YaChudo

Сан-Томе і Принсіпі

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Демократична Республіка Сан-Томе і Принсіпі
порт. República Democrática de São Tomé e Príncipe
Гімн: Independência total
Розташування Сан-Томе і Принсіпі
СтолицяСан-Томе
0°20′ пн. ш. 6°44′ сх. д. / 0.333° пн. ш. 6.733° сх. д.
Офіційні мовиПортугальська
Форма правлінняРеспубліка
Карлос Віла-Нова
Жоржі Бом Жезуш
Незалежністьвід Португалії
• Дата
12 липня 1975 року
Площа
• Загалом
1001 км² (183)
Населення
• оцінка 2012
187 356 осіб (188)
187,2/км² (65)
ВВП (ПКС)2006 р., оцінка
• Повний
$0.214 млрд (218)
• На душу населення
$1,266 (205)
ІЛР (2004)▲0.607 (середня) (127)
ВалютаДобра (STD)
Часовий поясUTC (UTC+0)
Коди ISO 3166ST Редагувати інформацію у Вікіданих / STP Редагувати інформацію у Вікіданих / 678 Редагувати інформацію у Вікіданих
Домен.st
Телефонний код+239
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сан-Томе і Принсіпі

Демократична Республіка Сан-Томе́ і При́нсіпі, Сан-Томе і Принсіпі (порт. República Democrática de São Tomé e Príncipe, [sɐ̃ũ tu'mɛ i 'pɾı̃sɨpɨ]) — держава на островах Сан-Томе і Принсіпі у Гвінейській затоці біля західного узбережжя Африки[1][2]. Столиця — місто Сан-Томе на однойменному острові.

Природа

Мапа Сан-Томе та Принсіпі
Узбережжя острова Принсіпі
Гора Кан-Гранде

Острівна держава поблизу західного узбережжя Центральної Африки у водах Гвінейської затоки Атлантичного океану. На сході на континенті лежать держави Екваторіальна Гвінея і Габон (за 250 км).

Площа країни — 1001 км², з яких на острів Сан-Томе припадає 859 км², а на Принсіпі — 142 км². Сан-Томе і Принсіпі найменша за площею після Сейшельських Островів держава Африки. Країна має у своєму складі розташовані на відстані 148 км один від одного острови Сан-Томе і Принсіпі, а також дрібні острівці (див. Острови Сан-Томе і Принсіпі). Територіальні води та острів Ролаш перетинається лінією екватора.

Геологія

Геологічна історія Сан-Томе і Принсіпі — це літопис підводного вулканізму. Острови виникли в епоху олігоцену або міоцену в результаті активності гарячої точки Камерунської лінії. Острови мають різний геологічний вік, що чітко простежується в ступені ерозії їхнього рельєфу:

Основу геологічної будови становлять ефузивні (вулканічні) гірські породи:

Рельєф

Рельєф обох островів гористий, оскільки вони є частиною погаслого ланцюга вулканів, який включає також острови Аннобон і Біоко, а також вулкан Камерун на західному узбережжі Африки. Найвища точка острова Сан-Томе — пік Сан-Томе (2024 м), острова Принсипі — пік Принсіпі (948 м). Острови складені базальтами і трахітами, які місцями покриті осадовими породами.

Гори займають центральну і південну частину острова Сан-Томе (2/3 його площі), дванадцять вершин перевищують 1000 метрів: Сан-Томе, Ана-Шавеш (1636 м), Пінейру (1613 м), Калварі (1600 м) та інші. Рельєф плавно знижується на північний схід, і тут зосереджена більша частина сільськогосподарських угідь, тут же знаходяться основні населені пункти острова.

Острови мають неправильну форму, але якщо Принсіпі схожий на прямокутник, то Сан-Томе швидше нагадує овал, витягнутий донизу. Берегова лінія і того і іншого острова сильно порізана, проте мала глибина прибережних вод не дає можливості океанським судам підходити до берега, навіть в портах вони змушені розвантажуватися і завантажуватися на зовнішньому рейді, де глибина більше 5 метрів.

Клімат

Клімат на рівні моря — тропічний морський, тобто спекотний і вологий. Середньорічна температура — від +26 до +27 °C. У спекотні місяці, особливо в січні, температура зазвичай перевищує +30 °C, а в найхолодніший (липень) може опускатися нижче +20 °C. Найбільше опадів (до 5000 мм) випадає на південному заході Сан-Томе, найменше (до 1000 мм) — у низинах на півночі, це обумовлено тим, що острів знаходиться в зоні південних пасатів, а гори затримують велику частину вологи. На острові Принсіпі більшу частину опадів приносять північні пасати, тому в північній частині острова випадає більше 1800 мм опадів, а в південній — менше 500 мм. Сезон дощів триває із жовтня по травень.

Внутрішні води

Завдяки великій кількості опадів та гірському рельєфу, острови мають надзвичайно густу та розгалужену гідрографічну мережу. Річки Сан-Томе і Принсіпі мають суто дощове живлення, короткі та вирізняються великим похилом русла.

Основними є річки:

  • Іо-Гранде — найдовша і повноводна річка острова Сан-Томе. Вона бере початок у Центральному хребті та впадає в океан на південному сході.
  • Контадор відома своїм глибоким каньйоном у горах Сан-Томе. Її води використовуються для роботи однойменної гідроелектростанції — одного з головних джерел відновлюваної енергії країни.
  • Папагайу — головна водна артерія острова Принсіпі, що протікає поблизу міста Санту-Антоніу.
  • Агуа-Гранде на острові Сан-Томе, Агульяш, Банзу — на Принсіпі.

Через значні перепади висот річки мають характер гірських потоків. Вони рясніють порогами, водоспадами та глибокими ерозійними промоїнами. Серед найвідоміших водоспадів — Кашкада-Сан-Ніколау, який приваблює туристів своєю мальовничістю серед густого лісу. У період сильних злив (жовтень—травень) річки схильні до раптових і катастрофічних паводків. Вони виносять в океан велику кількість теригенного матеріалу (мулу, глини, уламків дерев), забарвлюючи прибережні води в коричневий колір. У сухий сезон дебіт річок суттєво зменшується, а дрібніші струмки на півночі взагалі пересихають.

Озера на островах практично відсутні, за винятком кількох невеликих застійних водойм у кратерах згаслих вулканів (наприклад, Лагоа-Амелія).

Ґрунти

Формування ґрунтів Сан-Томе і Принсіпі відбувалося в умовах високих температур та постійного промивного режиму під впливом тропічних злив на вулканічному субстраті. Основними типами ґрунтів є:

  • Фералітні та латеритні ґрунти. Займають більшу частину навітряних схилів. Вони утворилися внаслідок глибокого хімічного вивітрювання базальтів. Ці ґрунти багаті на оксиди заліза та алюмінію (що надає їм червонуватого або вохристого відтінку), але через постійне вимивання опадами вони є кислими та бідними на основні поживні речовини (калій, кальцій, фосфор).
  • Андосолі (вулканічні ґрунти). Поширені на відносно молодих лавових плато та схилах вулканів середньої висоти. Вони формуються на вулканічному попелі та туфах. Ці ґрунти відрізняються високою пористістю, чудово утримують вологу і є надзвичайно родючими. Саме на цих землях історично створювалися португальські плантації какао та кави.
  • Алювіальні ґрунти. Займають вузькі смуги в заплавах річок та на узбережжі. Вони багаті на органіку, але мають обмежену площу.

Охорона природи

Унікальність та високий рівень ендемізму екосистем Сан-Томе і Принсіпі роблять архіпелаг одним із найважливіших регіонів для збереження глобального біорізноманіття. Проте тривала господарська діяльність, що розпочалася ще в колоніальну епоху, та сучасний антропогенний тиск створюють серйозні загрози для місцевої біоти. Це зумовило необхідність створення розгалуженої мережі природоохоронних територій.

Національний парк Обо-де-Сан-Томе

Основу системи природоохоронних територій країни складають національні парки, створені для захисту первинних вологих тропічних лісів. Загалом під охороною держави перебуває понад 30 % території країни, що є одним із найвищих показників у Центральній Африці. Система природоохоронних територій включає дві основні категорії (згідно з національним законодавством та класифікацією МСОП):

  • національні парки (категорія II МСОП): 2 об'єкти, які охоплюють гірські та низинні лісові масиви на обох островах;
  • спеціальні зони охорони/буферні зони (категорія IV/VI МСОП): охоплюють прилеглі до парків території, прибережні екосистеми та морські акваторії, де дозволено обмежене природокористування.

Головними осередками збереження природи на архіпелазі є:

  • Національний парк Обо-де-Сан-Томе. Заснований у 2006 році, він займає площу близько 235 км² (близько третини острова Сан-Томе). Парк охоплює центральний вулканічний масив, включаючи найвищу точку — пік Сан-Томе. Тут під охороною перебувають первинні хмарні ліси, які є домівкою для рідкісних ендемічних птахів, таких як ібіс сан-томейський (Bostrychia bocagei) та сорокопуд сан-томейський (Lanius newtoni).
  • Національний парк Обо-де-Принсіпі. Займає площу близько 85 км² на острові Принсіпі. Парк охоплює південну, найбільш дику частину острова з незайманими лісами та стрімкими фонолітовими піками. У 2012 році весь острів Принсіпі разом із прилеглими морськими водами отримав статус біосферного резервата ЮНЕСКО, що підкреслює міжнародну значущість цієї території.
Біосферний резерват Обо-де-Принсіпі

Попри юридичний статус природоохоронних теритрій, екосистеми островів стикаються з низкою гострих проблем:

Перспективи розвитку природоохоронної сфери пов'язані з міжнародною підтримкою та інтеграцією екологічних програм у місцеву економіку. Пріоритетними напрямками є розвиток контрольованого екотуризму, який забезпечує робочі місця для місцевого населення, розширення морських охоронних зон для захисту китоподібних та риб, а також залучення міжнародних грантів (зокрема від фонду ECOFAC) для посилення боротьби з інвазивними видами.

Історія

Острів Сан Томе у 1645 році

Португальські мореплавці, що відкрили острови між 1469—1470-ми роками, знайшли їх безлюдними. Обидва острови португальський король подарував своїм підданим, які перетворили їх на бази работоргівлі. Уже в XVI столітті на островах стали створюватися плантації цукрової тростини, активно велась вирубка будівельного лісу, використовувалася праця рабів. Нащадки рабів з Анголи, Мозамбіку та інших португальських володінь в Африці, і сьогодні складають значну частину населення країни.

Відміна работоргівлі в середині XIX століття стала причиною розорення власників цукрових плантацій і їх відходу з островів. До кінця XIX століття тут виникають великі плантації кави і особливо какао, що й досі є основною статтею експорту країни.

Наприкінці 1950-х років посилилася боротьба за незалежність був створений Соціалістичний рух за звільнення Сан-Томе і Принсіпі (МЛСТП). Після португальської революції гвоздик у 1974 році 12 липня 1975 року Сан-Томе і Принсіпі здобула незалежність від Португалії. Першим президентом був Мануель Пінту да Кошта, Генеральний секретар (МЛСТП). Через місяць країна була одноголосно прийнята в ООН.

Демократичні реформи почалися в країні в кінці 1980-х років, в 1991 році були проведені перші вільні багатопартійні вибори. Проте встановленню політичної стабільності в країні перешкоджає часта зміна лідерів — численні спроби державних переворотів (остання була в 2003 році).

Політична система

Сан-Томе і Принсіпі за формою правління є президентською республікою, глава держави — президент, що обирається загальним голосуванням на 5 років. Дійсним президентом країни з 3 вересня 2011 року є Мануел Пінту да Кошта. Державний устрій — унітарна держава.

Глава уряду — прем'єр-міністр, що обирається парламентом і затверджується президентом. Дійсним прем'єр-міністром з 14 серпня 2010 року є Патріс Тровоада.

Парламент

Парламент — однопалатна Національна асамблея, що складається з 55 депутатів, які обираються загальним голосуванням по округах на 4-річний термін.

Політичні партії

На парламентських виборах 8 листопада 1998 року до парламенту Сан-Томе і Принсіпі пройшли наступні політичні партії:

  • Рух за визволення Сан-Томе і Принсіпі — Соціал-демократична партія — 30 місць (55 %).
  • Незалежний демократичний рух — 13 місць (23,5 %).
  • Партія демократичної конвергенції — 12 місць (21,5 %)[3].

У 1994 році була створена партія Незалежна демократична дія.

Зовнішня політика

Українсько-сантомійські відносини

Уряд Сан-Томе і Принсіпі офіційно визнав незалежність України 16 квітня 1998 року, дипломатичні відносини з Україною встановлено 16 квітня 1999 року[3]. Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Сан-Томе і Принсіпі, що відає справами щодо України, знаходиться в Брюсселі (Бельгія)[3]. Справами України в Сан-Томе і Принсіпі відає українське посольство в Португалії.

Державна символіка

Адміністративно-територіальній поділ

В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на: 2 провінції, які у свою чергу складаються із 7 районів (6 районів у складі острова Сан-Томе та один — на острові Принсіпі).

Збройні сили

Економіка

Сан-Томе і Принсіпі — відстала аграрна держава. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2003 році склав 214 млн доларів США (186-те місце в світі); що у перерахунку на одну особу становить 1,2 тис. доларів (171 місце в світі)[3]. Промисловість разом із будівництвом становить 19 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом із лісовим господарством і рибальством — 23 %; сфера обслуговування — 58 % (станом на 2006 рік)[3]. Зайнятість активного населення у господарстві країни розподіляється так:

  • 8 % — промисловість і будівництво;
  • 58 % — аграрне, лісове і рибне господарства;
  • 34 % — сфера обслуговування (станом на 2006 рік)[3].

Надходження в державний бюджет Сан-Томе і Принсіпі за 2006 рік склали 102 млн доларів США, а витрати — 61,4 млн; профіцит становив 43 %[3].

Валюта

Національною валютою країни слугує добра.

Промисловість

Головна галузь промисловості: харчова.

Гірнича промисловість

Енергетика

За 2004 рік було вироблено 18 млн кВт·год електроенергії (експортовано 0 млн кВт·год); загальний обсяг спожитої — 16,7 млн кВт/год (імпортовано 0 млн кВт·год)[3].

У 2004 році споживання нафти склало 0,68 тис. барелів на добу, природний газ не використовується для господарських потреб[3].

Агровиробництво

У сільськогосподарському обробітку знаходиться 38,5 % площі держави[3]. Головні сільськогосподарські культури: какао, кава, маніок їстівний, банани, просо, кукурудза, рис.

Транспорт

Туризм

У 1996 році прибуток Сан-Томе і Принсіпі від іноземних туристів становив 2 млн доларів США[3].

Зовнішня торгівля

Основні торговельні партнери Сан-Томе і Принсіпі: Португалія, Нідерланди, Франція, Німеччина, Ангола.

Держава експортує: какао, каву, копру. Основні покупці: Нідерланди (51 %); Німеччина (6 %); Португалія (6 %). У 2006 році вартість експорту склала 5,3 млн доларів США[3].

Держава імпортує: паливо, продукти харчування, промислові вироби. Основні імпортери: Португалія (26 %); Франція (18 %); Ангола (13 %). У 2006 році вартість імпорту склала 19,2 млн доларів США[3].

Торгівля з Україною

За період 2009—2012 років лише у 2010 році зареєстровано експорт з України на загальну суму 150 тис. доларів США. За даними Держкомстату України обсяг торгівлі з Сан-Томе і Принсіпі у 2013 році становив 739,8 тис. доларів США (лише експорт):

  • нафтопродукти — 22 тис. доларів США;
  • пневматичні гумові шини та покришки — 3 тис. доларів США;
  • турбореактивні, турбогвинтові двигуни та інші газові турбіни — 714 тис. доларів США[4].

У 2014 році експортно-імпортних операцій не зареєстровано.

Спорт

У країні досить популярний футбол. У Сан-Томе і Принсіпі є близько 30 команд. Найбільший стадіон країни — Estádio Nacional 12 de Julho.

Кухня

Населення

Населення держави у 2006 році становило 193,4 тис. осіб (173-тє місце у світі). У 1950 році населення країни становило 60 тис. осіб, у 1970 р. — 73,6 тис., у 1980 — 90 тис. Густота населення: 146,5 осіб/км² (46-те місце у світі). Згідно зі статистичними даними за 2006 рік:

Вікова піраміда населення виглядає наступним чином (станом на 2006 рік):

  • діти віком до 14 років — 47,5 % (46,5 тис. чоловіків, 45,3 тис. жінок);
  • дорослі (15—64 років) — 48,8 % (45,6 тис. чоловіків, 48,7 тис. жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,8 % (3,4 тис. чоловіків, 4 тис. жінок).

Урбанізація

Рівень урбанізованості в 2000 році склав 44,1 %[3]. Головні міста держави: Сан-Томе (68 тис. осіб), Санту-Амару (8 тис. осіб), Невіш (7,5 тис. осіб).

Етнічний склад

Головні етноси: метиси — 84,6 %, бантумовний народ фанґ — 9,5 %, анголари Сан-Томе — нащадки чорних рабів з Анголи, що також розмовляють креольською мовою — 3,7 %, португальці — 1,9 %.

Мови

Державна мова: португальська. Де-факто поширені також французька та англійська мови.

Релігії

Головні релігії держави: католицтво — 90 % населення, анімізм — 10 %.

Охорона здоров'я

Очікувана середня тривалість життя в 2006 році становила 67,3 року: для чоловіків — 65,7 року, для жінок — 69 років[3]. Смертність немовлят до 1 року становила 41,8 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 ліжко-місце на 116 жителів; лікарями — 1 лікар на 1940 жителів (станом на 1995 рік)[3].

Освіта

Рівень письменності в 2000 році становив 79,3 %: 85 % серед чоловіків, 62 % серед жінок[3].

Інтернет

У 2001 році всесвітньою мережею Інтернет у Сан-Томе і Принсіпі користувались 30 тис. осіб[3].

Примітки

  1. ↑ Сан-Томе і Принсіпі // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. ↑ Атлас світу. — К.: ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. ISBN 966-631-546-7
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 839 с.
  4. ↑ Торговельно-економічне співробітництво між Україною та Сан-Томе і Принсіпі. [Архівовано 2016-02-16 у Wayback Machine.] — Посольство України в Португалії.

Література

  • Атлас вчителя: Географічний атлас для вчителя / В. В. Молочко, Ж. Є. Бонк, І. Л. Дрогушевська та ін. / відп. ред. В. В. Молочко. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 328 с. — ISBN 978-966-475-506-8
  • Африка : Энциклопедический справочник. В 2-х т. Т. 2. / Гл. ред. А. Г. Громыко. Ред. коллегия: М. В. Васев, А. М. Васильев, Н. И. Гаврилов и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1987. — 671 с. (рос.)
  • Географічний атлас світу / гол. ред. І. Л. Дрогушевська; відп. ред. В. В. Радченко; худож.-оформ. М. Гутман. — К. : ДНВП «Картографія», 2018. — 184 с. — ISBN 978-966-946-053-0
  • Геологія материків і океанів / За ред. В. Г. Крочака. — Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2012. — 392 с.
  • Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0
  • Гожик П. Ф. Регіональна геологія з основами палеогеографії. — К. : Логос, 2003. — 288 с.
  • Гожик П. Ф., Лялько В. І., Бабаєв Ю. Ю. Регіональна геологія світу. — К. : Наук. думка, 2015. — 424 с.
  • Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с.  — ISBN 978-966-346-330-8
  • Дьяконов Д. А., Токарев А. А. Сан-Томе и Принсипи (серия «У карты мира»). — М. : Мысль, 1986 (рос.)
  • Литвин В. М., Лымарев В. И. Природа мира. Острова. — М. : Мысль, 2003. — 287 с. — ISBN 5-244-00977-X (рос.)
  • Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2020. — Т. 2. Африка, Америка, Австралія, Антарктида, Океани. — 470 с. — ISBN 978-966-439-989-8
  • Энциклопедия стран мира : Справочник / Гл. ред. Н. А. Симония. — М. : Экономика, 2004. — 1238 с. — ISBN 5-282-02318-0 (рос.)

Посилання

.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).