |
 NCBI: | 170866 |
Альціон блакитний[2] (Halcyon malimbica) — вид сиворакшеподібних птахів родини рибалочкових (Alcedinidae).
Поширення
Вид поширений у Центральній та Західній Африці на південь від Сахари. Він трапляється в різноманітних лісистих середовищах існування. Це в основному осілий вид, але в посушливий сезон він мігрує із сухих саван у вологіші місця.
Опис
Довжина птаха становить близько 25 см. Дорослі особини мають сіру шапку та широку чорну пов'язку на очах. Решта голови, шиї, спини та хвоста блакитні. Його крила здебільшого чорнуваті з синіми другорядними пір'ям. Нижня частина біла, за винятком грудей, яка блакитнувата. Довгий дзьоб має червону верхню щелепу та чорну нижню щелепу. Його ніжки яскраво-червоні. Обидві статі схожі за зовнішнім виглядом.
Спосіб життя
Харчується переважно великими комахами, членистоногими, рибою та жабами, а також плодами олійної пальми. Під час шлюбного танцю вони розправляють крила, щоб показати білі лінії на нижній стороні. Гніздяться в термітниках на деревах. Кладка зазвичай складається з двох округлих яєць.
Підвиди
- H. m. malimbica. Прирічкові ліси від Камеруну до Уганди та Замбії.
- H. m. forbesi. Від Сьєрра-Леоне до сходу Нігерії та крайнього заходу Камеруну; о. Біоко.
- H. m. torquata. Сенегамбія та Гвінея-Бісау до крайнього Західного Малі.
- H. m. dryas. Сан-Томе і Принсіпі.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Halcyon malimbica: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 5 листопада 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Посилання
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).