HMS Viper (1899)
 HMS Viper
| |
| Історія | |
|---|---|
 Велика Британія
| |
| Назва: | HMS Viper |
| Будівник: | Hawthorn Leslie and Company, Геббурн |
| Закладений: | 1898 рік |
| Спуск на воду: | 6 вересня 1899 року |
| Прийнятий: | 1900 рік |
| Доля: | Затонув 3 серпня 1901 року |
| Основні характеристики | |
| Клас і тип: | Ескадрені міноносці класу «Вайпер» |
| Водотоннажність: | 350 т |
| Повна водотоннажність: | 399 т |
| Довжина: | 64,1 м |
| Ширина: | 6,4 м |
| Осадка: | 2,1 м |
| Потужність: | 10 000 к.с. |
| Двигуни: | Парові турбіни |
| Швидкість: | 36 вузлів |
| Екіпаж: | 68 |
| Озброєння: |
|
«Вайпер» (англ. HMS Viper) — ескадрений міноносець ВМС Великої Британії однойменного класу, збудований на початку XX століття. Перший корабель, оснащений паровою турбіною.
Історія створення
У 1897 році британський інженер Чарлз Парсонс розробив новий тип силової установки - парову турбіну. Він побудував експериментальне судно «Турбінія», на якому відпрацьовував різні варіанти турбін. Також він проводив експерименти з різними формами та кількістю лопастей гребних гвинтів, а також знайшов рішення проблеми кавітації.
Розробка зацікавила Адміралтейство, яке у 1898 році видало замовлення на будівництво корабля «Вайпер» фірмі Hawthorn Leslie and Company.
Корабель був закладений у 1898 році га верфі фірми у Геббурні. Спущений на воду 6 вересня 1899 року, вступив у стрій у 1900 році.
Конструкція
Силова установка корабля складалась з 4 парових турбін Парсонса - дві високого тиску, які приводили в рух зовнішні вали, і двох турбін низького тиску, які обертали внутрішні вали. На кожному валу було по два гребні гвинти. Потужність силової установки становила 10600 к.с.
Озброєння мало складатись з однієї 76-мм гармати 12-pounder 12 cwt QF, п'яти 57-мм гармат 6-pounder QF Hotchkiss та двох 450-мм торпедних апаратів.
Історія служби
Під час прийомки корабля було здійснено чотири попередніх та два офіційних випробувань, під час яких «Вайпер» досягнув швидкості у 34 вузли. Згодом були досягнуті швидкості у 35,5, потім 36,5, і зрештою у 37,1 вузлів - результат, який довго не вдавалось перевершити. Проте витрати палива були значними, а турбіни були оптимізовані для високих швидкостей, і були неефективними на низьких швидкостях.
3 серпня 1901 року «Вайпер» відплив з Портленда, щоб взяти участь у щорічних навчань флоту. Під час навчань корабель наскочив на камені та неочікувано швидко розламався навпіл. Рятувальна операція пройшла успішно, не загинув та не отримав травм жоден член екіпажу.
Проте 18 вересня під час шторму загинув ще есмінець «Кобра» - ще один корабель, оснащений турбіною. Це викликала сумніви в новому двигуні. Проте розслідування показало, що проблема була не в турбіні, а в недостатній міцності корпусу кораблів.
Джерела
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
- Грановский Е., Дашьян А., Морозов М. Часть 1 // Британские эсминцы в бою. — ЧеРо, 1996. — 48 с. — (Ретроспектива войны на море) ISBN 5-88711-051-1 (рос.)
- Эдгар Дж. Марч. Британские эсминцы. История эволюции. 1892-1953. Часть 1. - СПб.:ООО «Галея Принт», 2012 - 140 с ISBN 978-5-8172-0132 (рос.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).