HMS Mosquito (1910)
| Історія | |
|---|---|
 Велика Британія
| |
| Назва: | HMS Mosquito |
| Будівник: | Fairfield Shipbuilding and Engineering Company |
| Закладений: | 22 квітня 1909 року |
| Спуск на воду: | 27 січня 1910 року |
| Прийнятий: | серпень 1910 року |
| Доля: | Зданий на злам у 1921 році |
| Основні характеристики | |
| Водотоннажність: | 940 т |
| Повна водотоннажність: | 999 т |
| Довжина: | 82,6 м |
| Ширина: | 8,4 м |
| Осадка: | 2,6 м |
| Потужність: | 12 500 к.с. |
| Двигуни: |
|
| Швидкість: | 27 вузлів |
| Екіпаж: | 96 |
| Озброєння: |
|
«Москіто» (англ. HMS Mosquito) — есмінець класу «Бігл» ВМС Великої Британії, збудований на початку XX століття.
Історія створення
Корабель був закладений 22 квітня 1909 року на верфі фірми Fairfield Shipbuilding and Engineering Company у місті Говань. Спущений на воду 27 січня 1910 року, вступив у стрій у серпні того ж року.
Історія служби
Після вступу у стрій есмінець «Москіто» був включений до складу 1-ї флотилії есмінців 1-ї дивізії Домашнього Флоту. У травні 1912 року корабель був переведений до складу 3-ї флотилії есмінців.
30 серпня 1912 року Адміралтейство згрупувало усі есмінці в класи, що позначалися літерами. Після 30 вересня 1913 року «Москіто» був призначений до класу «G».
У жовтні 1913 року, у зв’язку з уведенням до строю есмінців класу «L», увесь клас «G» було переведено на Середземне море. Там, разом із кораблем забезпечення «Бленхейм», вони утворили новостворену 5-ту флотилію есмінців.
На початку Першої світової війни есмінець входив до складу 2-го дивізіону 5-ї флотилії есмінців і базувався в Александрії. 18 серпня есмінець був передислокований до Суеца, щоб завадити Османській імперії обмежити британський доступ до Суецького каналу. 9 жовтня корабель здійснював ескортування військового транспорту «Грантуллі Касл», який перевозив полк із Саффолка з Порт-Судана до Суеца. 10 листопада есмінець був направлений до Порт-Судана, щоб запобігти посиленню османської армії за рахунок підкріплень з Африки.
У 1915 році корабель брав участь у морських операціях у межах Дарданелльської кампанії. У ніч з 1 на 2 березня 1915 року «Москіто» разом з есмінцями «Базиліск», «Грассхоппер» та «Ракун» здійснював ескортування траулерів, які намагалися розчистити мінні загородження у вузькій частині Дарданелльської протоки. Загін потрапив під інтенсивний вогонь турецької артилерії та був змушений повернути назад, не діставшись до мінних полів. Подальші спроби розмінування в нічний час виявилися невдалими, тому було вирішено проводити роботи вдень, за умови, що британські та французькі лінкори придушать турецькі гармати, які прикривали мінні загородження. Цю операцію спробували здійснити 18 березня: «Грассхоппер», «Базиліск», «Москіто» та «Ракун» знову супроводжували тральщики. Однак спроба зазнала невдачі: вогонь рухомих артилерійських батарей змусив тральщики відступити, лінкори «Буве», «Оушн» та «Іррезістібл» затонули, а лінкори «Голуа» «Сюффрен» разом із лінійним крейсером «Інфлексібл» отримали серйозні пошкодження.
«Москіто» перебував у Середземному морі до серпня 1917 року, але вже у жовтні того ж року його перевели до складу Другої флотилії есмінців, що базувалася в Банкрані (північна частина Ірландії). Адміралтейство залучило есмінці до охорони конвоїв для захисту від німецьких підводних човнів.
5 лютого 1918 року «Москіто» входив до складу охорони конвою «HX 20», що прямував із Галіфакса (Нова Шотландія) до Ліверпуля. У цей час транспортне судно «Тусканія», що перевозило війська, було торпедоване німецьким підводним човном SM UB-77 на південний захід від острова Айлей. «Москіто» був одним із трьох есмінців, виділених із конвою для порятунку людей із судна. Загалом есмінцями було врятовано більше 1000 осіб, загинули 166 американських солдатів і 44 члени екіпажу «Тусканії».
У липні 1918 року «Москіто» повернувся до Четвертої флотилії есмінців у Девонпорті, де й залишався до кінця війни. У лютому 1919 року він був виведений в резерв і наступного року зданий на злам.
Джерела
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1906—1921. — London: Conway Maritime Press, 1985. — ISBN 0 85177 245 5 (англ.)
- Эдгар Дж. Марч. Британские эсминцы. История эволюции. 1892—1953. Часть 1. — СПб.: ООО «Галея Принт», 2012. — 140 с. ISBN 978-5-8172-0132 (рос.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).