HMS Grasshopper (1909)

Історія
Велика Британія
Назва:	HMS Grasshopper
Будівник:	Fairfield Shipbuilding and Engineering Company
Закладений:	17 квітня 1909 року
Спуск на воду:	23 листопада 1909 року
Прийнятий:	липень 1910 року
Доля:	Зданий на злам у 1921 році
Основні характеристики
Водотоннажність:	968 т
Довжина:	82,6 м
Ширина:	8,4 м
Осадка:	2,6 м
Потужність:	12 500 к.с.
Двигуни:	5 парових котлів Ярроу 3 парові турбіни Парсонса
Швидкість:	27 вузлів
Екіпаж:	96
Озброєння:	1 х 102-мм гармата BL 4-inch Mk VIII 3 x 76-мм гармати 12-pounder 12 cwt QF 2 х 533-мм торпедні апарати

«Грассхоппер» (англ. HMS Grasshopper) — есмінець класу «Бігл» ВМС Великої Британії, збудований на початку XX століття.

Корабель був закладений 17 квітня 1909 року на верфі фірми Fairfield Shipbuilding and Engineering Company у місті Говань. Спущений на воду 23 листопада того ж року, вступив у стрій у липні 1910 року.

Після вступу у стрій есмінець «Грассхоппер» був включений до складу 1-ї флотилії есмінців 1-ї дивізії Домашнього Флоту. У травні 1912 року корабель був переведений до складу 3-ї флотилії есмінців.

30 серпня 1912 року Адміралтейство згрупувало усі есмінці в класи, що позначалися літерами. Після 30 вересня 1913 року «Грассхоппер» був призначений до класу «G».

У жовтні 1913 року, у зв’язку з уведенням до строю есмінців класу «L», увесь клас «G» було переведено на Середземне море. Там, разом із кораблем забезпечення «Бленхейм», вони утворили новостворену 5-ту флотилію есмінців.

З початком Першої світової війни «Грассхоппер» залучався до пошуку німецьких крейсерів «Гебен» та «Бреслау», що проривалися до Чорного моря.

У 1915 році корабель брав участь у морських операціях у межах Дарданелльської кампанії. У ніч з 1 на 2 березня 1915 року «Грассхоппер» разом з есмінцями «Базиліск», «Москіто» та «Ракун» здійснював ескортування траулерів, які намагалися розчистити мінні загородження у вузькій частині Дарданелльської протоки. Загін потрапив під інтенсивний вогонь турецької артилерії та був змушений повернути назад, не діставшись до мінних полів. Подальші спроби розмінування в нічний час виявилися невдалими, тому було вирішено проводити роботи вдень, за умови, що британські та французькі лінкори придушать турецькі гармати, які прикривали мінні загородження. Цю операцію спробували здійснити 18 березня: «Грассхоппер», «Базиліск», «Москіто» та «Ракун» знову супроводжували тральщики. Однак спроба зазнала невдачі: вогонь рухомих артилерійських батарей змусив тральщики відступити, лінкори «Буве», «Оушн» та «Іррезістібл» затонули, а лінкори «Голуа» «Сюффрен» разом із лінійним крейсером «Інфлексібл» отримали серйозні пошкодження.

25 квітня есмінці «Грассхоппер» і «Базиліск» разом з лінкорами «Лорд Нельсон» та «Корнуоліс» забезпечували підтримку десанту під час висадки в бухті Анзак. Протягом наступних кількох днів «Грассхоппер» займався траленням мін у протоці, щоб лінкори могли підтримувати десантні операції. 6-7 серпня корабель брав участь у підтримці висадки в затоці Сувла. 8–9 січня 1916 року «Грассхоппер» узяв участь у завершальній евакуації з Галліполі.

Корбель залишався у Середземному морі до вересня 1917 року, після чого повернувся до метрополії, де увійшов до складу 4-ї флотилії есмінців, що базувалася в Девонпорті. У жовтні того ж року корабель перевели до 2-ї флотилії есмінців, яка базувалася в Банкрані (північна частина Ірландії).

5 лютого 1918 року «Грассхоппер» входив до складу охорони конвою «HX 20», що прямував із Галіфакса (Нова Шотландія) до Ліверпуля. У цей час транспортне судно «Тусканія», що перевозило війська, було торпедоване німецьким підводним човном SM UB-77 на південний захід від острова Айлей. «Грассхоппер» був одним із трьох есмінців, виділених із конвою для порятунку людей із судна. Загалом есмінцями було врятовано більше 1000 осіб, загинули 166 американських солдатів і 44 члени екіпажу «Тусканії».

У липні 1918 року «Грассхоппер» був повернутий до складу 4-ї флотилії в Девонпорті, де перебував до кінця війни. У 1919 році він був виведений в резерв і у 1921 році проданий на злам.

• Conway's All the World's Fighting Ships, 1906—1921. — London: Conway Maritime Press, 1985. — ISBN 0 85177 245 5 (англ.)
• Эдгар Дж. Марч. Британские эсминцы. История эволюции. 1892—1953. Часть 1. — СПб.: ООО «Галея Принт», 2012. — 140 с. ISBN 978-5-8172-0132 (рос.)