HMS Cobra (1899)
 HMS Cobra
| |
| Історія | |
|---|---|
 Велика Британія
| |
| Назва: | HMS Cobra |
| Будівник: | Armstrong Whitworth |
| Закладений: | 1898 рік |
| Спуск на воду: | 28 червня 1899 року |
| Прийнятий: | 1901 рік |
| Доля: | Затонув 18 вересня 1901 року |
| Основні характеристики | |
| Клас і тип: | Ескадрені міноносці класу «B» (1913) |
| Водотоннажність: | 375 т |
| Довжина: | 65,11 м |
| Ширина: | 6,25 м |
| Осадка: | 2,13 м |
| Потужність: | 11 500 к.с. |
| Двигуни: | Турбіни Парсонса |
| Швидкість: | 36 вузлів |
| Екіпаж: | 63 |
| Озброєння: |
|
«Кобра» (англ. HMS Cobra) — ескадрений міноносець ВМС Великої Британії, збудований на початку XX століття.
Історія створення
У 1897 році британський інженер Чарлз Парсонс розробив новий тип силової установки - парову турбіну. Він побудував експериментальне судно «Турбінія», на якому відпрацьовував різні варіанти турбін. Також він проводив експерименти з різними формами та кількістю лопастей гребних гвинтів, а також знайшов рішення проблеми кавітації.
Розробка зацікавила Адміралтейство, яке видало замовлення на будівництво корабля «Вайпер» фірмі Hawthorn Leslie and Company. Фірма Armstrong Whitworth вирішила побудувати есмінець з паровою турбіною за власної ініціативи, сподіваючись продати його флоту.
Корабель, який отримав назву «Кобра», був закладений у 1898 році на верфі фірми у місті Ельсвік, Ньюкасл-апон-Тайн. Спущений на воду 28 червня 1899 року. Під час випробувань есмінець зіткнувся з вугільником, його відновлення зайняло сім місяців.
У грудні 1899 року фірма «Armstrong Whitworth» запропонувала Адміралтейству придбати корабель. Після огляду та усунення недоліків флот придбав корабель у травні 1900 року.
Конструкція
Силова установка корабля складалась з 4 парових турбін Парсонса - двох високого тиску, і двох - низького. Пару для них виробляли 4 парові котли Ярроу. Турбіни обертали 4 гребні вали, на кожному з яких було по 2 гребні гвинти. Потужність силової установки становила 11 500 к.с.
Озброєння мало складатись з однієї 76-мм гармати 12-pounder 12 cwt QF, п'яти 57-мм гармат 6-pounder QF Hotchkiss та двох 450-мм торпедних апаратів.
Загибель
Влітку 1901 року корабель пройшов ходові випробування і був готовий для передачі флоту. Була сформована перегінна команда, яку очолював лейтенант Босворт Сміт. На боту були також представники компанії «Парсонс» та верфі-будівника. Корабель мав бути перегнаний з Ельсвіка у Портсмут, де на нього мали встановити гармати та завантажити боєприпаси.
Корабель вийшов з Ельсвіка об 11:00 17 вересня. Незабаром есмінець потрапив у зону поганої погоди. Сильна хитавиця спричинила розрив паропроводу, і роботу двох котельних довелось припинити, загасивши вогонь у котлах. Швидкість впала до 10 вузлів.
О 07:00 18 серпня екіпаж плавучого маяка «Outer Dowsing» помітив «Кобру», яка наближалась з півночі. Погода була жахливою, сила вітру становила 6 балів. Близько 07:15 есмінець розламався навпіл. Кормова частина затонула, ніс продовжував дрейфувати. Вдалось врятуватись лише 12 членам екіпажу.
Наслідки
Друга за короткий час аварія корабля з паровою турбіною («Вайпер» затонув 3 серпня 1901 року) викликала сумніви в новому двигуні. Проте розслідування показало, що проблема була не в турбіні, а в недостатній міцності корпусу кораблів.
Адміралтейство, маючи сумніви у міцності есмінців, провели низку досліджень з есмінцем «Вулф» на предмет міцності корпусу. В рамках цих досліджень на «Вулф» було проведено низку повномасштабних випробувань, щоб визначити напруження, яким есмінці можуть піддаватися в морі. «Вулф» був оснащений тензодатчиками та підданий випробуванням на кочення та провисання в сухому доку в Портсмуті. Після цього «Вулф», все ще оснащений тензодатчиками, був відправлений у море для випробувань під час негоди. Розслідування показало, що есмінці, побудовані за проектними вимогами Адміралтейства, мали достатню міцність.
Джерела
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
- Грановский Е., Дашьян А., Морозов М. Часть 1 // Британские эсминцы в бою. — ЧеРо, 1996. — 48 с. — (Ретроспектива войны на море) ISBN 5-88711-051-1 (рос.)
- Эдгар Дж. Марч. Британские эсминцы. История эволюции. 1892—1953. Часть 1. — СПб.:ООО «Галея Принт», 2012. — 140 с. ISBN 978-5-8172-0132 (рос.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).